Рішення № 77813243, 13.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16681/18

н/п 2/640/3142/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 рокуКиївський районний суд м. Харкова

у складі головуючого: судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Кочеткової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/16681/18 (н/п 2/640/3142/18) за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (61057, м. Харків, вул.. Пушкінська, б.5) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 28 842, 31 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, виходячи з розміру середньоденного заробітку 148 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 13.08.2015 р. на підставі наказу №126к від 13.08.2015 р. вона працювала у ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» на посаді сторожа. Наказом №106к від 02.10.2017 р. позивач була звільнена з займаної посади на підставі ст.36 КЗпП України. При звільненні позивачу було заборговано за підприємством за 2016-2017 роки заробітну плату у сумі 28 842, 31 грн. Позивач неодноразово зверталась до ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» з проханням провести повний розрахунок, але по теперішній час коштів не отримала, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.09.2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з'явилась, до канцелярії суду 24.10.2018 р. подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.18).

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду, яке, згідно зворотного повідомлення, представник відповідача отримав 29.10.2018 р. (а.с.21), відзив на позов до суду не подано.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 13.11.2018 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

13.08.2015 р. ОСОБА_1 прийнята на роботу до ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» в адміністративно-господарський відділ на посаду сторожа, на підставі наказу №126к від 13.08.2015 р. (а.с.5).

02.10.2017 р. ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, наказ №106 к від 02.10.2017 р. (а.с.6).

Станом на лютий 2018 р. борг за підприємством на кінець місяця із заробітної плати складає 28849, 31 грн., що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2018 р. (а.с.11).

Вказаний розрахунок відповідачем спростований не був, доказів, що він є недостовірним та неналежним до суду також надано не було.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ДП «Проектування будівництв підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» має заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі перед ОСОБА_1

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Згідно з абзацом п'ятим п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір це обов'язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.

Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку становить 6552, 34 грн., виходячи із середньоденного заробітку 152,38 грн. (заробітна плата за серпень і вересень) 2017 року/42 (кількість робочих днів за серпень та вересень 2017 року).

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати та сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, які зазначені позивачем у позовній заяві є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У зв'язку з цим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати у розмірі 28 849, 31 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 6552, 34 грн., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менш 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вимогами майнового характеру за позовом фізичної особи).

На підставі викладеного, керуючись ст.. 43, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 280-283, 289 ЦПК України, ст. 47, 116, 117КЗпП України, ст..1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 21.02.2001 р., РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на лютий 2018 року в сумі 28 849 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 31 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 21.02.2001 р., РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі в сумі 6552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 34 копійок, з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 21.02.2001 р., РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2018 року.

Суддя Чередник В.Є.