Рішення № 77806017, 19.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/35/18

Єдиний унікальний номер № 205/35/18

Провадження № 2/205/487/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, –

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»» 04.01.2018 року звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07.10.2014 року о 20-00 годині на перехресті вул. Набережна Заводська і пр. Свободи у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, та «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Особою винною в скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є відповідач. Автомобіль «Kia Soul», д/н НОМЕР_3, застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 06.08.2013 року. Згідно умов Договору позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 63748,61 грн. Отже, сума виплати страхового відшкодування, яке повинен виплатити відповідач складає 63748,61 грн. – 49000,00 грн. = 14748,61 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14748,61 грн. та судові витрати.

У своїй заяві представник позивача просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 06.08.2013 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 547а/13дп/сф, згідно з яким ПрАТ «СК «АХА Страхування» застрахував майнові інтереси потерпілого, пов’язані з експлуатацією автомобілю НОМЕР_1 (а.с. 9-11).

07.10.2014 року о 20-00 годині на перехресті вул. Набережна Заводська і пр. Свободи у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 12).

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_4, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2015 року (а.с. 12).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_4, була застрахована в ПрАТ «СК «УПСК»» згідно полісу № АС7300160 (а.с. 22).

Позивачем було виплачено за договором страхування страхове відшкодування ОСОБА_2 в сумі 63748,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 145 541 від 09.12.2014 року на суму 55056,41 грн., № 148 713 від 26.12.2014 року на суму 1150,20 грн., № 164 318 від 23.03.2015 року на суму 7542,00 грн. (а.с. 47-49).

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

В той же час, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим. 2. Регрес застосовується після припиненні зобов'язання з відшкодування шкоди.

Таким чином, регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред'явлення регресної вимоги передбачене, зокрема, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто виникає з правовідносин страхування відповідальності.

Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов'язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого – кредитора в деліктному зобов'язанні.

Отже, зважаючи на викладене, в цьому конкретному випадку відбувся перехід до позивача (ПрАТ «СК «АХА Страхування») після виплати страхового відшкодування потерпілому за договором майнового страхування від останнього прав кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). Тобто саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, яка переглядається.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму («ліміт відповідальності страховика» у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому законом порядку перейшло право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року по справі № 61-5784св18, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись при застосуванні відповідних норм права.

У п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01.03.201 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі – з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, перебіг позовної давності в даному випадку слід відраховувати від моменту виникнення страхового випадку, а саме: 07.10.2014 року.

З даним позовом до суду позивач звернувся лише 04.01.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, з урахуванням того, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском трирічного строку позовної давності, і відповідач ставить питання про застування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «АХА Страхування» у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 256-257, 261, 267, 979, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 4, 12-13, 82, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»» (код ЄДРПОУ: 20474912, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення страхового відшкодування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова