Рішення № 77806687, 05.11.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/718/18

Провадження № 2/342/546/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

за участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А., позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В позові зазначено, що 09.11.2012 року між сторонами зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_8 в них народився син - ОСОБА_3. Навесні 2016 року шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинилися остаточно. На даний час у провадженні Городенківського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Впродовж останнього періоду, відповідач добровільно не приймає участі в матеріальному забезпеченні сина, який відвідує дошкільний навчальний заклад «Джерельце» в с. Городниця. Фінансові витрати щодо забезпечення належних умов проживання та утримання сина зростають. Самостійно зароблених позивачкою коштів не вистачає на придбання необхідних речей побуту, продуктів харчування, одягу тощо. Відповідач фізично здоровий, працевлаштований, працює експедитором пекарні в м. Надвірна та отримує хороший дохід, конкретний розмір якого позивачці не відомий. Він має матеріальну можливість сплачувати кошти на утримання своєї дитини.

25.10.2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов визнає частково. Посилання позивачки на те, що він не допомагає сину є неправдивим, так як він купує дитині речі першої необхідності та одяг. Також відповідач передавав позивачці кошти на утримання сина, однак не зберігав квитанції. Останній переказ коштів позивачці у розмірі 3000 грн. підтверджується квитанцією. На даний час відповідач не має постійного місця роботи, підробляє тимчасовими заробітками по сусідніх селах, проживає у будинку батьків, перебуває у важкому матеріальному становищі, не має у власності та користуванні ніякого майна, дороговартісних покупок не здійснював. Відповідач просить суд при ухваленні судового рішення прийняти до уваги його відзив на позов та ухвалити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково і стягувати з нього 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 972 грн.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з наведених в позові підстав, просить позов задовольнити та стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500 гривень щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ствердила, що інших дітей на утриманні відповідач не має; в квітні 2018 року він дав їй 40 євро, а в жовтні 2018 року - на день народження сина від відповідача поштовим переказом надійшло 3000 грн. Сторони спільно не проживають, судом 13.03.2018 р. розірваний шлюб між сторонами.

Відповідач в судове засідання не з'явився. У поданому до суду відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України. Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебували в шлюбі з 9 листопада 2012 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого 09.11.2012 року виконкомом Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Рішенням Городенківського районного суду від 13.03.2018 р. шлюб розірваний.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого 09 листопада 2012 р. виконавчим комітетом Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області свідчить, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 10 від 09.11.2012 року.

Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України.

Судом встановлено, що відповідач не надає позивачці кошти на утримання дитини в достатній кількості.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 184 згаданого Кодексу передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII визначено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Синові сторін 22.10.2018 р. сповнилось 6 років. Отже, з 1 липня - мінімальний розмір аліментів складає 972 гривні, а з 1 грудня 2018 р. мінімальний розмір аліментів не може бути менший, ніж 1013,5 грн.

З акту № 2725 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.10.2018 року, виданого виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради народних депутатів слідує, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає один за адресою АДРЕСА_2, не працює, додаткових доходів не отримує, перебуває у тяжкому матеріальному становищі, будинок перебуває в аварійному стані.

Надана відповідачем копія фіскального чеку від 19.10.2018 року підтверджує, що відповідач переказав позивачці ОСОБА_1 3000 грн.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги зазначені позивачкою підстави позовних вимог, обставини, визначені ст.182, 184 СК України, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву про часткове визнання позову в мінімальному розмірі для дитини віком від 6 до 18 років, відсутність даних про те, що відповідач має інших утриманців, та відсутність доказів про розмір отримуваного відповідачем доходу (заробітку), суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1014 гривень щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позивачка звернулася до суду з позовом 09.07.2018 року, тому з цього дня слід присудити стягнення аліментів і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити негайному виконанню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК.

На підставі ст.ст. 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 19, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1014 (одній тисячі чотирнадцять) гривень щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 09.07.2018 р. і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) на користь держави за реквізитами: отримувач коштів ГУК у м.Києві (м. Київ) 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 - АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2.

Повне судове рішення складене 10.11.2018 р.

Суддя: Ничик Г. І.