Рішення № 77808684, 05.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5163/18

Провадження № 2/127/905/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бойка В.М.

за участю секретаря судового засідання Ревтюх О.А.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 7 Вінницького міського суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 12.03.2018 надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» (представник за довіреністю ОСОБА_3) з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.03.2010 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач своїм підписом у анкеті — заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.03.2010 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті банку www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачує комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.12.2 та п. 2.1.1.12.6 зазначених Умов в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/360 календарних днів на рік. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 29.01.2018 за нею утворилась заборгованість в сумі 28757, 93 грн., з яких: 8808, 13 грн. - тіло кредиту, 7028, 98 грн. — нараховано відсотків за користування кредитом, 11075, 20 грн. — нараховано пені, 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 1345, 62 грн. - штраф (процентна складова).

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 04.03.2010 у розмірі 28757, 93 грн.. та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 1762, 00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2018 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

17.04.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги вона не визнає та вважає їх необґрунтованими з таких підстав: 1). відповідач вказує, що вважає кредитний договір, щодо виконання умов якого подано позовну заяву, нікчемним, оскільки він укладений без додержання письмової форми, так як нею підписано лише заяву, а підпису на «Умовах надання банківських послуг» вона не ставила, як наслідок вказані Умови не можуть бути складовою частиною кредитного договору. Крім цього, всупереч вимогам п. 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, відповідачу не було надано один з оригіналів кредитного договору; 2). банком, всупереч ст.ст. 1048, 549, 550 ЦК України, щомісячно до тіла кредиту включаються нараховані проценти, пеня та штрафи, на які в подальшому нараховуються проценти та пеня, на що вказує надання банком до позовної заяви двох розрахунків в період з 13.02.2014 по 31.10.2015 та з 01.11.2015 по 29.01.2018, в останньому з яких до суми тіла кредиту в сумі 5707, 97 грн. додано проценти в сумі 206, 55 грн. та незважаючи на те, що банком вказано загальний борг за тілом кредиту в сумі 8807, 13 грн., нарахування процентів/пені здійснюється на борг в сумі 25228, 57 грн. 3). неправомірність стягнення трьох видів неустойки за порушення кредитного договору, а саме штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1345, 62 грн., та пені в розмірі 11075, 20 грн.; 4). до матеріалів справи не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт видачі коштів відповідачу та з яких можливо було б встановити розмір отриманого кредиту та перевірити розрахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 19.04.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.07.2018 до суду надійшла відповіді на відзив, у якій позивач зазначив: 1). щодо форми кредитного договору, то він укладений за принципом укладання договору приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов і тарифів. У даній заяві заяві зазначено, що підписавши її, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку та наданими йому в письмовому вигляді, що засвідчено підписом відповідача. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, що відповідає змісту ст. 207 ЦК, та за змістом ст. 202 ЦК вказує на вчинення двостороннього кредитного договору. Крім цього, на вказані спірні правовідносини не поширюється дія Закону України “Про захист прав споживачів”, оскільки його норми визначають поняття споживчого кредиту на придбання продукції, а в даному випадку грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; 2). що стосується стягнення трьох видів неустойки, то позивач стверджує, що стягнення одночасно пені та штрафу не заборонено законодавством та не є різними видами цивільно — правової відповідальності, а є різними видами санкцій і в межах одного виду відповідальності можливе застосування різного набору санкцій; 3). щодо порядку нарахування процентів, то позивач вказує на різні формули нарахування процентів, які діяли до квітня 2014 року та з квітня 2014 року. Так, до 04.2014 нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість здійснювалось за формулою: N*M/365*Y=Z (N — поточне/прострочене тіло кредиту відповідно, M — процентна ставка, 360/365 — кількість днів у році, Y — кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z — сума нарахованих процентів). З 04.2014 нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість здійснюється за формулою: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z (N — (заборгованість за кредитом (поточне/прострочене тіло кредиту, нараховані/виставлені до сплати та непогашені відсотки та санкції), M — процентна ставка, 360/365 — кількість днів у році, Y — кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z — сума нарахованих процентів, 2 або 1 — коефіцієнт підвищення (1 — застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 — підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); 4). до відповіді на відзив долучено виписку за картковими рахунками ОСОБА_2

05.11.2018 представник відповідача ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій зазначила про часткове визнання позовних вимог у розмірі 8808, 13 грн., у решті позовних вимог просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.03.2010 між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 8-24).

Відповідно до анкети — заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.03.2010 ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з “Пам’яткою клієнта”, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами»», які викладені на сайті банку www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. (а.с. 8).

Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується наданою позивачем роздруківкою руху коштів за картковими рахунками відповідача (а.с. 109-158).

Крім цього, представником відповідача 05.11.2018 подано до суду заяву про часткове визнання позовних вимог у розмірі 8808, 13 грн (а.с. 181), що згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є тілом кредиту (а.с. 6-8). Відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт укладання кредитного договору та відхиляє доводи відповідача про нікчемність кредитного договору, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Вказане відповідає положенням ст. 633 ЦК України, яка передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними, умови яких встановлюються однаковими для всіх споживачів, та ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовується нова ставка (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті).

Згідно з приписами частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату частину заборгованості за тілом кредитом та відсотків за користування ним, який нараховується на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг). Відтак, у межах строку кредитування - до моменту закриття останнього рахунку клієнта, відкритого в рамках договору (п. 1.1.7.43 Умов та правил надання банківських послуг), відповідач має повертати позивачеві кредит і сплачувати відсотки періодичними (щомісячними) платежами. На виконання умов договору та з метою належного здійснення клієнтом своїх прав по користуванню кредитними коштами згідно довідки від 02.06.2018 № 30.1.0.0/2-20170728/607 банком було випущено та надано клієнту картки №№ 5577212913052463, 5168742324242217, 5168742208090146, остання з яких має термін дії до останнього дня липня 2021 року (а.с. 159).

Згідно з п. 2.1.1.12.11. Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком частині в разі невиконання боржником і/або довіреною особою боржника своїх боргових та інших обов'язків за цим договором, яким він і скористався, пред'явивши позовну заяву до ОСОБА_2 в зв'язку з невиконанням нею своїх зобов'язань за договором, в якій вказав, що станом станом на 29.01.2018 за нею утворилась заборгованість в сумі 28757, 93 грн., з яких: 8808, 13 грн. - тіло кредиту, 7028, 98 грн. — нараховано відсотків за користування кредитом, 11075, 20 грн. — нараховано пені, 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 1345, 62 грн. - штраф (процентна складова).

Із вказаної суми заборгованості відповідачем визнано лише заборгованість в сумі 8808, 13 грн, тобто тіло кредиту, а тому вказана обставина в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про правомірність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8808, 13 грн.

Разом з цим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування різних видів видів неустойки. Так, відповідно до позовної заяви та розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що банком заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 11075, 20 грн, яка відповідно до стовпчиків 11, 12 та 17 розрахунку заборгованості розрахована у відсотках та фіксованому грошовому розмірі, штрафу (фіксована складова) — в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) — 1345, 62 грн. (а.с.2-7). Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, отже неустойка (штраф, пеня) може обчислюватись лише у відсотках і встановлення її фіксованого розміру виключається. Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне й те саме порушення. Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд України, ухвалюючи постанови від 11.10.2017 у справі № 347/1910/15-ц та від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15.

Крім цього, заслуговують на увагу аргументи відповідача про те, що банком неправомірно включались до загальної заборгованості за кредитом сума нарахованих відсотків, штрафних санкцій та пені, на які в подальшому продовжували нараховуватись відсотки, штрафи та пеня. Так, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем (а.с. 6-7), до загальної суми заборгованості включались нараховані відсотки, штрафи та пеня, на які в подальшому продовжували нараховуватись відсотки, пеня та штрафні санкції, що також підтверджується формулою розрахунку заборгованості, зазначеною у відповіді на відзив (а.с. 100-107), а саме: N*M/365*(2або1)*Y=Z (де N — заборгованість за кредитом (поточне/прострочене тіло кредиту, нараховані/виставлені до сплати та непогашені відсотки та санкції), M — процентна ставка, 360/365 — кількість днів у році, Y — кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z — сума нарахованих процентів, 2 або 1 — коефіцієнт підвищення (1 — застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 — підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості). Вказане в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій на включені в загальну заборгованість за тілом кредиту нараховані та несплачені відсотки, штрафи та пеню суперечить положенням ст. 1048 ЦК України, згідно з якими позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України, проценти на неустойку не нараховуються. З матеріалів справи неможливо визначити період за який утворилась заборгованість за тілом кредиту, період за який підлягають нарахуванню проценти, пеня та штрафи, їх розмір окремо від загальної заборгованості. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Уточненого розрахунку позивачем суду не надано. В зв'язку з викладеним суд вважає неможливим задоволення позовних вимог щодо нарахованих відсотків, штрафів та пені, оскільки вважає недоведеною їх суму.

Таким чином, суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем та відповідачем у заявах по суті справи, наявні у справі матеріали, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 04.03.2010, слід задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 8808, 13 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1762, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2018. (а.с. 1). Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову у даній справі складає 28757, 93 грн. Позовні вимоги задоволено в розмірі 8808, 13, що складає 30,63 % від заявлених вимог. Враховуючи викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача 539, 70 грн. сплаченого судового збору, іншу частину сплаченого судового збору в розмірі 1222, 30 грн. залишити за позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 3, 12, 15, 251, 252, 525, 526, 530, 536, 549, 612, 627-629, 631, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.03.2010 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована адреса: вул. Лєрмонтова, буд. 151, м. Вінниця, 21000, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором б/н від 04.03.2010 в розмірі 8808 (вісім тисяч вісімсот вісім) гривень 13 копійок та частину сплаченого судового збору в розмірі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 70 копійок.

Частину сплаченого судового збору в розмірі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) гривні 30 копійок залишити за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.11.2018

Суддя: