Рішення № 77816433, 29.08.2018, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/670/18

(провадження № 2/658/697/18)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі – Банк) звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві (а.с. 4 – 6) та поясненнях представника позивача, наданих в судовому засіданні, викладена наступна позиція.

На підставі укладеного 28 липня 2011 року договору позивачем надано ОСОБА_4 кредит у розмірі 3 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник грошові зобов’язання (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, пені та комісії, тощо) за договором належним чином не виконує, у зв’язку із чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 107 862,43 грн. (що складається із заборгованості за кредитом в сумі 3 285 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 94 164,93 грн., заборгованості за пенею та комісією – 4 800 грн., штрафів, передбачених п. 2.1.7.6 Умов та правил на дання банківських послуг, – 500 грн. (фіксована частина) та 5 112,50 грн. (процентна складова).

В поясненнях представника відповідача, наданих в судовому засіданні, та в заяві про застосування позовної давності (а.с. 83 – 85) викладено наступну позицію.

ОСОБА_3 визнаються факти укладення кредитного договору та користування грошовими коштами Банку та позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у період з 06 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 1 942 грн.

В іншій частині розмір заборгованості є необґрунтованим.

Так, ставка процентів за користування кредитом на момент укладення договору становила 20,4 % на рік, але в подальшому незаконно, в односторонньому порядку та без повідомлення позичальника була збільшена Банком (з 01 вересня 2014 року – до 34,8%, з 01 квітня 2015 року – до 43,2%).

Крім того, Банком безпідставно застосовано одночасно штраф та пеню за порушення строків виконання зобов’язань за кредитним договором, які належать до одного виду цивільно-правової відповідальності.

На момент звернення до суду позивачем пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом у період з 28 липня 2011 року по 05 лютого 2015 року, пені, штрафів.

У зв’язку з цим представник відповідача просила задовольнити позов у визнаній відповідачем частині.

Судом встановлено, що 28 липня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до Банку із письмовою анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі – Заява; а.с. 9).

Згідно зі ст.ст. 634, 638 ЦК України, відповідач, підписавши Заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналася до договору, умови якого викладені в Заяві, Довідці про умови кредитування (далі – Довідка; а.с. 10) та Умовах та правилах надання банківських послуг (далі – Умови; а.с. 11 – 34).

З умовами такого договору відповідач була ознайомлена, на що вказує її підпис в Заяві.

Згідно з п. 2.1.1.12.6. Умов, за користування кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами Банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.

Довідкою, п. 2.1.1.12.6.1 Умов, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов, при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, визначених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Таким чином, 28 липня 2011 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 3 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом (базова процентна ставка в місяць нараховується на залишок заборгованості і становить 1,7 %) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, із стягненням комісії за обслуговування картки, зняття готівки, сплатою пені (за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів) та штрафів (за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань).

Указаний договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до наданих Банком розрахунків (а.с. 7 – 8), відповідач порушила зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, внаслідок чого станом на 31 грудня 2017 року допустила заборгованість в розмірі 107 862,43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 3 285 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 94 164,93 грн., нарахованої комісії – 4 800 грн., заборгованості по судовим штрафам – 5 612,50 грн.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в установлений строк (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.

Суд вважає, що Банк виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу платіжну картку із встановленим кредитним лімітом, а відповідач користувалася кредитними коштами, проте неналежним чином виконувала зобов’язання за кредитним договором, допустила заборгованість.

Розмір заборгованості обґрунтований частково.

Відповідно до Довідки, процентна ставка на залишок заборгованості становить 1,7% на місяць, тобто 20,4% річних.

Як встановлено ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такі самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

ОСОБА_3 вказує, що про зміну процентної ставки вона повідомлена не була.

Направлення смс-повідомлень про зміну розміру процентів на номер мобільного телефону, вказаного в Заяві (а.с. 121, 122), не може вважатися зміною кредитного договору.

Докази того, що збільшення розміру процентів відбулося за згодою відповідача та у формі, встановленій ч. 1 ст. 654, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин суд вважає, що проценти у період з 28 липня 2011 року по 31 грудня 2017 року (згідно з розрахунком) мали нараховуватися за процентною ставкою в розмірі 20,40 % річних.

Розрахунок заборгованості за пенею суду не надано, що виключає можливість встановити її розмір та наявність або відсутність підстав для її стягнення.

Розмір комісії, відповідно до розрахунку (а.с. 7 – 8), становить 4 800 грн.

Згідно з витягом з основної карти (а.с. 127 – 137), сума комісії на 12 червня 2018 року становить 173,03 грн., яка нарахована позичальнику в період з 28 липня 2011 року по 25 січня 2012 року.

Сума комісії, зазначена в розрахунку – 4 800 грн. жодними обставинами не обґрунтовується, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію були надані позивачу.

За вказаних обставин сумою комісії, яку мала сплатити відповідач Банку суд визнає 173,03 грн.

Суд визнає порушеними права Банку на одержання від ОСОБА_5 повернення кредиту, на сплату нею процентів за користування ним (нарахованими виходячи з процентної ставки в розмірі 20,4 % річних), комісії в сумі 173,03 грн., штрафів, визначених п. 2.1.1.7.6 Умов (в сумі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів).

Вимоги про стягнення пені та комісії на загальну суму 4 626,97 грн. суд визнає необґрунтованими, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Представником позивача заявлено про застування строку позовної давності.

За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року (справа № 712/918/14-ц).

Позовна заява направлена до суду 19 лютого 2018 року (а.с. 123).

Останній платіж позичальником внесено 12 червня 2014 року.

Згідно з Довідкою, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа наступного місяця за розрахунковим.

Тобто строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом за період з 28 липня 2011 року по 31 грудня 2014 року включно, комісії в сумі 173,03 грн., фіксованої суми штрафу – 500 грн. позивачем пропущений.

Пропуск строку давності є підставою для відмови в позові у вищевказаній частині.

Враховуючи наведене стягненню з відповідача на користь товариства підлягають заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, в сумі 1 871 грн. (3 285 грн. * 20,4/100/360 днів *1095 днів), штраф (5% від розміру указаної заборгованості) – 98,47 грн., та, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог сплачений позивачем судовий збір (а.с. 24).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 13, 18, 263, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570) до ОСОБА_3 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р: 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором в сумі 1 969,47 грн., судовий збір – 32,17 грн., всього 2 001,64 грн.

В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 03 вересня 2018 року.

Суддя Т.А. Марків