Рішення № 77818775, 13.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.11.2018 м.Харків Справа № 905/1671/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Катерра”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м.Курахове, Мар’їнський район, Донецька область

про стягнення 761858,63 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія КС №419957

від відповідача: ОСОБА_2, за довір.

Обставини справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Катерра”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго”, м.Курахове, Донецька область, про стягнення 761858,63 грн., з яких основний борг у сумі 720000,00 грн., неустойка в розмірі 36000,00 грн., 3% річних у сумі 5858,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. в частині оплати товару в обумовлені даним договором строки.

В якості правової підстави позову позивач посилається на положення ст.525, 526, 551, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 218, 230 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1671/18.

Ухвалою господарського суду від 10.09.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1671/18 та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 02.10.18р.

27.09.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку надання відзиву, в якому відповідач просить суд продовжити строк підготовчого провадження по справі № 905/1671/18, відкласти підготовче засідання та продовжити строк надання відзиву до 15.10.2018р.

Ухвалою суду від 02.10.18р. відмовлено в задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” від 27.09.18р. в частині продовження строку підготовчого провадження по справі №905/1671/18; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” від 27.09.18р. в частині продовження строку подання відзиву до 15.10.18р.; продовжено строк подання відзиву на позовну заяву до 15.10.18р. та підготовче засідання відкладено на 23.10.18р.

23.10.18р. до канцелярії суду представником відповідача надано клопотання про продовження строку надання відзиву та доказів по справі.

Судом, ухвалою від 23.10.18р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку надання відзиву та доказів по справі.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання 23.10.18р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 13.11.18р.

29.10.18р. через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд поновити строк надання відзиву на позовну заяву та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стосовно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.18р. судом продовжено строк подання відзиву на позовну заяву до 15.10.18р., проте відзив у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

Ухвалою суду від 23.10.18р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повторне продовження строку надання відзиву та доказів по справі.

Відповідач надав суду відзив від 27.10.18р. на позовну заяву лише 29.10.18р., тобто з пропуском строку встановленого судом для вчинення даної дії. При цьому, відповідачем не представлено суду жодних доказів наявності обставин, які унеможливили надання суду відзиву у встановлений судом строк.

Таким чином, враховуючи, що судом ухвалою від 23.10.18р. вже вирішено питання щодо поновлення строку для надання відзиву, суд залишає без розгляду відзив на позовну заяву відповідача, оскільки, останній поданий із пропуском встановлених в ухвалі господарського суду Донецької області від 02.10.18р. строків на підставі статей 165, 118, 119 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю правових підстав для його поновлення.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 29.03.2018р. по справі №918/317/17.

09.11.18р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача.

13.11.18р. відповідачем подане клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 13.11.18р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.18р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні та призначити судову єкспертизу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.16р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерра» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» укладений договір поставки №1167-ВЭ з додатковою угодою до нього №1 від 22.12.17р. (далі за текстом - договір), згідно, якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, добавка технологічна до вуглецевого палива (надалі – продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід’ємними частинами до даного договору (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, яка постачається у його власність у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс -2010», з урахуванням умов та вказівок, що містяться в даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі видатки, пов’язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У випадку, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що постачальник зобов’язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну), сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов’язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (у випадку, якщо отримання даного документу обов’язково згідно нормам діючого законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4. даного договору. Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов’язан надати покупцю разом з продукцією, яка постачається.

Згідно п.5.1. договору, загальна суму договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення від кількості) поставки продукції складає +/-10 відсотків, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1000000,00 євро з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на то органу управління покупця.

Ціна на продукцію, яка постачається постачальником встановлюється у відповідних специфікаціях до договору (п.5.2. договору).

Розрахунки за продукцію, яка постачається постачальником по даному договору здійснюються покупцем в порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5.4. договору).

Кінцеві взаєморозрахунки між покупцем та постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених у відповідності до розділу 2 даного договору (п.5.5. договору).

Відповідно до п.6.8. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.17р., а в частині виконання зобов’язань – до повного виконання сторонами грошових зобов’язань (п.8.1. договору).

Згідно п.1 додаткової угоди №1 від 22.12.17р. до договору, сторони дійшли взаємної згоди про продовження строку дії договору до 31.12.18р.

Договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

24.10.16р. сторонами підписана специфікація, якою визначені найменування, кількість, ціна, умови поставки, строки поставки та оплати продукції.

Так, згідно вказаної специфікації сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) продукцію, загальною вартістю 12480000,00грн. з ПДВ; строки поставки: грудень 2016р. – грудень 2017р. протягом 15 днів з моменту відправки заявки покупцем. Умови поставки, місце призначення поставки: DDP, згідно «Інкотерм-2010», ДТЕК «Луганська ТЕС» 91482, м.Щастя, Луганська область обл., вул. Гагарина, 1, «О». Розрахунки за продукцію, яка постачається по даній специфікації до договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів зі 120 календарного дня від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору.

Специфікація підписана представниками сторін договору та скріплена печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на підставі видаткової накладної №РН-0000001 від 04.01.18р. на суму 720000,00грн.

Поставлена позивачем продукція згідно вказаної видаткової накладної на загальну суму 720000,00грн., була прийнята представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов’язком сторони господарської операції.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала вказану видаткову накладну №РН-0000001 від 04.01.18р. на суму 720000,00грн. з боку відповідача підтверджуються наявним в матеріалах справи нарядом на отримання ТМЦ №3.1 від 02.01.18р. на ім’я фахівця ВЗ ОСОБА_3

Доказів того, що особа яка приймала продукцію з боку відповідача за видатковою накладною №РН-0000001 від 04.01.18р. не мала повноважень на вчинення таких дій, суду не надано.

Вищевказана видаткова накладна та рахунок-фактура на оплату містять посилання на договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р.

Факт отримання від позивача продукції з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Оплата отриманої продукції по видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. на суму 720000,00грн. відповідачем не здійснювалася.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р., свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вказаним договором з оплати продукції, отриманої по видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. в загальному розмірі 720000,00грн.

11.06.18р. позивач направив на адресу відповідача лист №1106-1 від 11.06.18р., в якому просив погасити протягом 10 банківських днів з моменту отримання даного листа заборгованість, в тому числі, по видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. на суму 720000,00грн.

19.07.18р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №1167-01 від 19.07.18р. щодо порушення умов договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р.

Вказаний лист та претензію-вимогу отримано представником відповідача 15.06.18р. та відповідно 25.07.18р., проте відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість залишилась не сплаченою.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 5858,63грн. та неустойка у вигляді пені 36000,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.1. договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р. сторонами узгоджено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.5.4. договору, розрахунки за продукцію, яка постачається постачальником по даному договору здійснюються покупцем в порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях.

Пунктом 5 специфікації від 24.10.16р. сторонами узгоджені умови розрахунків, а саме: шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів зі 120 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору.

Згідно п.4.3. договору постачальник зобов’язаний надати покупцю одночасно з поставленою продукцією наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов’язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (в разі, якщо отримання даного документу є обов’язковим згідно норм чинного законодавства); інструкцію по експлуатації (в разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4 даного договору.

Відповідно до п.4.5. договору сторонами передбачено, що в разі не отримання документів, передача яких є обов’язковою за договором, покупець має право затримати оплату за продукцію.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище за умовами п.4.3. договору товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю одночасно з продукцією.

Відповідно до п.2.2. договору приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності зі звичаєм ділового обігу. Під звичаєм ділового обігу сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов даного договору стосовно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки продукції у відповідності до Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями та Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями, в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Крім того, згідно п.4.4. договору в разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що має наслідком неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитись від приймання такої продукції.

Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Також в матеріалах справи відсутні докази наявності невідповідності поставленої продукції щодо якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених у відповідності до розділу 2 даного договору.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість продукції, отриманої від позивача згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 04.01.18р. до 14.05.18р. (включно).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №1167-ВЄ від 24.10.16р. у останнього виникло зобов’язання з його оплати.

Сплату заборгованості за продукцію отриману по видатковій накладній №РН-0000001 від 04.01.18р. відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на рахунок позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.16р. щодо повної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору поставки та специфікацій до нього, не виконав, а отже прострочив виконання зобов’язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов про стягнення основного боргу в сумі 720000,00грн. підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 5858,63грн., а також відповідно до п.6.8. договору неустойку у вигляді пені в сумі 36000,00грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, перевіривши розрахунки 3% річних та пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем не вірно визначений період таких нарахувань, внаслідок чого не вірно визначено кількості днів прострочення, а тому наданий розрахунок 3% річних та пені є арифметично не вірним.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, з якого починається відлік часу для оплати поставленого товару.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім не враховані приписи законодавства. Так, із наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням останнього дня для оплати товару - 14.05.18р.

Провівши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань за період з 15.05.18р. по 20.08.18р. складає 5799,45грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 5799,45грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов’язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.8. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Провівши перерахунок пені судом встановлено, що розмір таких нарахувань за період з 15.05.18р. по 20.08.18р. складає 66496,44грн.

Приймаючи до уваги п.6.8. договору, яким визначено, що розмір пені не може бути більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 36000,00грн., що складає 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевірка розрахунку 3% річних та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/1671/18 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

У своєму клопотанні про призначення судової експертизи відповідач не зазначає жодної причини неможливості заявити дане клопотання протягом підготовчого засідання.

Таким чином, клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд залишає без розгляду на підставі ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд відмовляє в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладання розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з клопотанням позивача про залишення без розгляду відзиву відповідача, оскільки відзив на позовну заяву відповідача залишений судом без розгляду, а клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача жодним чином не впливає на вирішення даного спору по суті.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 81, 86, 129, 207, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м.Курахове, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 720000,00грн., 3% річних в сумі 5858,63грн. та неустойки у вигляді пені в сумі 36000,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (вул. Енергетиків, буд. 34, м.Курахове, Мар’їнський район, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 31831942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра» (вул. Кржижановського, буд. 4, офіс 4, м.Київ, 03142; код ЄДРПОУ 40262490) суму основного боргу 720000,00грн., 3% річних в сумі 5799,45грн., неустойку у вигляді пені в сумі 36000,00грн, та судовий збір в розмірі 11426,99грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 13.11.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.18р.

Суддя М.О. Лейба