Ухвала суду № 77811569, 13.11.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1823/17

Провадження № 2/610/1178/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участі: секретаря судового засідання Косолапової Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2 і ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області цивільну справу за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року, задоволено позов Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області.

У позовній заяві перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Дерземагенства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 року № 3062-Г; визнати недійсними укладені 12.12.2014 року між Головним управлінням Дерземагенства у Харківській області і ОСОБА_2 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсними укладені 03.03.2015 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» договори суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ведення фермерського господарства, загальною площею 413,9186 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01 жовтня 2018 року справа надійшла до Балаклійського районного суду Харківської області.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05.10.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 19.10.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання на 13.11.2018 року.

Представник відповідачів ОСОБА_2 і ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» у підготовчому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи клопотання, зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою–підприємцем, отримав в оренду спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства та у подальшому заснував фермерське господарство, тому даний спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання.

Від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив, у якому він просив відмовити в позові та провести судове засідання 13.11.2018 року за відсутності його представника.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 12.11.2014 року № 3062-Г «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_2 надано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 413,9186 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Шебелинської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років.

12.12.2014 року між ГУ Держземагентства у Харківській області і ОСОБА_2 було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які 13.12.2014 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

03.03.2015 року між ОСОБА_2 і ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» було укладено договори суборенди цих земельних ділянок, які 27.03.2015 року зареєстровано реєстраційною службою Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа-підприємець з 07.12.2017 року.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим частиною першою статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України)).

Пунктом першим частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України № 973-ІV від 19.06.2003 «Про фермерське господарство» (далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (частина перша статті 5 Закону України «Про фермерське господарство»).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.ч. 2,3 ст. 123 Земельного кодексу України (далі ЗК України)).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст. 123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до статті 8 Закону в редакції, що діяла на час укладання договорів оренди землі від 12.12.2014 року, після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно статті 8 Закону в редакції, що діяла на час реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства у формі юридичної особи або створення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи.

Зі змісту положень статті 12 Закону в редакції, що діє на час розгляду справи, вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч.2 ст. 50, ст. 51 Цивільного кодексу України).

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 8, 12 Закону та ст.ст. 123, 124 ЗК України можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, з дати реєстрації засновника фермерського господарства у якості ФОП останній виступає в орендних правовідносинах у якості суб’єкта господарювання, що здійснює господарську діяльність. Обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює суб’єкт господарювання, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тому з часу реєстрації фізичної особи у якості ФОП для ведення фермерського господарства, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ГУ Держземагентства у Харківській області укладено договори оренди земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». Після державної реєстрації цього договору відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець, створивши фермерське господарство без створення юридичної особи. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до суб’єкта господарювання з дня державної реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. Сторонами у спірних правовідносинах є ФОП ОСОБА_2, з питань своєї діяльності, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ПрАТ «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» та прокуратура, що звернулася до суду за захистом інтересів держави, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо cправа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що провадження у справі належить закрити.

Керуючись ст.ст. 197, 200, 255, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.М. Тімонова