Постанова № 77798248, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1136/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018, суддя Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 17.05.18 по справі № 816/1136/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл.), в якому просив суд

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл., яке зазначене в листі від 28.02.2018 №1860/0/26-18 "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2018 "Про надання дозволу ОСОБА_1, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту" з урахуванням висновків суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправною та скасовано відмову, викладену у листі-відповіді ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл. від 28.02.2018 №1860/0/26-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2018 (вх.№П-2438/0/25-18 від 16.02.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що не зважаючи на те, що на законодавчому рівні в Україні не закріплена колективна форма власності, вона існує поряд з комунальною, державною та приватною. Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ-21 від 29.12.1995, виданий Агрофірмі «Мир», ніким не скасований. КСП Агрофірма «Мир» було реорганізоване, його правонаступником є ТОВ «Бурат-Агро», а тому ТОВ «Бурат-Агро» має права на землі, надані КСП Агрофірма «Мир» на підставі Державного акту, в тому числі і на земельний масив, на якому знаходиться спірна земельна ділянка. Зазначеним обставинам справи судом першої інстанції вірна правова оцінка надана не була, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України справа розглянута без участі сторін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1.

Згідно даних реєстрації вхідної кореспонденції №П-2438/0/25-18 від 16.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с.30). До заяви додав: графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера.

28.02.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачу направлено лист вих. №1860/0/26-18, у якому зазначено про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями колективної власності, оскільки за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-21 від 29.12.1995.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. (ч. 6 ст. 118 ЗК України)

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (ч. 7 ст. 118 ЗК України)

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель, що передані у колективну власність Агрофірмі "Мир", правонаступником якої є ТОВ "Бурат-Агро". Зазначене підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, виданий Решетилівською районною радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області на підтвердження передачі у колективну власність 3696,2 га землі в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства.

Згідно п. 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

З огляду на зазначене вище, належним чином оформлений Державний акт на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, виданий Решетилівською районною радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області підтверджує право колективної власності на вказані землі, яке враховуючи п. 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, збереглося за ТОВ "Бурат-Агро" і після зміни законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, право розпорядження якими не встановлені за відповідачем нормами ст. 122 ЗК України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів вважає помилковими висновки першої інстанції про те, що ТОВ "Бурат-Агро" не має права колективної власності на спірну земельну ділянку, оскільки дана форма власності не передбачена чинним ЗК України, оскільки зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 816/1618/17.

Факт правонаступництва Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» та ТОВ "Бурат-Агро" підтверджується письмовими доказами у справі, а саме відомостями, наданими Головним управлінням статистики у Полтавській області від 23.04.2018 № 03.3-19/236з, Детальною інформацією про юридичну особу з сайту Міністерства юстиції України.

Вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначені ст. 28 ЗК України від 18.12.1990 та ст. 140 ЗК України від 25.10.2001.

Доказів припинення права власності на спірну земельну ділянку та передачі вказаної ділянки до земель державної власності сторонами не надано, судовим розглядом не встановлено.

З огляду на зазначене, у відповідача не було законних підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі № 816/1136/18 скасувати.

Ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 12.11.2018