Рішення № 77815795, 31.10.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6521/18

Провадження № 2/750/1752/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді – Логвіної Т.В.,

із секретарем – Примак Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Деснянської районної у місті Чернігові ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Деснянська районна у місті Чернігові рада як орган опіки та піклування звернулась до суду з позовом та просить постановити рішення, яким відібрати без позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у батьків - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що батьки малолітніх дітей схильні до вживання спиртних напоїв, вчинення сварок та бійок у присутності дітей, що негативно впливає на їх психоемоційний розвиток. Спеціалістами служби у справах дітей районої у місті ради неодноразово проводилися бесіди з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, але жодних висновків вони не зробили, ставлення до піклування про дітей не змінили. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння батьки не можуть контролювати свою поведінку, не усвідомлюють наслідків залишення малолітніх без догляду дорослих.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала. Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність, пояснили, що змінили свою поведінку по відношенню до дітей, алкогольні напої тривалий час вже не вживають, займаються вихованням та утриманням своїх дітей, діти завжди нагодовані, у помешканні чисто, є багато іграшок, а сварки виникають з сусідкою по гуртожитку у місцях загального користування.

В судовому засіданні було заслухано думку дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка просила залишити її разом з батьками та братом.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що у місті Чернігові по вул. Шевченка, буд. 246-а, кім. 816 зареєстровані малолітні: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно актового запису про народження відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції № 824 від 06.04.2016 року батьками малолітнього ОСОБА_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Згідно актового запису про народження відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції № 698 від 06.04.2006 року батьками малолітньої ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 150 (ч.2) Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно висновку оцінки потреб дитини та її сім’ї від 23.08.2017 ОСОБА_2 по вул. Шевченка, 246 а/816, наявні проблеми та обставини певною мірою порушують життєдіяльність дітей, їх потреби задовольняються частково, батьківський потенціал слабкий, наявні проблеми з алкоголем.

Згідно акту обстеження умов проживання від 04 січня 2018 по вул. Шевченка, 246а/816 в кімнаті тепло, але брудно, є зайві речі, є запас продуктів харчування, для дітей облаштовані окремі спальні місця, в кімнаті є два дивани, дві тумби, стіл для занять, вбудована шафа, телевізор.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17 квітня 2018 по вул. Шевченка, 246а/816, кімната велика, але не придбана, є неприємний запах, в кухні є запас продуктів харчування.

З матеріалів справи вбачається, що мати малолітніх дітей ОСОБА_2 на обліку в поліції не перебуває та до адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с. 15).

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 14.16.2018 року за присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було прийнято рішення про недоцільність повернення батькам малолітнього ОСОБА_5 та внесення пропозицій на засідання виконкому районної у місті ради про затвердження висновку про доцільність відібрання дітей у батьків без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 170 Сімейного Кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Відповідно до п.2-5 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відібрання дітей у батьків без позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.

Із роз'яснень, викладених у п. п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 19 грудня 2008 року вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, при вирішенні питання про відібрання дітей у батьків, суди повинні виходити з доведеності їх винної поведінки і з урахуванням характеру, особи цього з батьків, а також інших конкретних обставин справи, брати до уваги, чи свідомо та умисно батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків, чи є доведеними факти такого ухилення, в чому саме полягає небезпека залишення дитини у батьків для її життя та морального виховання.

При цьому суд враховує думку малолітньої дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та те, що відповідачами не проігноровано рекомендації щодо створення належних умов для життя та розвитку дітей, вони змінили свій образ життя та ставлення до виховання дітей, що свідчить про свідоме, з їх боку, бажання належно виконувати свої обов'язки по забезпеченню батьківського піклування, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відібрання дітей задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих, що відповідачі жорстоко поводяться з дітьми, або вони є хронічним алкоголіками або наркоманами, або вдаються до будь-яких видів експлуатації дітей, примушують їх до жебракування та бродяжництва.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Деснянської районної у місті Чернігові ради як органу опіки та піклування (м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 141, код ЄДРПОУ 04061949) до ОСОБА_4 (м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 246-А, кім. 816, паспорт серії НМ 100980), ОСОБА_2 (м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 246-А, кім. 816, РНОКПП НОМЕР_1) про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав відмовити. Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 10.11.2018.

Суддя: