Постанова № 77798820, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2835/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018, (суддя Бідонько А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 18.07.18) по справі № 820/2835/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просивь суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000421412 від 05.04.2018 року на суму 985710 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000421412 від 05.04.2018 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" (код ЄДРПОУ 35587351, адреса: вул. Миру, 38/4, кв. 121, 126, м. Харків, 61007) сплачену суму судового збору в розмірі 14380,65 грн. (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 65 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Крім того, подав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату через зайнятість представника позивача у кримінальній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецлиття" з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ "Арсенал Пром" (податковий номер 41039118) за лютий 2017 року, за березень 2017 року, ТОВ "ФК Сінтез" (податковий номер 39527998) за березень 2015 року, за квітень 2015 року, ТОВ "Бізнес Страйк" податковий номер 40396301) за жовтень 2016 року, 70В "Промоушн Трейд" (податковий номер 40396816) за липень 2016 року, за жовтень 2016 року, ТОВ "Іверіас" (податковий номер 40716155) за листопад 2016 року, ТОВ "Голди" (податковий номер 40350534) за листопад 2016 року, ТОВ "Лаконіс Трейд" (податковий номер 40662278) за грудень 2016 року, TOB "Коммерсбуд" (податковий номер 40763362) за грудень 2016 року, ТОВ "Вордстайл" (податковий номер 40911627) за грудень 2016 року, ТОВ "Поллі-Плюс" (податковий номер 39601479) за червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, TOB "Грінвол Груп" податковий номер 39916810) за квітень 2016 року, ТОВ "Маркторг" (податковий номер 40806112) за жовтень 2016 року, ТОВ "Унитех" (податковий номер 39493849) за квітень 2015 року, ТОВ "Інтеркрайт АМ" податковий номер 39674382) за квітень 2015 року, червень 2015 року, ТОВ "Етек Сервіс" (податковий номер 39172226) за червень 2015 року, липень 2015 року, ТОВ "Саваж-Торг" (податковий номер 39760447) за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, за січень 2016 року, ТОВ "Престиж-ТК" (податковий номер 39762465) за грудень 2015 року, ТОВ "Скіпер Торг" (податковий номер 40034799) за березень 2016 року, ТОВ "Воркхорс" (податковий номер 40255902) за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, ТОВ "Крайт Сервіс" (податковий номер 40242029) за жовтень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено Акт № 8958/20-40-14-12-11/30753379 від 22.03.2018 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства: п. 198.1, п. 198.2, н. 198.3, ст. 198 п. 201.1 п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 788 568 грн, в тому числі за березень 2015 року 18631 грн, за квітень 2015 року - 61309 грн, за червень 2015 року - 40014 грн, за липень 2015 року - 74837 грн., за серпень 2015 року - 31866 грн, за вересень 2015 року - 32253 грн, за жовтень 2015 року - 53831 грн, за листопад 2015 року - 54419 грн, за грудень 2015 року - 30540 грн, за січень 2016 року - 6758 грн, за березень 2016 року - 4634 грн, за квітень 2016 року - 20065 грн, за травень 2016 року - 51557 грн, за червень 2016 року - 70015 грн, за липень 2016 року - 65141 грн, за жовтень 2016 року - 72573 грн, за листопад 2016 року - 23818 грн, за грудень 2016 року - 42668 грн., за лютий 2017 року - 16018 грн, за березень 2017 року - 17621 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню о бюджету, у розмірі 788568 грн, в тому числі за березень 2015 року - року 18631 грн, за квітень 2015 року - 61309 грн, за червень 2015 року - 40014 грн, за липень 2015 року - 74837 грн., за серпень 2015 року - 31866 грн, за вересень 2015 року - 32253 грн, за жовтень 2015 року - 53831 грн, за листопад 2015 року - 54419 грн, за грудень 2015 року - 30540 грн, за січень 2016 року - 6758 грн, за березень 2016 року - 4634 грн, за квітень 2016 року - 20065 грн, за травень 2016 року - 51557 грн, за червень 2016 року - 70015 грн, за липень 2016 року - 65141 грн, за жовтень 2016 року - 72573 грн, за листопад 2016 року - 23818 гри, за грудень 2016 року - 42668 грн., за лютий 2017 року - 16018 грн, за березень 2017 року - 17621 грн

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00000421412 від 05.04.2018 року, яким ТОВ "Спецлиття" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00 грн., з яких 788568,00 грн. - за податковими зобов'язаннями.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період не мають на меті реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Спецлиття" та недоведеності відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Спецлиття" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "ФК Сінтез", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Іверіас", ТОВ "Голди", ТОВ "Лаконіс Трейд", TOB "Коммерсбуд", ТОВ "Вордстайл", ТОВ "Поллі-Плюс", TOB "Грінвол Груп", ТОВ "Маркторг", ТОВ "Унитех", ТОВ "Інтеркрайт АМ", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Саваж-Торг", ТОВ "Престиж-ТК", ТОВ "Скіпер Торг", ТОВ "Воркхорс", ТОВ "Крайт Сервіс".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ « Спецлиття» та ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "ФК Сінтез", ТОВ "Бізнес Страйк", ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Іверіас", ТОВ "Голди", ТОВ "Лаконіс Трейд", TOB "Коммерсбуд", ТОВ "Вордстайл", ТОВ "Поллі-Плюс", TOB "Грінвол Груп", ТОВ "Маркторг", ТОВ "Унитех", ТОВ "Інтеркрайт АМ", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Саваж-Торг", ТОВ "Престиж-ТК", ТОВ "Скіпер Торг", ТОВ "Воркхорс", ТОВ "Крайт Сервіс» були укладені договори поставки, згідно яких підприємства контрагентів позивача (Постачальники) зобов'язуються поставляти ТОВ "Спецлиття" (Покупець) товари (в тому числі вогнезахисні суміші, протипожежне обладнання, пожежну арматуру-гайки, засіб індивідуального захисту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати його на встановлених Договором умовах.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, а також платіжні доручення та виписки з банківських рахунків.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій ТОВ "Спецлиття", які мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, а тому посилання податкового органу, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку передчасно, оскільки не врахував наступне.

Так, згідно ДСТУ EN 136-2003 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Маски. Вимоги, випробування, маркування», ДСТУ EN 14387:2006 «Засоби індивідуального захисту; органів дихання. Фільтри протигазові і фільтри скомбіновані. Вимоги, випробування, маркування» протигази ГП-7 супроводжуються сертифікатами відповідності і висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, відомостями про виробника.

Також вогнегасники повинні відповідати вимогам ДСТУ 3675-98 або ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) та ГОСТ 12.2,037-78, технічних умов, експлуатаційних документів виробників і бути сертифікованими в Україні в установленому порядку.

Крім того, вуглекислота в балонах має відповідати вимогам ДСТУ 4817:2007 Діоксид вуглецю.

Проте, до перевірки не було надано жодних документів про походження ТМЦ та їх якості, а також не надано жодного документа, яким підтверджується транспортування ТМЦ від постачальників до ТОВ «Спецлиття».

Разом з тим згідно Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати у кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий - передається перевізнику.

ТТН у всякому разі повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки. При цьому така ТТН повинна містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних, та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06.06.2018 у справі №9901/7235/18.

Матеріалами справи також встановлено, що жодним із контрагентів постачальників не було придбано ТМЦ, по яким було документально оформлено продаж на ТОВ «Спецлиття».

При цьому згідно аналізу відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, жоден із контрагентів постачальників не здійснює діяльність за КВЕД 32.99 (виробництво протигазів), 2829 (виробництво вогнегасників).

Загалом всі контрагенти ТОВ «Спецлиття» характеризуються тим, що в них відсутні трудові ресурси; відсутні власні, або орендовані складські або виробничі приміщення; відсутні основні засоби; пересорт ТМЦ (неспівпадіння придбаного і проданого товару).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що директор ТОВ «Лаконіс Трейд» заперечує свою участь у діяльності підприємства.

Згідно Постанови ВСУ від 16.01.2018 у справі №К/9901/1478/18 всі первинні документи контрагента є неналежними, оскільки вони підписані громадянином, який значиться як засновник та директор, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів передбачених ст.205 КК.

Згідно постанови ВСУ від 03.11.2015 у справі №826/3477/13-а факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Таким чином, виходить, що вся первинна документація підписана від імені директора ТОВ «Лаконіс Трейд» не є належною.

Також з аналізу договорів поставки слідує, що місцем укладення частини договорів є місто Київ, але при цьому до перевірки не було надано будь-яких документів про відрядження (відповідно до Інструкції про службові відпряження в межах України) до міста Києва директора ТОВ «Спецлиття» для укладання договору з ТОВ «АРСЕНАЛ ПРОМ» від 01.02.2017 та отримання товару 01.02.2017, 01.03.2017; з TOB «ВОРКХОРС» від 18.04.2018 та отримання товару 22.04.2016, 04.05.2016; з ТОВ «ГРІНВОЛ ГРУП» від 01.04.2016 та отримання товару 07.04.2016; з ТОВ «ЛАКОНІС ТРЕЙД» від 19.12.2016 та отримання товару 20.12.2016; з ТОВ «ВОРДСТАЙЛ» 01.12.2016 та отримання товару 05.12.2016; з ТОВ «КРАЙТ СЕРВІС» від 17.10.2016 та отримання товару 24.10.2016; з ТОВ «ГОЛДИ» від 24.10.2016 та отримання товару 01.11.2016; з ТОВ «МАРКТОРГ» від 13.10.2016 та отримання товару 17.10.2016; з ТОВ «БІЗНЕС СТРАЙК» 03.10.2016 та отримання товару 03,10.2016, 10.10.2016; з ТОВ «КОММЕРСБУД» від 05.12.2016 та отримання товару 12.12.2016; з TOB «ІВЕРІАС» від 18.11.2016 та отримання товару 21.11.2016; з ТОВ «ПРОМОУШЕН ТРЕЙД» від 01.07.2016 та отримання товару від 01.07.2016, 08.07.2016, 15.07.2016, 22.07.2016, 28.07.2016, 03.10.2016

Крім того, матеріалами справи встановлено, що, по-перше, у видаткових накладних від ТОВ «ФК «СІНТЕЗ» №94, 72; від ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС» №110, 150; від ТОВ «ПОЛЛІ-ППЛЮС» №18; від ТОВ «УНИТЕХ» №2, 3, 15, 16 (2шт), 44, 55; від ТОВ «ІНТЕРКРАЙТ AM» №5,8, 11, 22 - в порушення вимог статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» відсутня посада та розшифровка підпису особи, що здійснила відвантаження, що в розумінні Закону є істотним недоліком, який унеможливлює ідентифікацію особи, що нібито була відповідальна за відвантаження. По-друге, у договорі від 17.10.2016 №33 з ТОВ «КРАЙТ СЕРВІС» відсутній підпис та печатка, постачальника, тобто договір не підписаний, а відповідно згоди між ТОВ «КРАЙТ СЕРВІС» та ТОВ «Спецлиття» не досягнуто. По-третє, у видаткових накладних від 16.06.2015 №110, від 22.06.2015 №150 вказаний договір 15.06.2015 №15, при тому, що до перевірки надано було лише договір від 01.07.2015 №13.

Таким чином судова колегія вважає, що фінансово-господарські операції з постачання товарів від контрагентів до ТОВ "Спецлиття" не є реальними та не були направлені на реальні зміни майнового стану платника податку.

Отже, мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів.

Крім того судом першої інстанції не взято до уваги того, що ТОВ «Арсенал Пром» (податковий номер 41039118), ТОВ «ФК «Сінтез» (податковий номер 39527998, ТОВ «Саваж-Торг» (податковий номер 39760447), ТОВ «Бізнес Страйк» (податковий номер 40396301), ТОВ «Промоуцін Трейд» (податковий номер 40396816), ТОВ «Лаконіс Трейд» (податковий номер 40662278), ТОВ «Поллі-Плюс» (податковий номер 39601479, ТОВ «Грінвол Груп» (податковий номер 39916810), ТОВ «Етек Сервіс» (податковий номер 39172226), ТОВ «Саваж-Торг» (податковий номер 39760447), ТОВ «Престиж-ТК» (податковий номер 39762465) за грудень 2015 року, ТОВ «Скіпер Торг»- (податковий номер 40034799), ТОВ «Крайт Сервіс» (податковий номер 40242029) є учасниками кримінальних проваджень за ст, 205 КК.

З врахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про укладання цивільно-правових договорів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Спецлиття" та його контрагенти ставили за мету не виконання умов укладених договорів поставки, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань та штучного формування податкового кредиту.

Вищевикладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі по адміністративній справі №К/800/11127/15 (№810/6502/14) від 09.09.2015.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов правильних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 4 ст. 241, 242, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/2835/18 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/2835/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.І. Сіренко Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2018 р.