Рішення № 77800259, 21.08.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/45/2018

Справа № 679/1512/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

при секретарі Ясенчук С.Ю.,

за участі представника позивача .ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу №679/841/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок сплачених платежів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - ПАТ КБ «Приватбанк» або позивач) про захист прав споживача шляхом визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок сплачених платежів (т.1, а.с.135-139), та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.03.2017 року (т.2, а.с.86) просить суд: поновити строк звернення до суду з позовом про захист прав споживача, визнавши причину його пропуску поважною; визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» з 08.10.2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами отриманими за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року з 12 % до 15,2%; зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ним платежів на виконання договірних зобов’язань за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року і зарахувати фактично сплачені суми починаючи з 08.10.2008 року відповідно за призначенням, виходячи із процентної ставки узгодженої в договорі – 12 %.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 03.04.2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір згідно із яким банк зобов'язався надати йому кредитні кошти в сумі 16825 доларів США, відповідно 15000 доларів США на споживчі цілі та 1825 доларів США на сплату страхових платежів на період з 03.04.2008 року по 02.04.2018 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2% у момент надання кредиту та 0.48% річних щомісяця в період сплати кредиту та відсотків за користування кредитом від суми зарезервованих ресурсів. Відповідно до укладеного договору позивачем 15000 доларів США на споживчі цілі було отримано готівкою. Договори страхування було укладено із сплатою узгоджених в договорах сум у гривнях. Перші платежі за договорами страхування ОСОБА_3 було сплачено особисто після підписання договорів. Відповідно до умов договору періодом сплати сторони узгодили період з 2 по 8 число кожного місяця в сумі 220.91 доларів США , що складались із заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом та винагороди за резервування. З огляду на ту обставину, що з моменту отримання кредитних коштів позивач добросовісно виконував прийняті на себе зобов’язання по внесенню щомісячного платежу в узгодженій сумі, суми на сплату страхових внесків сплачував, протягом певного періоду поточні платежі сплачував регулярно та в більшому розмірі, враховуючи те що курс долара по відношенню до гривні змінювався в сторону зменшення, позивач вказує, що у нього не було необхідності аналізувати умови укладеного договору, в тому числі аналізувати умови договору на предмет відповідності їх чинному законодавству та його інтересам, вимогам розумності та справедливості. Разом з тим, коли через неможливість придбати долари для сплати поточних платежів виникли затримки із сплатою поточних платежів та з'явилась фактично прострочена заборгованість ОСОБА_3 було отримано лист від 27.02.2009 року в якому повідомлялось, що направлений на його адресу лист про збільшення процентної ставки втратив силу. Оскільки в отриманому листі було запропоновано погашення кредитних зобов'язань здійснювати в тому числі за пільговим курсом позивач протягом тривалого періоду вносив поточні платежі на погашення кредитних зобов'язань в гривнях і в трохи більшому розмірі.

Позивач вказує на те, що через скрутне фінансове становище в якому опинилась його сім'я як і інші громадяни України, йому не вдалось уникнути претензій від кредитора у вигляді листа від 21.10.2009 року, адресованого йому та поручителю ОСОБА_4 Вказаним листом відповідач вимагав погашення простроченої заборгованості, попереджав, що в разі її непогашення буде вимагати звернення на предмет іпотеки. Позивач зауважив, що про виникнення простроченої заборгованості через збільшення процентної ставки в листі не зазначалось. З метою недопущення звернення стягнення на предмет іпотеки вказана сума заборгованості поручителем була погашена.

На думку позивача прострочення виконання зобов'язань за договором виникло в першу чергу саме в зв'зку із збільшенням процентної ставки, а з добросовісного позичальника він став недобросовістним саме у зв'язку з тим, що починаючи з 8 жовтня 2008 року сплачені ним платежі в рахунок виконання прийнятих за договором зобов'язань банк почав зараховувати частково в рахунок погашення суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами виходячи із збільшеної ним в односторонньому порядку процентної ставки, а саме відповідно замість узгодженої в договорі процентної ставки в розмірі 12 % річних – до 15.12 % pічних, а решту коштів - в рахунок погашення тіла кредиту та інших платежів, право на нарахування яких у банка виникло в тому числі і в зв'зку із збільшенням процентної ставки. Фактично протягом тривалого часу відповідач надлишково сплачені ОСОБА_3 кошти використовував для погашення безпідставно нарахованої суми процентів, безпідставно нарахованої суми процентів на прострочену заборгованість, а в деяких періодах і для погашення безпідставно нарахованої суми пені.

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідач своєчасно не повідомив його про збільшення процентної ставки, не довів інформацію про новий поточний щомісячний платіж в строки, визначені укладеним договором, чим позбавив його можливості своєчасно скористатись своїми правами з метою недопущення прямих збитків. Оскільки звернення до суду із даним позовом здійснюється після того як позивачу стало відомо про порушення його прав (11.10.2016 року - з часу отримання позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та додатками до позову), але по сплину 3 років з моменту, коли відповідачем його права були порушені, ОСОБА_3 просить суд про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушених прав, який вважає пропущеним з поважної причини.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17.10.2016 року до Нетішинського міського суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка після розподілу автоматизованою системою документообігу суду передана на розгляд судді Сопронюк О.В. (т.1, а.с.73).

Ухвалою суду від 10.11.2016 року скасовано заочне рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.07.016 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості і призначено справу до розгляду в загальному порядку (т.1, а.с.83-84).

Ухвалою суду від 20.01.2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором, зарахування та стягнення коштів об’єднано в одне провадження з первісним позовом (т.1, а.с.143).

Ухвалою суду від 20.01.2017 року (т.1, а.с.145) задоволено клопотання представника відповідачів за первісним позовом про витребування доказів та зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати наступні документи:

1) виписку про рух коштів по рахунку (рахунках) відкритих банком для забезпечення обліку грошових коштів сплачених ОСОБА_3 на виконання договірних зобов'язань, в якій були б відображені усі суми сплачені ОСОБА_3 та зарахування цих коштів банком на погашення грошових зобов'язань, що виникли в нього під час дії договору;

2) належним чином завірені копії документів по яких банком були сплачені страхові внески по укладених ОСОБА_3 договорах страхування;

3) розрахунок заборгованості ОСОБА_3, виходячи із фактичного виконання ним договірних зобов'язань, якби процентна ставка не була банком збільшена з 12% річних до 15,12% починаючи з 08.10.2008 року;

4) розрахунок пені у гривнях по кожній сумі окремо за весь період її нарахування окремо:

- при узгодженій сторонами процентній ставці за користування кредитом - 12%,

- фактично нарахованої в зв'язку із застосування підвищеної процентної ставки -15.12.%;

5) розрахунок процентів, які фактично повинен був би сплатити ОСОБА_3 з урахуванням фактичного виконання ним договірних зобов'язань при нарахуванні процентів з урахуванням узгодженої сторонами процентної ставки за користування кредитом - 12%;

6) розрахунок процентів, які фактично сплатив ОСОБА_3 з урахуванням фактичного виконання ним договірних зобов'язань при нарахуванні процентів з урахуванням підвищеної процентної ставки -15,12.%.

На виконання вищевказаної ухвали відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» 20.02.2017 року направлено до суду виписки про рух коштів по рахунках позивача за кредитним договором, меморіальні ордери для підтвердження сплати страхових внесків за кредитним договором.

14.03.2017 року ОСОБА_3 подано заяву про зменшення зустрічних позовних вимог, в якій він просить поновити строк звернення до суду з позовом про захист прав споживача, визнавши причину його пропуску поважною; визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» з 08.10.2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами отриманими за кредитним договором № НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року з 12 % до 15,2%; зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ним платежів на виконання договірних зобов’язань за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року і зарахути фактично сплачені суми починаючи з 08.10.2008 року відповідно за призначенням, виходячи із процентної ставки узгодженої в договорі – 12 %.

Ухвалою суду від 11.04.2017 року роз'єднано в самостійне провадження позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року в розмірі 2739,76 доларів США, що за курсом 27,11 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.01.2017 року складає 74274,89 грн. (т.2, а.с.130-131).

18.05.2017 року в судді Сопронюк О.В. закінчилися повноваження у зв'язку із закінченням строку, на який її призначено, тому дану справу передано до канцелярії суду для повторного розподілу між суддями відповідно до вимог ст.11-1 ЦПК України.

Після повторного автоматичного розподілу, в порядку визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, дану цивільну справу передано на розгляд судді Базарнику Б.І. та прийнято суддею відповідно до ухвали суду від 24.05.2017 року (т.2, а.с.140).

Ухвалою суду від 20.11.2017 року представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в забезпеченні позову за його заявою від 20.11.2017 року про накладення арешту на автомобіль «Citroen», модель «Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження (т.2, а.с.178).

Ухвалою суду від 14.02.208 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів: реєстру поштових відправлень, рішення правління банку про збільшення процентної ставки та умови кредитування (т.2, а.с.191).

На виконання вищевказаної ухвали відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» 26.03.2018 року направлено лист із змісту якого слідує, що реєстр відправки листа позивачу ОСОБА_3 щодо підвищення відсоткової ставки відсутній у зв’язку з тим, що сплив строк зберігання документації (т.2, а.с.196).

В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, наполягала на задоволенні судом позовних вимог, а також надала суду усні пояснення, які є аналогічними до наведених позивачем у його позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

В ході судового розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись при цьому на обставини, викладені нею у письмових запереченнях проти позову від 11.05.2018 року (т.2, а.с.208-211).

Свої заперечення проти позову, з посиланням на ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10.05.2005 року №68, представник відповідача обґрунтовує тим, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Такі випадки, а також порядок підвищення процентних ставок та їх граничні розміри, були визначені сторонами (Банком та Позичальником) при укладенні кредитних договорів, зокрема, у п.2.3.1 кредитного договору.

Представник відповідача вважає, що обставинами, які відбулися за час дії кредитного договору, належним чином підтверджені і є підставами для підвищення процентної ставки з діючим кредитним договором, є наступні події: зміна облікової ставки НБУ, зміна середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому вказує, що розмір облікової ставки НБУ станом на 03.04.2008 року становив 10,00% (Постанова НБУ від 29.12.2007 року №492), станом на 08.10.2008 року – 12% (Постанова НБУ від 21.04.2008 року №107), а кількість пунктів на які збільшилась облікова ставка НБУ – 2.

Представник відповідача в своїх запереченнях зазначає, що збільшення відсоткової ставки було до моменту набрання чинності 12.12.2008 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до заборони одностороннього підвищення ставок». Так, на підставі п.2.3.1 кредитного договору Банк прийняв рішення про підвищення з 08.10.2008 року процентної ставки з 12% річних до 15,12% річних. Зміна розміру процентів за кредитним договором Банком визначено з 27.11.2008 року, про що Банком повідомлено Позичальника листом, який направлено на його адресу, тобто, на думку представника відповідача, Банк виконав всі умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства щодо повідомлення про підвищення процентної ставки. Згідно вказаного листа, Позичальнику було запропоновано у разі незгоди з таким підвищенням погасити заборгованість у повному обсязі за старою процентною ставкою. У разі згоди щодо змін умов кредитування, підвищення процентної ставки буде здійснено з 08.10.2008 року без будь-яких додаткових дій.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, враховуючи той факт, що кредитний договір укладено ще у 2008 році, а позов до Банку подано позивачем лише у 2017 році.

Посилаючись на вищевказане, представник відповідача просила відмовити у позові ОСОБА_3 повністю.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд встановив наступні обставини справи та дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 03.04.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №НМN0GA0000000009 (т.1 а.с.14-16) згідно із яким відповідач зобов'язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 16825 доларів США, відповідно 15000 доларів США на споживчі цілі та 1825 доларів США на сплату страхових платежів на період з 03.04.2008 року по 02.04.2018 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2% у момент надання кредиту та 0.48% річних щомісяця в період сплати кредиту та відсотків за користування кредитом від суми зарезервованих ресурсів.

Відповідно до укладеного договору позивачем 15000 доларів США на споживчі цілі було отримано готівкою. Договори страхування було укладено із сплатою узгоджених в договорах сум у гривнях.

Відповідно до умов договору періодом сплати сторони узгодили період з 2 по 8 число кожного місяця в сумі 220.91 доларів США, що складались із заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом та винагороди за резервування.

На підставі п.2.3.1 кредитного договору відповідачем починаючи з 08.10.2008 року підвищено процентну ставку з 12% річних до 15,12% річних, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості за договором №НМN0GA0000000009 станом на 20.04.2016 року (т.1 а.с.4-9) та не заперечувалось останнім під час судового розгляду справи.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами за винятком випадків, встановлених законом.

За змістом положень ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 03.04.2008 року, яка діяла до 06.03.2010 року) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цьогоЗакону.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З приводу нарахування відсотків за користування кредитом суд відзначає наступне.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому, Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Однак, відповідач не надав належного підтвердження того, що кредитодавець письмово повідомляв позичальника та поручителя про зміну процентної ставки не пізніш як за 7 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, як це передбачено вищевказаним пунктом кредитного договору №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року, хоча представник відповідача вказував про надсилання такого листа позивачу у своїх письмових запереченнях.

Суд вважає, що відповідач порушив вимоги ст.652 ЦК України та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою НБУ від 10 травня 2007 року №168, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/13808, якими передбачено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом тільки у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку волевиявленням однієї із сторін, тобто зміна процентної ставки можлива лише у разі істотної зміни обставин, а така обставина чи обставини відповідачем не були зазначені взагалі ні в повідомленні, ні в послідуючій відповіді на прохання позивача. Так як за умовами договору підвищення процентної ставки можливе лише за згодою позивача, а він такої згоди не дав, то відповідач не мав законних підстав з 08.10.2008 року збільшувати розмір процентної ставки. Збільшивши цей розмір, відповідач порушив умови договору, вимоги ст.ст.525, 652 ЦК України та зазначених вище Правил, що тягне за собою їх незаконність.

В такому разі застосовується розмір процентної ставки, визначений та узгоджений сторонами відповідно до умов кредитного договору. Водночас, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_3 про зменшення зустрічних позовних вимог від 14.03.2017 року останній просив визнати незаконним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» з 08.10.2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами отриманими за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року з 12 % річних до 15,2% річних, хоча насправді збільшення процентної ставки здійснено відповідачем з 12 % річних до 15,12% річних.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що з метою поновлення порушених прав позивача підлягає задоволенню вимога останнього щодо зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ним платежів на виконання договірних зобов’язань за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року і зарахувати фактично сплачені суми починаючи з 08.10.2008 року відповідно за призначенням, виходячи із процентної ставки узгодженої в договорі – 12 %.

Щодо поновлення строку звернення до суду з позовом про захист прав споживача та застосування строків позовної давності за клопотанням представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає припини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та вказує про поважність причини пропуску такого строку те, що йому стало відомо про порушення його прав 11.10.2016 року коли він отримав позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та додатки до позову, зокрема, розрахунок заборгованості по кредиту, в якому він виявив порушення своїх прав щодо збільшення процентної ставки по кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2016 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_1 відповідно до якої остання просила надати копії вищевказаної позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з додатками. Копії документів позивач отримав 11.10.2016 року про що свідчить його підпис на зазначеній заяві його представника.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для поновлення строку звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом та визнання поважними причин пропуску такого строку.

Строк позовної давності щодо спірних правовідносин відповідно до ст.257 ЦК України становить три роки.

Крім того, відповідно до наданих відповідачем розрахунку та виписок по кредитному договору позивачем протягом 2008-2016 років здійснювались погашення за кредитом, зокрема, відсотків за кредитом, і вказані факти відповідно до ст.264 ЦК України свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування до вимог позивача наслідків спливу позовної давності, оскільки позовна давність за вказаними вимогами позивача не спливла.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача, у відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають витрати понесені ним на оплату судового збору в розмірі 640 гривень, оскільки докази про понесені ним інші судові витрати суду не надавались.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 127, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок сплачених платежів – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду з даним позовом, визнавши причину його пропуску поважною.

Визнати незаконним збільшення Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з 08.10.2008 року процентної ставки за користування кредитними коштами, отриманими за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року з 12 % до 15,12%.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_3 платежів на виконання договірних зобов’язань за кредитним договором №НМN0GA0000000009 від 03.04.2008 року і зарахувати фактично сплачені ним суми починаючи з 08.10.2008 року відповідно за призначенням, виходячи із процентної ставки узгодженої договором в розмірі 12 %.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640 гривень.

Сторони у справі №679/841/16-ц:

ОСОБА_3, проживає за адресою: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місця знаходження: 49094, м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2018.

Суддя Б.І.Базарник