Рішення № 77799276, 10.10.2018, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/242/18

Справа № 2/600/402/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Карнас М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок після смерті спадкодавця,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за ним права власності на житловий будинок (А), загальною площею 66,7 м.кв., літню кухню (Б) площею 28,8 м.кв., сарай (В) площею 42,2 м.кв., сарай (Г) площею 21,0 м.кв., які знаходяться на АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його батькові - ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - колишній колгоспний двір. В будинку проживало семеро осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кожному з яких належало по 1/7 зазначеного домоволодіння. Батько - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказує, що після смерті батька звернувсь із заявою до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та господарські будівлі, але йому було відмовлено у зв'язку із невідповідністю правовстановлюючих документів вимогам законодавства. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено у підготовче судове засідання.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами ЦПК України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та справу слухати у їхній відсутності без застосування технічних засобів.

Представник Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області подав відзив на позов, згідно якого позов визнає та не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу слухати у його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем та третьою особою не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Козівського РБТІ від 20.12.2017 року №125 (а.с.19).

Згідно із копією свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок головою колгоспного двору був ОСОБА_3 (а.с.17).

Відповідно до відомостей погосподарської книги Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області до домогосподарства ОСОБА_3 належали ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 (а.с.16).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 22.01.2016 року (а.с.12).

Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, то кожному із них фактично належить 1/7 частина колгоспного двору, однак за матір'ю позивача ОСОБА_4 визнано право власності на 2/7 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, згідно із рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 30.04.2013 року.

Від ОСОБА_4 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла заява, у якій остання вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляється від права на частку у майні колишнього колгоспного двору, що на АДРЕСА_1 (а.с.8).

Аналогічні заяви надійшли і від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.9,10).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

19.02.2018 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук М.В., позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а.с.20).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Враховуючи, що ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, а ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали до суду належним чином завірені заяви, у яких не заперечили проти задоволення позову та відмовились від своїх часток у майні колгоспного двору на користь позивача, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок після смерті спадкодавця - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/7 частину житлового будинку (А), загальною площею 66,7 м.кв., літньої кухні (Б) площею 28,8 м.кв., сараю (В) площею 42,2 м.кв., сараю (Г) площею 21,0 м.кв., які знаходяться на АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1.

Відповідач - Будилівська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Центральна, 20, с. Будилів, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 04392652.

Суддя О.Б.Гриновець