Рішення № 77801864, 24.10.2018, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 572/2619/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Рижого О.А.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сарни цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересованої особи Міністерства оборони України, Посольство Російської Федерації в України встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просив встановити факт безпосередньої участі в антитерористичній операції та виконання ним бойових (службових) завдань у складі військової частини А1008 на території Луганської області в період з 06.08.2017 р. по 12.09.2017 р. в районі населеного пункту Щастя.

В обґрунтування вимог заяви зазначив, що в період з 31.07.2017 по 19.03.2018 р. проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1008 у званні рядового, на посаді водія взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону. В період з 06.08 по 12.09.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, а саме м. Щастя Луганської області. Заявник зазначає, що командиром моєї військової частини у місячний строк після завершення виконання ним завдань антитерористичної операції в районах її проведення не було подано до відомчої комісії документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У зв'язку із отриманою під час військової служби в зоні АТО травмою, ОСОБА_2 проходив тривале лікування, яке продовжується й досі. Заявник зазначає, що після звільнення він самостійно звернувся до Сарненського районного військкомату із заявою про видачу йому посвідчення учасника бойових дій. Вказує також, що при звільненні з військової служби, військовою частиною йому не були надані необхідні документи - ані довідка про безпосередню участь в АТО, ані витяги з наказів по стройовій частині (особовому штабу) тощо. 27 червня 2018 року від військкомату була надіслана відповідь за вих. №5/974, в якій зазначено, що комплект документів, які розглядала комісія Рівненського обласного військкомату, був неповним. За результатами звернень заявника на Гарячу Урядову лінію, 13 липня 2018 року йому надіслано відповідь Штабу Антитерористичного центру при СБУ за вих.№33/7-іц-1085/138, в якій зазначалося, що клопотань про залучення його до проведення АТО в Штаб АТЦ при СБ України не надходило, наказ керівника АТЦ при СБ України не видавався. Вказує, що встановлення факту перебування на непідконтрольній території України можливо встановити лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановлення такого факту чинним законодавством України не передбачено. Встановлення даного факту необхідно заявникові для отримання посвідчення учасника бойових дій та для отримання пільг, передбачених Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Ухвалою суду від 10.09.2018 відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник Посольства Російської Федерації в Україні в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Факт безпосередньої участі заявника в період з 06.08 по 12.09.2017 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції підтверджується Довідкою від 23.01.2018 р. №153.

Згідно відповіді Штабу Антитерористичного центру при СБУ за вих.№33/7-іц-1085/138, клопотань про залучення ОСОБА_2 до проведення АТО в Штаб АТЦ при СБ України не надходило, наказ керівника АТЦ при СБ України не видавайся.

Відповідно до рішення керівника АТЦ при СБ України залучення військовослужбовців ЗРУ до проведення АТО з 01 листопада 2015 року здійснювалося правами (наказами) першою заступника керівника АТЦ при СБ України.

У Листі в/ч А1008 від 23.07.2018 р. №2818 у відповідь на цю заяву, зазначено, що ОСОБА_2 не було включено у наказ керівника АТЦ при СБУ України і, що на момент надання відповіді проводилося службове розслідування.

З Довідки за №2817 від 23.07.2018 р. вбачається, що документи на встановлення статусу учасника бойових дій військовою частиною А1008 не подавалися, посвідчення УБД не видавалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України, яка регламентує розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено перелік фактів, які встановлюються судом.

При цьому частиною другої наведеної статті визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами п.20 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються, у тому числі, особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" об'єктами національної безпеки, зокрема, є держава її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України").

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" від 7 жовтня 2014 року N33/6/а визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.

Таким чином, з 07 квітня 2014 року територія Донецької та Луганської областей визнана районом проведення антитерористичної операції, на якій був запроваджений спеціальний правовий режим.

Пунктом 13 частини 1 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством.

При цьому згідно зі ст. 1 Закону України "Про волонтерську діяльність" волонтерська діяльність це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.

Оскільки пунктом 13 частини 1 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено, чи поширюється дана норма на випадки добровільного залучення особи до участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, на підставі ч.9 ст.10 ЦПК України суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію права.

Крім того, у п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі у бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях.

Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу учасника бойових дій та отримання заявником пільг передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 перебував в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської області в період з 06.08.2017 р. по 12.09.2017 р. в районі населеного пункту Щастя, заява підлягає задоволенню в частині встановлення конкретного періоду перебування заявника в зоні проведення антитерористичної операції.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи Міністерство оборони України, Посольство Російської Федерації в України встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.

Встановити факт безпосередньої участі ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 в антитерористичній операції та виконання ним бойових (службових) завдань у складі військової частини А1008 на території Луганської області в період з 06.08.2017 р. по 12.09.2017 р. в районі населеного пункту Щастя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Рижий О.А.