
Справа № 530/751/18
2/530/661/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
13.11.2018 року місто Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та компенсації за дні відпустки ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №8-К від 07.04.2017 року працював у товаристві з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” на посаді директора даного товариства. Ним, як директором товариства на підставі наказу введений штатний розпис даного товариства, який погоджений загальними зборами учасників, згідно якого посадовий оклад директора становить 1100 грн. З 12.02.2018 року за погодженням з загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” ОСОБА_1 пішов у відпустку строком на 24 календарні дні. Відпускні оплачені не були. При виході з відпустки 09.03.2018 року за місцем роботи, а саме м. Полтава, вулиця Чураївни 3/2 з’ясувалось, що замок офісу змінено, доступ до приміщення обмежений. При телефонній розмові з тимчасово виконуючим обов’язки директора ТОВ “Єврокредит Інвест” ОСОБА_2 дізнався, що його звільнено. Вищевикладена інформація підтвердилась в ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань де ТОВ “Стелс Гарант” в графі керівник значиться ОСОБА_2 З’ясувати обставини справи не вдалося, оскільки ОСОБА_2 уникає спілкування з ОСОБА_1Ю, розрахунків не проведено, документів, що стали підставою звільнення позивач не отримав, а тому вважає, що звільнення проведено без дотримання вимог законодавства. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант”, згідно якого просив визнати незаконним звільнення з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант”, поновити його на посаді директора та стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсації за дні відпустки в сумі 4395 грн 06 коп.
Ухвалою суду від 11.06.2018 року було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву, в якій просив суд справу розглянути у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Стел Гарант» в судові засідання 26.07.2018 року, 09.10.2018 року та 13.11.2018 року не з'явився, у встановлений судом строк відповідач відзив проти позову не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу у товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант”, згідно наказу за № 5-к від 23.08.2016 року на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” (а. с. 24-26).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Щодо вказаних обґрунтувань позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". На вказану стадію поширюються, в тому числі, принцип розумності строків. В своєму рішенні по справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейській суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника. Суд також зазначив, що хоча сторона у цивільному процесі не може бути звинувачена у використанні засобів, доступних їй відповідно до національного законодавства, для захисту своїх інтересів, вона має погодитися з тим, що такі дії об’єктивно подовжують відповідне провадження. За своєю суттю негайне виконання рішень судів спрямоване саме на забезпечення прав та охорону інтересів незахищених верств населення, зокрема отримувачів аліментів, незаконно звільнених працівників, осіб, які хворіють на туберкульоз, осіб, які потребують психіатричної допомоги та ін. Тобто, отримуючи рішення суду, яке допущено до негайного виконання, особа, на користь якої таке рішення ухвалено, повинна сумлінно використовувати свої права та зі свого боку вчиняти всі можливі дії для реалізації визнаного судом права.
Так, позивач посилається на те, що в день звільнення з ним не було проведено розрахунок, та компенсації за дні відпустки, по телефонній розмові він дізнався, що його звільнено, але у матеріалах справи відсутній наказ про звільнення ОСОБА_1, відсутній запис в трудовій книжці про звільнення останнього, крім цього розрахунок, який мається в матеріалах справи нічим не підтверджений на неодноразові запити суду надати довідку про середньомісячну заробітну плату відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 та належним чином завірену копію правовстановлюючих документів на ТОВ “Стелс Гарант”, копію наказу про звільнення ОСОБА_1 суду не було надано.
Згідно ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.
На думку суду, звільнення за згодою сторін, передбачає досягнення між працівником та роботодавцем домовленості щодо припинення між ними трудових відносин, в тому числі і щодо дати звільнення такого працівника. З огляду на вказане суд також вважає, що анулювання такої угоди повинно відбуватись на тих самих умовах, що і її укладення, тобто необхідна згода як працівника, так і роботодавця.
Викладене також вбачається з пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 « Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до якого судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (322-08) (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Статтями 12,11,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Посилання в позовній заяві позивачем стосовно звільнення його з роботи нічим не підтверджені, запис у трудовій книжці відсутній, а також відсутній розрахунок середнього заробітку та спростовується матеріалами справи. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав».
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та компенсації за дні відпустки задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.4, 12, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс Гарант” про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та компенсації за дні відпустки –відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.
Суддя -
Судове рішення № 77796320, Зіньківський районний суд Полтавської області було прийнято 13.11.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 530/751/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: