Постанова № 77798183, 13.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/3300/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2018, суддя І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.09.18 по справі № 1840/3300/18

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області) про: визнання дій старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Колоса Романа Володимировича (далі - Колос Р.В.) про закінченню виконавчого провадження неправомірними; визнання постанови старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Колоса Р.В. від 14.08.2018 про закінченню виконавчого провадження №56826211 незаконною та її скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки станом на момент її прийняття, рішення суду, з приводу примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №56826211, фактично не виконано, так як виплати перерахованої пенсії за період з 2016-2017 рр., яку зобов'язано здійснити судовим рішенням, до цього часу не проведені. Крім того, стверджує про безпідставність посилання в оскаржуваній постанові на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, оскільки остання постанова не може змінювати строки та порядок виконання судового рішення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 вказаний позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Романа Володимировича від 14.08.2018 про закінчення виконавчого провадження №56826211. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки оскаржувана постанова правомірно винесена на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з повним фактичним виконання боржником та підставі того, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.08.2018 №7774/03.2-07 та доданих до нього розрахунків, рішення суду виконано в повному обсязі, а саме: здійснено перерахунок пенсії, а виплата перерахованої пенсії, зокрема, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена у порядку та розмірі, встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 протягом 2019-2020 років.

Крім того, зазначає, що позиція суду першої інстанції про безпідставність застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова КМУ №103) не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що оскільки порядок, в якому має здійснюватися виплата розрахованої різниці у виплаті пенсії, не був предметом спору у даній справі, до вказаних правовідносин, необхідно застосувати положення постанови Кабінету Міністрів України №103, оскільки вказана постанова не встановлює обмеження виплати пенсії, а лише встановлює порядок такої виплати, з огляду на відсутність належного бюджетного фінансування.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №818/712/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії було задоволено та серед іншого зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року, "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006року №268" від 18 листопада 2015 року №947, довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 31.05.2017 №11/148-57(3123), починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням виплаченої за вказаний період суми пенсії. Вказане рішення набрало законної сили 23.04.2018.

Виконавчий лист у справі №818/712/18 виданий 18.05.2018 та пред'явлений позивачем до виконання згідно заяви від 18.07.2018.

23.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56826211 з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №818/712/18.

09.08.2018 до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Сумській області від 03.08.2018 №7774/03.2-07 про виконання рішення суду у справі №818/712/18 разом з додатками, в якому зазначено, що на виконання рішення суду головним управлінням проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 Виплату пенсії у новому розмірі буде забезпечено у серпні 2018 року. Крім того, в повідомлені зазначено, що доплата розміру пенсії за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 року у сумі 96,11 грн. нарахована до виплати у серпні поточного року. Також в листі зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" доплата розміру перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена після виділення коштів на її фінансування з Державного бюджету України у 2019-2020роках у порядку, визначеному зазначеною Постановою КМУ №103.

14.08.2018 старшим державним виконавцем, приймаючи до уваги вказаний лист ГУ ПФУ в Сумській області, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56826211, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Враховуючи частину першу статті 63 Закон України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Як встановлено судом оскаржувана постанова була винесена на підстав п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, резолютивна частина судового рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист №818/712/18 та який перебував на примусовому виконанні за виконавчим провадженням №56826211, містить текст наступного змісту: "Зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року, "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006року №268" від 18 листопада 2015 року №947, довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 31.05.2017 №11/148-57(3123), починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням виплаченої за вказаний період суми пенсії"

Тобто, рішенням суду зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 не лише перерахунок, а й виплату перерахованої пенсії за весь період перерахунку, в тому числі з 01.01.2016 по 31.12.2017.

При цьому, за приписами ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені саме виконавчим документом і цим Законом.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання в Україні визначає Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI, ч..1 ст.2 якого передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Як вбачається з позову, матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження №56826211 (а.с.50-55), судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист №818/712/18, було виконано лише частково - здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та проведена виплата перерахованої пенсії починаючи з 01.01.2018. Однак, ні в матеріалах справи, ні в матеріалах виконавчого провадження №56826211 відсутні докази виконання рішення суду в частині здійснення виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Про те, що виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ГУ ПФУ в Сумській області позивачу так і не здійснило, зазначено і в листі ГУ ПФУ в Сумській області, та у відзиві (а.с.26-33,50-51).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зауважує, що у старшого державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №56826211, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII.

При цьому посилання відповідача на Постанову КМУ №103, а також на те, що порядок, в якому має здійснюватися виплата розрахованої різниці у виплаті пенсії, не був предметом спору у справі №818/712/18, вірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки згідно ч.ч.1,2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Відповідно до ч.1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні, а не постановою Кабінету Міністрів України, а вирішення питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення суду можливе лише в судовому порядку, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, норми якого є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Також, варто відмітити, як встановлено судом, жодних судових рішень з приводу розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити в тому числі виплату перерахованої пенсії з 01.01.2016, судом не приймалось та в судове засідання не надано.

Доводи про те, що сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується органами Пенсійного фонду України після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в порядку визначеному Постановою КМУ №103, суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року, п.23), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Також, слід зазначити, що за приписами ст. 40 Закону України №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, у випадку, не виконання рішення суду №818/712/18 протягом 2019-2020рр., в тому порядку, в якому планується виконання на даний час судового рішення боржником, стягувач у виконавчому провадженні фактично буде позбавлений права повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, тим самим буде повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова не відповідає ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції вмотивовано дійшов висновку про те, що визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 287, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 по справі № 1840/3300/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Резнікова