Рішення № 77811988, 13.11.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2609/18

Провадження № 2/591/1689/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.,

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 26 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено до відповідач дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач на підставі п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.5.5 Правил користування платіжною карткою.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання не виконувала належним чином, виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 76868,35 грн., з яких: 4464, 58 грн. – заборгованість за кредитом, 64382,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3884,86 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3636,59 грн. штраф (процентна складова), яку просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, справа призначена до розгляду на 11 липня 2018 року, 09 год. 00 хв.

08 червня 2018 року ОСОБА_2 надала суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що згідно розрахункової відомості ПАТ «ПриватБанк» нею виплачена банку сума 11628 грн. 98 коп., останній внесок було зроблено 01 лютого 2015 року. Просить суд в позові відмовити у зв’язку зі спливом строків давності. Просить відмовити в позові ПриватБанку по утриманню з неї заборгованості в сумі 16 868 грн. 35 коп., вважає такі незаконними, оскільки сума по укладеному договору 4600 грн. не відповідає виплаченій нею сумі 11628 грн. 98 коп. на період 01 лютого 2015 року.

В судовому засіданні 11 липня 2018 року в зв’язку з тим, що письмове заперечення не було направлено позивачу, розгляд справи відкладений на 13 вересня 2018 року на 16 год. 00 хв.

13 серпня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на заперечення, відповідно до яких представник позивача зазначає, що строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів зазначені в тарифах, а саме:

- розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% (з 02 квітня 2014 року Наказом СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року розмір платежу було зменшено до 5%) від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості;

- строк внесення щомісячного платежу – до 25 числа місяця наступного за звітним.

Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту.

Згідно виписки по рахунку, наданої Банком, відповідач погашала заборгованість, але цих коштів недостатньо для повного погашення заборгованості за наданим кредитом.

У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простороченою.

У разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів.

Зазначає, що із виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31 березня 2018 року має заборгованість – 76 868, 35 грн., яка складається з наступного:

4464,58 грн. - заборгованість за кредитом;

64 382,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

3884,86 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3636,59 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно виписки по рахунку останнє погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором було здійснено 17 грудня 2014 року через термінал самообслуговування на суму 200,00 грн.

Зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Отже, строк випущеної картки до останнього дня 08.2016 року, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 05 травня 2018 року — до спливу строку позовної давності.

У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобовязання за Договором.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

13 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 06 листопада 2018 року у зв’язку з клопотанням відповідача надати час для підготовки заперечень на відзив позивача.

24 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_2 надала суду заперечення на відповідь на заперечення банку, в яких зазначає, що з відповіддю банку не погоджується, оскільки льготні канікули з банком не укладалися, останній кредитний ліміт на суму 4600 грн. збільшений банком 02 червня 2014 року, оплата кредиту здійснювалась до 25 числа щомісячно відповідно до указаної суми в СМС банку. Остання оплата кредиту на суму 524 грн. була здійснена 15 грудня 2014 року. В суд позов подано 24 травня 2018 року, тобто по спливу 3 років 5 місяців. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відмовити в задоволенні позову Приватбанку щодо стягнення суми 76 868 грн. 35 коп. по строку позовної давності (а.с. 66).

У зазначене судове засідання представник позивача не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона сплатила за карткою 11000 грн., погашаючи суми за відомостями банку, і вважала, що сплатила усе. Вважає, що позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку б/н від 27 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 11).

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором (а.с.13-18).

Однак відповідачем умови договору не виконувались, в зв’язку з чим станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 76868, 35 грн., з яких: 4464, 58 грн. – заборгованість за кредитом, 64382,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3884,86 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3636,59 грн. штраф (процентна складова) (а.с.8-10).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час судового розгляду встановлено факт використання кредитних коштів відповідачем, що нею не заперечується.

Підписуючи 27 червня 2008 року анкету-заяву, відповідач вказала, що вона ознайомилася і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також тарифами банку.

Також відповідач погодилася із процентною ставкою за користування кредитом, оскільки використавши кредитні кошти, відповідач їх періодично повертала, тобто вчиняла дії, що свідчать про згоду на запропоновані банком умови кредитування.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Умови і Правила надання банківських послуг, на які погодилася позичальник, не містять строку дії укладеного між сторонами кредитного договору, а тому відповідач мала обов’язок повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами до дня закінчення строку кредитування, тобто по 31 серпня 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 2 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Оскільки сторонами кредитного договору обумовлено повернення кредиту частинами, тому право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Відповідач мав повернути банку заборгованість у повному обсязі в останній день дії кредитної картки, тобто 31 серпня 2016 року, а відтак, позивач має право захистити порушене право відносно кожного простроченого позичальником щомісячного платежу у межах трирічного строку позовної давності по день звернення до суду (07 травня 2018 року). Цей період включає вимоги про стягнення кредитного боргу і процентів за користування кредитом стосовно кожного простроченого платежу, строк давності якого не минув, а саме: за період з 07 травня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Так як борг по тілу кредиту після останнього платежу становить 4464,58 грн., тому, ураховуючи обов’язок позичальника сплачувати банку щомісячно 36% річних за користування цими коштами, заборгованість по процентам за період з 07 травня 2015 року по 31 серпня 2016 року становить 2118, 04 грн. (4464,58 *36% *481 днів прострочки / 365 днів у році), яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Що стосується вимог банку про стягнення неустойки (пені і штрафу), то відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За ч.ч. 2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов’язання не буде виконане. Період, за яких нараховується пеня за порушення зобов’язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов’язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов’язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі. Але відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойкию

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Оскільки після 31 серпня 2016 року – строку кредитування банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, а у межах річного строку позовної давності тобто по 31 серпня 2017 року банк вимог про стягнення пені і штрафу не заявляв, тому позов в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягає у зв’язку із спливом річного строку звернення до суду з цими вимогами.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 26 червня 2008 року у розмірі 6582,62 грн., яка складається з: 4464,58 грн. - заборгованості за наданим кредитом; 2118,04 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 150 грн. 82 коп. (1762 грн. 00 коп. х 8,56%: 100 = 150,82 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4464 грн. 58 коп. заборгованість за кредитом та 2118 грн. 04 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, а всього 6582 грн. 62 коп., та судовий збір в сумі 150 грн. 82 коп.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлене 13 листопада 2018 року.

Суддя А.П. Сидоренко