Рішення № 77809368, 29.10.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1631/2018 Справа № 490/163/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

за участю секретаря ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу, про визнання осіб такими, що втратили право користування та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2017 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ "Кей-колект" до цього майна та визнати ОСОБА_1 (дата народження - 22.05.1970, ІНН - НОМЕР_1) таким, що втратила право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою від 14.02.2017 року справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А.

14.06.2017 року представник позивача повторно надав суду уточнену позовну заяву до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ "Кей-Колект" до цього майна та визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

23.04.2018 року представник позивача повторно уточнив свої позовні вимоги та посилаючись на ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 1950 року, ст. 3, 316, 317, 319, 322, 328, 383, 391 ЦК України, абз. 2 п. 34 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, позицію ВССУ, викладену в рішенні від 23.12.2015 року у справі №6-30278ск15, та просив усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ "Кей-Колект" до цього майна, визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_5.

Представник позивача просив суд розглядати справу у його відсутність,позовні вимоги з урахуванням усіх поданих уточнень підтримує у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися судом належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності відповідачів в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи у справі, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” було укладено договір факторингу №4, відповідно до п.1.1. якого Клієнт зобов'язується передати у власність Фактору, а Фактор — прийняти Права Вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. П. 1.2. Обсяг (сума) Прав Вимоги станом на дату укладення цього Договору визначений у Додатку 1 до цього Договору (а. с. 3-7).

Згідно Виписки з Додатку №1 до Договору факторингу №4 від 11.06.2012 (перелік первинних договорів) вбачається, що за вказаним договором факторингу передано право вимоги за кредитним договором № 11145831000 від 24.04.07 року, укладеним з ОСОБА_1 (а. с. 8).

11.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” та позивачем був укладений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, з п. 1 та п. 1.1. якого вбачається, що у зв'язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм Договору факторингу №4 від 11.06.2012 року Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього Договору ( а. с. 9-11).

Згідно Виписки з Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012 року вбачається, що позивачу передано право вимоги за договором іпотеки (житлова нерухомість) від 24.04.2007 року з ОСОБА_1, яким забезпечено кредитний договір № 11145831000 ( а. с. 12). Факт укладення відповідачем ОСОБА_1 договору іпотеки в забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 11145831000 від 24.04.07 року, підтверджується договором іпотеки від 24.04.2007 року, посвідченим ОСОБА_4 В, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №780 (а. с. 13-16).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 75772596 від 14.12.2016 року, квартира (об'єкт житлової нерухомості) за адресою АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності (розмір частки 1/1) Товариству з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ”, код ЄДРПОУ: 37825968, країна реєстрації: Україна. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 780, виданий 24.04.2007, видавник ОСОБА_4, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу.

Згідно акту перевірки/огляду майна від 17.11.2016 року та від 24.11.2016 року, представниками за довіреністю позивача, було здійснено запланований виїзд за адресою: АДРЕСА_3, майно є власністю ТОВ "Кей-Колект" згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перевірка майна проводилась шляхом фактичного огляду, у ході перевірки встановлено наявність майна, в квартирі виявлено присутність особи, яка представилась, як ОСОБА_1, доступу до квартири не надано, встановити справність лічильників газу, води, електроенергії та їх використань відповідно до норм не є можливим, при входженні в приміщення відмовлено особою, та озвучено вимогу покинути територію.

16.05.2018 року Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, щодо надання інформації, щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1, повідомив, що вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст. 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Позивачем підтверджено факт перебування відповідача ОСОБА_1, факт перешкоджання нею у здійсненні права власності та факт реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірній квартирі, чим порушується його право власності і позивач позбавлений можливості користуватися належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Ст. 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Абз. 2 п. 34 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав”, на який посилається позивач, зазначається, що власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК).

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника квартири, які проживають разом із ним у квартирі, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника квартири користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім’ї якої вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї. Така правова позиція, висловлена ВСУ під час розгляду справи № 6-158цс14 та підтримана ВС у постанові від 12.09. 2018 року у справа № 727/11132/14-ц.

Суд враховує, також позицію ВС викладену в постанові від 17.10.2018 року у справі № 521/1780/16-ц, що ст. 391 ЦК України визначає право власника житлового приміщення вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним у даному випадку є наявність у позивача права власності та встановлена судом наявність перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав. Ст. 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право користування житловою площею.

Крім того, суд враховує, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що при їх вселенні в спірне житло було укладено угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають виселенню із житлового приміщення, яке належить на праві власності позивачу.

Відповідно до ст. 13. ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, керуючись принципом диспозитивності, враховуючи що відповідач ОСОБА_1 відмовляє у безперешкодному доступі до спірного житлового приміщення, позивач, на думку суду, може обрати відповідно до ст. 391 ЦК України такий спосіб захисту як усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” до цього майна.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2756 грн. 00 коп. - в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280, 281, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу, про визнання осіб такими, що втратили право користування та виселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” до цього майна.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн. НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.

Виселити ОСОБА_1, 22.05.1970 р. н., іпн. НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_1, 22.05.1970 р. н., іпн. НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ” судовий збір по 918,67 грн. (дев'ятсот вісімнадцять грн. 67 коп.) з кожного.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”,

04071, м. Київ, вул. Межигірська, 22

код ЄДРПОУ 37825968,

п/р 26506359049000 в АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005

Відповідачі:

ОСОБА_5, 22.05.1970 р. н., пін: НОМЕР_1,

АДРЕСА_7

ОСОБА_2, 21.07.73 р. н.

АДРЕСА_7

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

АДРЕСА_7

Суддя О.А. Гуденко

Повний текст рішення суду складено 05 листопада 2018 року