Ухвала суду № 77793904, 12.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 листопада 2018 року справа № 2340/4212/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

17 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

1) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 року відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII, статті 43, частини 3 статті 51, частини 3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанов КМУ від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та від 13.11.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393” з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, зазначеної в довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 06.06.2018 № 32 “Про розмір додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року” та довідці “Про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії ОСОБА_1 Володимировичу” від 16.03.2018 №2303002643, протиправною;

2) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900-УІІІ, статті 43, частини 3 статті 51, частини 3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанов КМУ від 11.11.2015 № 988 та від 13.11.2008 № 45 з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, зазначеної в довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 06.06.2018 № 32 “Про розмір додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року” та довідці “Про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії ОСОБА_1” від 16.03.2018 №2303002643;

3) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області після здійснення вищезазначеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, зазначеного в довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 06.06.2018 № 32 “Про розмір додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року” та довідці “Про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії ОСОБА_1” від 16.03.2018 №2303002643 провести виплату різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку та виплачувати таку пенсію в подальшому з урахуванням здійсненого перерахунку;

4) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 46 та статті 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058, статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 року №159 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області строків виплати дорахованої частини пенсії ОСОБА_1 за січень-березень 2018 року, що перерахована відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900-VIII, частини 3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанов КМУ від 11.11.2015 № 988 та від 13.11.2008 № 45, протиправною;

5) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідно до частини 2 статті 46 та статті 107 Закону України від 09.07.2003 № 1058, статей 1-3 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області строків виплати дорахованої частини пенсії ОСОБА_1 за січень-березень 2018 року, що перерахована відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900-УІІІ, частини 3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанов КМУ від 11.11.2015 №988 та від 13.11.2008 № 45;

6) визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 у сумі 55680,02 гривень за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 відповідно до Законів України від 23 грудня 2015 року №900-УІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", від 13.11.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393”, протиправною;

7) зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити одноразову виплату ОСОБА_1 дорахованої пенсії у сумі 55680,02 гривень за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 відповідно до Законів України від 23 грудня 2015 року №900-УІІІ, від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 13.11.2008 № 45;

8) встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідачів подати в установлений термін, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

Крім того, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є пенсіонером та кошти, які він отримує вистачає лише для сплати комунальних платежів та забезпечення мінімального харчування тому, сплата судового збору, впливає на бюджет та рівень життя. Як доказ свого скрутного матеріального становища позивач додав: довідку про доходи, відомості з Державного реєстру фізичних – осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, копію свідоцтва про народження, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, копію свідоцтва про одруження та копію сторінок 8-11 паспорту ОСОБА_1

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху, тривалістю на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом строку якого позивач має привести позовну заяву до вимог ст. 160, 161 КАС України.

07 листопада 2018 року (в термін встановлений судом) від позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява, до якої додані документи, що підтверджують майновий стан позивача, а саме:

1) лист департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 23.10.2018 №Л-484/25-5/01-11;

2) лист ОСОБА_1 до керівника Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 29.10.2018;

3) лист департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 02.11.2018 №12546/28-5/01-9;

3) лист ГУ ДФС в Черкаській області «Про надання інформації»;

4) картка реквізитів;

5) виписка по картковому рахунку;

6) довідка за реквізитами ПАТ КБ «Приватбанк»;

7) відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків;

8) виписка з медичної картки ОСОБА_2;

9) копії фіскальних чеків;

10) копія паспорту ОСОБА_4 (1 арк.).

Розглянувши матеріали позовної заяви вх. 24963/18 та заяви про долучення документів до матеріалів справи від 07.11.2018 вх. №26644/18, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

У ст. 1, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір — це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов’язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).

Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону «Про судовий збір» закріпив норму відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою:

- відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі;

- зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплатию.

Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов’язав із поняттям «майнового стану сторони».

Однак, поняття «майнового стану сторони» є оціночним в кожній окремій справі.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ “Kniat v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ “Jedamski and Jedamska v. Poland” від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Положення Закону України “Про судовий збір” не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необгрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі “Шишков проти Росії” (“Shishkov v. Russia”) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У Справі "Креуз проти Польщі" (п.53, "Case of Kreuz v. Poland", суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

Рішення Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" (п.60) постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене суддя зазначає, що клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того, Законом України “Про судовий збір” передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п’яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки вимоги ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк позивачем не виконані (судовий збір не сплачено), така позовна заява підлягає поверненню.

Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії – повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз’яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.П. Тимошенко