Рішення № 77804196, 25.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5878/18

Справа №760/5431/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

за участю представника позивача- Шерстневої О.В.

представника відповідача- Карандашова Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом у розмірі 106625,39 грн. та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором б/н від 05.08.2011 року в розмірі 106 625,39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2018, за заявою представника ОСОБА_1. - ОСОБА_3, вищезазначене заочне рішення скасовано.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з заявленими вимогами, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ст.ст.1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 05.08.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі визначеного п. 2.1.1.12.6 Договору (а.с.12-36).

Підписавши заяву, відповідач підтвердила, що з умовами та правилами надання банківських послуг розміщених на офіційному сайті ПриватБанку остання ознайомлена, зобов'язується їх виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті www.privatbank.com.ua.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Встановлено, що у передбачені строки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, а тому станом на 31.12.2016 року у останньої утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 106625,39 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 7 942,70 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 88 760,27 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4368,83 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 5 053,59 грн.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом у розмірі 106625,39 грн. знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Разом з тим, в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності звернення позивача до суду з даним позовом в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 2.1.1.12.4 «Умов та правил надання батьківських послуг» визначено зокрема, що термін повернення кредиту (кредитний ліміт) в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці (поле MONTH). Згідно ст. 212 ЦК України, у разі наявності прострочених кредитів (Овердрафту) терміном повернення кредиту (Овердрафту) у повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1., заборгованість виникла 30.11.2011, а отже ОСОБА_1 повинна була повернути кредитні кошти до 28.06.2012.

Разом з тим, представник позивача посилається на те, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідачем було здійснено 12.06.2014, шляхом автоматичного списанням коштів на погашення простроченої заборгованості. На думку представника позивача, вказані дії свідчать про визнання відповідачем кредитної заборгованості.

Суд не погоджується з доводами позивача в обгрунтування позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Виходячи з тлумачення вимог ч.1 ст. 264 ЦК України визнання боргу відповідачем має бути здійснено ним свідомо, беззаперечно та таким, що відповідає його внутрішній волі.

Разом з тим, суд вважає, що автоматичне списання банком коштів з карткового рахунку відповідача в рахунок погашення спірної заборгованості 12.06.2014, не може свідчити про вчинення відповідачем дій, які в розумінні вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчать про визнання відповідачем боргу.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні також заперечував щодо наявності обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах та звернув увагу також на ту обставину, що відповідачкою не погоджувалася відповідна транзакція та не визнавалася кредитна заборгованість.

За таких обставин, підстав вважати, що відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання кредитної заборгованості в порядку ч.1 ст. 264 ЦК України, суд вважає недоведеними.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.11.2011 та по теперішній час, відповідачем не здійснювалося погашення спірної заборгованості.

Вбачається, що позивач звернувся з даним позовом до суду лише 18.03.2017, що підтверджується реєстром позовів до Солом'янського районного суду м. Києва № 8847023, складеним Косенко, який знаходиться в матеріалах справи.

Тобто, сплив строку позовної давності є очевидним та становить 30.06.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Між тим, позивач в позовній заяві не зазначив причини пропуску строку позовної давності.

Судом також не встановлено поважних причин пропущення позивачем строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи обставини викладені вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, внаслідок спливу строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 253, 257, 258, 261, 264, 267, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Букіна