Вирок № 77798495, 13.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5009/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

суддів Волоско І.Р., Зубачик Н.Б.,

за участю секретаря Скаба В.О.,

прокурора Щербакова О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Михайліва Б.І.,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Палашівка, Чортківського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого, а саме: 25.08.2011 року Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 364; ч.2 ст.366, ч.3 ст.358 КК України на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік, 21.03.2016 року Галицьким районним судом м.Львова за ч. 1 ст.366, ч.5 ст. 191 КК України, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 3 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст190 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 10 грудня 2004 року, точний час слідством не встановлено, перебуваючи у офісному приміщенні ПП «К.І.К. -Л», що на вул.Б.Лепкого, 17 у м.Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом обману ОСОБА_5, під виглядом отримання грошей на пайову участь у будівництві житла, усвідомлюючи неможливість виконання взятих на себе зобов'язань, шахрайським способом заволодів її грошовими коштами у сумі 159 186 грн.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на заволодіння майном ОСОБА_5, 30 травня 2006 року, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи у офісному приміщенні ПП «К.І.К. -Л», що на вул.Б.Лепкого, 17 у м.Львові, під виглядом отримання грошей на пайову участь у будівництві житла, усвідомлюючи неможливість виконання взятих на себе зобов'язань, шахрайським способом заволодів її грошовими коштами у сумі 75 750 грн. Таким чином, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 234 936 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та дав пояснення, які в повній мірі відповідають обставинам, викладеним у фабулі обвинувачення. Зазначив, що в обвинувальному акті вірно відображено те, що він 10 грудня 2004 року, перебуваючи у офісному приміщенні ПП «К.І.К. -Л», що на вул.Б.Лепкого, 17 у м.Львові, заволодів грошовими коштами потерпілої у сумі 159 186 грн. В подальшому, 30 травня 2006 року, перебуваючи у офісному приміщенні ПП «К.І.К. -Л», що на вул.Б.Лепкого, 17 у м.Львові, заволодів грошовими коштами потерпілої у сумі 75 750 грн.

У вчиненому розкаюється. Просить суворо не карати.

Зважаючи на повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорювались. При цьому суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Надаючи оцінку показанням ОСОБА_1, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Крім того, підстав для самообмови судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого: раніше неодноразово судимого, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, має на утриманні малолітню дитину.

Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідними та достатніми для виправлення засудженого.

Разом з тим, встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 21.03.2016 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку 3 роки.

З врахуванням вищенаведеного, при призначенні остаточного покарання обвинуваченому, суд також враховує, що відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2013р., коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема наведені позитивні дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі обставини, вжиття заходів по відшкодування збитків потерпілій, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, а тому відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує положення ст. 77 КК України, відповідно до яких у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Таким чином, додаткове покарання у виді конфіскації майна застосовано до обвинуваченого не може.

Речові докази - квитанцію до прибуткового касового ордеру № 59 від 10.12.2004 року на суму 159 186 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 30.05.2006 року на суму 75 750 грн., договір 84/Б на пайову участь у будівництві житла від 10.12.2004 року, укладений між ПП «К.І.К.-Л» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_5, додатковий договір № 84/Б-1 до договору № 84/б від 10.12.2004 року, документи кредитної справи, укладеної між ПП «К.І.К.-Л» в особі директора ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»- залишити при кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та призначити йому основне покарання покаранння у віді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 21.03.2016 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку 3 роки - виконувати самостійно.

Речові докази - квитанцію до прибуткового касового ордеру № 59 від 10.12.2004 року на суму 159 186 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 30.05.2006 року на суму 75 750 грн., договір 84/Б на пайову участь у будівництві житла від 10.12.2004 року, укладений між ПП «К.І.К.-Л» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_5, додатковий договір № 84/Б-1 до договору № 84/б від 10.12.2004 року, документи кредитної справи, укладеної між ПП «К.І.К.-Л» в особі директора ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»- залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький

Судді І.Р. Волоско

Н.Б. Зубачик