Вирок № 77793738, 08.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/691/18

Провадження № 1-кп/359/271/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 листопада 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

колегії суддів: головуючого Вознюка С.М., суддів: Муранової-Лесів І.В. та Яковлєвої Л.В.,

при секретарях судового засідання: Пугач Д.О., Петровій Я.А., Петровій О.О.,

за участю прокурорів Баклана В.М., Мойсієнко О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Березуцького Ю.В., потерпілого ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017110100002659, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шевченкове Бородянського району Київської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

02.12.2017 р. близько 15:50 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_2, де тимчасово проживав, та вживав алкогольні напої.

В цей час до будинку зайшли його власник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і висловили претензії з приводу порушення ОСОБА_1 громадського порядку.

У зв'язку з цим, на ґрунті неприязних відносин у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_3

З цією метою ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв в руку розкладний ніж та наніс ним два удари у тулуб ОСОБА_3, тобто у життєво-важливі органи.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки зліва, пневмотораксу зліва, підшкірної емфіземи зліва, колото-різаного поранення пахвинної області справа з пошкодженням правої підключичної вени, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.

Стороною обвинувачення, такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Суд не погоджується з кваліфікацією сторони обвинувачення, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3

Своїми злочинними діями, які виразились в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

ОСОБА_1, в ході судового розгляду, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, та зазначив, що він наніс два удари за допомогою розкладного ножа, зважаючи на виниклий між ними конфлікт. Однак, будь-якого умислу на вчинення умисного вбивства в нього не було.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений показав, що перебував працював у с. Вороньків Бориспільського р-ну на підприємстві, назву якого не пам'ятає. Роботодавець виділив йому та іншим працівникам, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_5, будинок, де вони разом проживали, оскільки були не місцевими. Точної адреси розташування даного будинку він не знає, але він був поряд із роботою. 02.12.2017 р. близько 14:00 год. до будинку, де він проживав прийшов чоловік, який брав їх на роботу і запитав у них чому вони не вийшли на роботу. Вони відповіли, що завтра вийдуть, і він пішов. Трохи пізніше до будинку прийшло двоє чоловіків, один з яких був потерпілий. ОСОБА_7 вийшов до них, і вони відразу почали йому читати моралі з приводу того, що в будинку дуже брудно, бардак, взагалі ніхто не прибирається. Також казали, що вони повинні виїхати з цього будинку. Між ними виникла словесна перепалка - спір, в ході якої потерпілий вдари ОСОБА_7, він не втримався на ногах і впав, оскільки був п'яний. Потім вони продовжили бити його ногами. Побачивши це, він підвівся із стільця, бо сидів за столом, підійшов до них і запитав: "Що ви робите?". На що потерпілий підійшов до нього, схопив його руками за грудки, притиснув його до печі, і правою рукою вдарив його у ліве око. Від чого він присів, впершись рукою в підлогу. Трохи припіднявшись, він обперся об стіл, який був від нього з права, при цьому схопив якісь предмет, що лежав на столі, і в цей момент потерпілий вдарив його правою ногою в ліве вухо. Він просив його, щоб потерпілий його відпустив, однак останній відповів, що він порвав йому куртку та продовжив свої дії. Після чого потерпілий знову схопив його за грудки, притиснув його до стінки, і почав здушувати йому шию. І в цей момент він наніс йому удари по тілу за допомогою предмета, який взяв на столі. Куди саме, так як саме він наносив удари не знає. Потерпілий відразу присів, а він стояв біля нього, нічого не робив. Потім потерпілий підвівся і побіг на вулицю, при цьому просив викликати йому швидку допомогу. Вже тільки тоді він побачив, що в нього руках був ніж. Даний ніж лежав на столі, і вони використовували його в будинку по господарству. Таким чином, між ним та потерпілим виник конфлікт, в результаті якого останній почав бійку, наніс йому удари, і душити його. Він же, з метою змусити потерпілого припинити його дії, вдарив останнього за допомогою предмету, який він випадково схопив на столі. Таким чином, будь-якого наміру вбивати потерпілого в нього не було, він лише хотів відбитися від нього, оскільки іншим чином він не мав можливості. Інший чоловік, який прийшов з потерпілим весь цей час біля дверей, і за всім, що відбувається спостерігав. Швидку допомогу він не викликав, оскілки вважав, що її викличе знайомий потерпілого, з яким він прийшов. Зазначив, що в той день він випив чарку горілки. Однак, напередодні він вжив спирті напої у великій кількості, і майже всю ніч не спав. Тому випивши чарку горілки, він трохи сп'янів.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнав себе винним лише частково, та не визнає умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що він працював у ФОП "ОСОБА_20" в с. Вороньків Бориспільського району. На даному підприємстві працюють особи як із с. Вороньків, так і з інших населених пунктів України. 2 грудня 2017 р., це була субота, він вийшов на роботу, щоб доробити, те що він не встиг зробити. Також на роботі з ним був його співробітник ОСОБА_4 Десь після обіду, коли вони закінчили робити роботу, ОСОБА_4 попросив його допомогти. В ОСОБА_4 був будинок АДРЕСА_2, назву вулиці він не пам'ятає, але він розташований поряд із фірмою. В даному будинку проживали 3 чоловіки, які працювали разом з ними на фірмі, що приїхали з інших областей. Зокрема, і ОСОБА_1, прізвища двох інших чоловіків, він не знає. ОСОБА_4 просив разом із ним сходити до даного будинку, і повідомити цим чоловікам, щоб вони виїжджали звідти, оскільки вони не плати оренду плати, а жили там, у зв'язку з тим, що працювали на ФОП "ОСОБА_20". Однак, останні вже декілька днів не виходили на роботу. Також ОСОБА_4 постійно скаржилися на їх поведінку сусіди, оскільки в будинку весь час відбувалися гулянки, п'янки, був шум та гам. Він погодився допомогти ОСОБА_4, і вони разом пішли до вказаного будинку. Близько 15:00 год., прийшовши за необхідною адресою, вони постукала, і один із мешканців будинку, а саме ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) відчинив їм двері, і вони зайшли в будинок, де в цей час ОСОБА_5 (свідок ОСОБА_5) та ОСОБА_1 сиділи за столом та обідали, в кімнаті де розташована піч. Вони спочатку стояли на порозі, потім зайшли в середину будинку. Як він, так і ОСОБА_4 запитали в них, чому вони не виходять на роботу. Також зробили зауваження з приводу їх неналежної поведінки та способу життя в будинку, що заважає всім сусідам. В цей час ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) трохи відійшов в сторону, та ОСОБА_1, який стояв у кімнаті, розмовляючи на своєму тюремному жаргоні, почав йому говорити, що він не правильно зайшов до будинку. На що він відповів, що прийшов сюди із власником будинку. ОСОБА_1 підійшов до нього, та між ними виникла словесна перепалка, яка переросла в тяганина шляхом того, що вони штовхали один одного руками. Для того, щоб його заспокоїти, він взяв його двома руками за плечі, підійшовши до стіни, він, не прикладаючи значних зусиль, посадив його біля печі, на дрова. В цей момент він відчув різкий біль, спочатку під правою рукою, а потім відразу у грудній клітці з лівої сторони, в районі серця. Зазначив, що цю біль він відчув, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 наніс йому два ножові порання, швидко, одне за одним, за допомогою розкладного ножика, із невеликим широким лезом та з ручкою чорного кольору. В цей час, ОСОБА_4 позаду нього, з лівої сторони, розмовляв із ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) на підвищених тонах. Він відразу присів від болі, а потім трохи припіднявся, потихеньку зробив декілька кроків, і в цей момент, на скільки він пам'ятає, ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_1, наніс йому удар ногою по руці, вибивши таким чином ніж, а також наніс ще один удар ногою десь в область тіла. ОСОБА_1 до нього більше не підходив та ударів йому не наносив. Потім до нього підійшов ОСОБА_4 та вивів його із будинку на вулицю. ОСОБА_1 за ним не пішов, а залишився в будинку. Перебуваючи на подвір'ї, він зняв із себе верхній одяг: куртку, светер, футболку, щоб подивитися, де саме в нього були рани. ОСОБА_4 відразу викликав швидку допомогу та поліцію. Спочатку його доставили до Вороньківської амбулаторії, а потім вже до Бориспільської ЦРЛ, де провели йому операцію. ОСОБА_1 будь-якої допомоги йому не надавав, він разом із іншими хлопцями, перебували в будинку, і ніхто з них до нього навіть не вийшов. Зазначив, що ніж він лише побачив тоді, як він випав із рук ОСОБА_1 на підлогу. Звідки в ОСОБА_1 взяв ніж він не знає, однак останній точно не міг взяти його зі столу, оскільки нього руки весь час були опущені. Будь-яких погроз в його адресу з приводу фізичної розправи чи погрози вбивством з боку ОСОБА_1 не було. Однак, вважає, що останній хотів його вбити, виходячи із того, в які місця були завдані йому ножові поранення. Зазначив, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в нього був запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова. Також вказав, що коли ОСОБА_1 він присадив біля груби, то можна вважати, що удари він йому ніякі не носив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він працював у ФОП "ОСОБА_20" в с. Вороньків Бориспільського району. На даному підприємстві працюють особи як із с. Вороньків, так і з інших населених пунктів України. Його батьку ОСОБА_9 разом із сестрою ОСОБА_10 перейшов у спадок від їх матері будинок АДРЕСА_2. В даному будинку ніхто не проживав. Враховуючи це, його начальник попросив у нього, щоб в цьому будинку, деякий час, пожили працівники ФОП "ОСОБА_20", які були нетутешніми. На що він погодився, і дозволив їм безкоштовно, на період роботи, там жити. В даному будинку проживало троє хлопців, серед них був і ОСОБА_1 Прізвища інших - він не знає. Разом з тим, ці хлопці вже декілька днів не виходили на роботу. Крім того, йому скаржилися сусіди з приводу їх поведінки в будинку, а саме, що там відбуваються постійні п'янки, гулянки та завжди дуже гучно. У зв'язку з чим, точної дати він не пам'ятає, десь в кінці листопада чи на початку грудня 2017 р., близько обідньої пори, він разом із ОСОБА_3 пішли до будинку, щоб зробити хлопцям зауваження з приводу їх не виходу на роботу та їхньої неналежної поведінки в будинку. Зробивши зауваження їм, вони пішли. Потім через пару годин, вони знову пішли до будинку, щоб перевірити їх. Прийшовши, вони постукали, їм відчинив двері ОСОБА_5, який там і залишився, а вони пройшли в середину будинку. Пройшовши кухню, вони зайшли до кімнати, де розташована груба. В цей час в кімнаті перебували ОСОБА_1 та ще один хлопець на ім'я ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7), які випивали горілку. У ОСОБА_3 виникла словесна перепалка із ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) з приводу того, що хлопці розвели в будинку бардак, оскільки там було дуже брудно, ніхто з них взагалі не прибирався. В ході даного конфлікту ОСОБА_3 не стримався, і наніс ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) один удар кулаком, десь в область грудей, можливо трохи нижче. Враховуючи, що ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) перебував у стані алкогольного сп'яніння, то він не втримався на ногах, впав на підлогу і скрутився. Він присів до ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7), щоб йому допомогти. В цей час із-за столу встав ОСОБА_1, та почав їм говорити, щоб вони не розпускали руки. На що ОСОБА_3 відповів йому нецензурними словами, та між ними виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_3 схопив ОСОБА_1 за грудки, та вони почали штовхати один одного руками. Потім ОСОБА_3 притиснув ОСОБА_1 до груби, при цьому однією рукою схопив його за горло та притис його до груби. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3, щоб останній прибрав руку, а також ще якісь фрази на тюремному жаргоні. Потім ОСОБА_1 дістав звідкись невеликий, розкладний ніж із рукою темного кольору, можливо чорного, та правою рукою наніс ОСОБА_3 один удар в тіло справа, десь знизу, та через секунду другий удар - в область серця. Коли ОСОБА_1 наносив перший удар ОСОБА_3, то рука останнього була в нього на горлі. Щоб ОСОБА_3 наносив, в цей час якісь удари, ОСОБА_1, він не бачив. Хоча він знаходився неподалік, збоку від них, допомагав ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7), та припіднімаючись він оглянувся, щоб подивитися, що там відбувалося. Ніж побачив лише, в той момент як ОСОБА_1 завдав ним перший удар потерпілому. Потім в ОСОБА_3 потекла кров, і він пішов до виходу із будинку, знімаючи із себе верхній одяг, а він в свою чергу побіг за ОСОБА_3 Однак, злякавшись, він відразу повернуся назад, підбіг до ОСОБА_1, який в весь цей час стояв у кімнаті із ножем в руці, яка була опущеною до низу, та ногою вибив із його рук ніж на підлогу. ОСОБА_1 за ОСОБА_3 не пішов, а залишився у кімнаті. Потім він пішов надавати допомогу ОСОБА_3, а також викликав швидку допомогу, поліцію. Крім того, зазначив, що в цей день він разом із ОСОБА_3 випили по пляшці пива.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він приїхав на тимчасові заробітки до с. Вороньків Бориспільського р-ну, різноробочим. Оскільки він був нетутешнім, то начальник запропоновував йому безкоштовно пожити в будинку, що розташований неподалік фірми. Точної адреси він не пам'ятає, однак зазначив, що даний будинок належав ОСОБА_4, який також працював на цій фірмі. В цьому будинку проживало двоє чоловіків, які працювали разом із ним, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7). Він же декілька разів залишався ночувати в цьому будинку. 02.12.2017 р. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 (потерпілий) прийшли до будинку, поговорили з ними на підвищених тонах з приводу того, що в будинку вони розвели бардак. Потім вони пішли. Близько 15:00 год. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 (потерпілий) знову прийшли до будинку, він відкрив їм двері, та пішов на вулицю покурити, а хлопці в цей час спали, оскільки випили трохи горілки, і їх розморило. Вони зайшовши до будинку, позвали ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7). та почали його питати з приводу їхнього не виходу на роботу, а також зазначили, що вони в будинку розвели свинарник. Будучи на вулиці, він почув якісь гупання в будинку, і зрозумів, що там бійка. Зайшовши до будинку, він побачив, що в кімнаті де піч, ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7) сидить на підлозі, а ОСОБА_3 наносить йому удари. Як саме розпочалася бійка, він не бачив. Після цього він пройшов повз них, зайшов до спальні та сів на своє ліжко. В цей час прокинувся ОСОБА_1, став у проході в кімнату, і сказав, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (потерпілий), щоб вони не чіпали ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7). Після цього потерпілий відразу підійшов до ОСОБА_1 та почав махати до нього руками. Так як в кімнаті було не дуже гарне освітлення, то наскільки він побачив, ОСОБА_3 (потерпілий) вдарив ОСОБА_1 в обличчя. Потім ОСОБА_3 (потерпілий) схопив ОСОБА_1 за грудки, прижав його до груби та однією рукою держав його за горло. ОСОБА_1 попросив у потерпілого два рази, щоб останній прибрав свою руку від його шиї. Майже відразу після цих слів, він побачив як ОСОБА_3 (потерпілий) впав на підлогу, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 наніс йому удари за допомогою розкладного ножика з чорною рукояткою. В свою чергу ОСОБА_1 стояв, руки в нього були опущені до низу, і будь-яких ударів ОСОБА_3 (потерпілий) він наносити більше не збирався. Куди саме ОСОБА_1 наніс удари і скільки він не бачив, оскільки в кімнаті було погане освітлення. Після чого ОСОБА_3 самостійно, потихеньку встав, і пішов в напрямку виходу із будинку. В цей момент він сказав ОСОБА_4, що в нього йде кров, і йому необхідна швидка допомога. ОСОБА_11 був неподалік від них, поряд з ОСОБА_7 (свідок ОСОБА_7). Потім до кімнати зайшов ОСОБА_4, почав махати ногами перед ОСОБА_1, а саме два рази, після чого відразу побіг на вулицю до потерпілого, щоб допомогти йому. Щоб останній вибив з його рук ніж він не бачив. ОСОБА_1 сів на стілець, поклав ніж на стіл, і запитав навіщо вони взагалі сюди приходили. Також зазначив, що ніж яким ОСОБА_1 наніс удари потерпілому, він раніше бачив декілька разів, оскільки останній носив його із собою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що точної дати він не пам'ятає, але в той день він перебував на роботі в Бориспільській ЦРЛ, коли каретою швидкою допомоги був доставлений ОСОБА_3 з ножовими пораненнями. Зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо, що він разом зі своїм товаришем прийшов до його будинку, розташованого в с. Вороньків, який він здавав в оренду. В даному будинку між ним та один із жильців виникла бійка, в ході якої йому нанесли два ножові поранення. В нього було виявлено колото-різане, проникаюче, поранення паралельно грудної клітка зліва, пневматоракс зліва, підшкірна емфізема зліва, та колото-різане поранення правої пахвинної ділянки, під мишкою, розміром близько 5 см. Йому була виконана операція з перев'язкою вени і накладанням дренажу. Також він складав його історію хвороби.

Крім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується також наступними доказами:

- витягом з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12017110100002659 (т.1 а.с.61-62), з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за підозрою ОСОБА_1 у нанесенні, 02.12.2017 р. близько 15:50 год. в буд. АДРЕСА_2, ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаного проникаючого поранення грудної клітини зліва, пневмоторакс зліва, підшкірна емфізема, колото-різаного поранення пахвинної ділянки справа, пошкодження пахвинної вени, що є небезпечними для життя та здоров'я в момент заподіяння;

-протоколом огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_2 від 02.12.2017 р. з фотоілюстрацією та план-схемою до даного протоколу (т.1 а.с.63-70, 71-79, 80). В ході цієї слідчої дії на території подвір'я на відстані 1 м. від вхідних дверей будинку, з правого боку, на землі було виявлено футболку білого кольору на якій мається речовина бурого кольору, безпосередньо біля вхідних дверей, на бетонному порозі, - пляму з речовиною бурого кольору, а також на вхідних дверях, із зовнішньої сторони, з правого боку, в нижній частині, - сліди речовини бурого кольору у вигляді бризків. При цьому, всередині будинку, на підлозі у веранді та на підлозі в приміщенні кухні, яке розташованою за нею, виявлено велику кількість плям бурого кольору, в напрямку виходу з будинку. Також у спальній кімнаті, на відстані 1,5 м. від дверей та 15 см. від стіни, яка розділяє кімнату на дві частини, було виявлено пляму речовини бурого кольору, а на краю зазначеної стіни, на відстані 20 см. від підлоги, - плями речовини бурого кольору бризкоподібного типу. В другій частині кімнати, під матрацом, який лежав на підлозі, було виявлено складний ніж, довжиною 22 см., з рукояткою чорного кольору, зі слідами папілярних узорів, та зі слідами речовини бурого кольору на клинку і рукоятці. Були вилучені: футболку білого кольору; два змиви на марлеві тампони речовини бурого кольору; три скляні чарки; пляшку з полімерного матеріалу з написом "Оранж"; фрагмент шпалери із слідами речовини бурого кольору; складний ніж, довжиною 22 см., з руків'ям чорного кольору, зі слідами речовини бурого кольору; сліди папілярних узорів, вилучених із руків'я складного ножа;

-ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавського В.В. № 359/9628/17, 1-кс-359/2230/2017 від 04.12.2017 р. (т.1 а.с.81-83), якою слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції ОСОБА_12 надано дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні АДРЕСА_2, з метою вилучення наступних речових доказів: футболки білого кольору, на якій мається речовина бурого кольору; змива речовини бурого кольору на марлевому тампоні з бетонного порогу біля вхідних дверей до будинку; змива речовини бурого кольору на марлевому тампоні з підлоги кімнати будинку на відстані 1,5 метра від входу; 3 скляних чарок, пляшки з написом "Орандж", в середині якої знаходиться прозора рідина; фрагмента шпалери з слідами плям бурого кольору у вигляді крапель, розміром 30х30 см.; складного ножу довжиною 22 см., довжина клинка 9,5 см., довжина руків'я 12,5 см. рукоятка якого з полімерного матеріалу чорного кольору; слідів папілярних ліній вилучені з руків'я складного ножу, який було проведено слідчим в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України;

-висновком дактилоскопічної експертизи № 8-1/6390 від 21.12.2017 р. з додатками до нього, наданого головним судовим експертом відділу дактилоскопічних видів досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_13 (т.1 а.с.85-92), з якого вбачається, що вилучений, 02.12.2017 р. за адресою: АДРЕСА_2, з ручки предмету схожого на ніж, слід пальця руки з розмірами по осях 35х21 мм., придатний для ідентифікації за ним особи. Даний слід залишений великим пальцем лівої руки гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дактилокарта якого була надана на дослідження;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.12.2017 р. за участю потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с.93). В ході цієї слідчої дії потерпілий ОСОБА_3, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 1 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, який 02.12.2017 р. в будинку, розташованого по АДРЕСА_1, заподіяв йому два ножові поранення в область грудної клітки. Дану особу він впізнав за загальними рисами обличчя в їх сукупності, зокрема по формі носа - викривлення носу;

-даними довідки № 417 від 02.12.2017 р., виданої за підписом лікаря Бориспільської ЦРЛ ОСОБА_6 (т.1 а.с.97), якою підтверджується, що в приймальне відділення Бориспільської ЦРЛ був доставлений ШМД гр. ОСОБА_3, з діагнозом: колото-різане проникаюче поранення грудної клітки зліва, пневматоракс зліва, підшкірна емфізема, колото-різане поранення пахвинної ділянки з правої сторони, пошкодження пахвинної вени;

-висновком експерта № 153д від 27.12.2017 р. (т.1 а.с.98-99), з якого вбачається, що згідно представленої медичної документації, у гр. ОСОБА_3 мались тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки зліва, пневмотораксу зліва, підшкірної емфіземи зліва, колото-різаного поранення пахвинної області справа з пошкодженням правої підключичної вени. Виявлені у гр. ОСОБА_3 тілесні ушкодження спричинені гострим(и) предметом(ами), що має(мають) колючо-ріжучі властивості. Виявлені у гр. ОСОБА_3 тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2017 р. за участю свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с.89). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_4, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 2 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, яка 02.12.2017 р. в будинку, розташованого по АДРЕСА_1, заподіяв ОСОБА_3 два ножові поранення. Дану особу він впізнав за зростом, тіло будові та загальними рисами обличчя в їх сукупності;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2017 р. за участю свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с.89). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_4, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 2 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, яка 02.12.2017 р. в будинку, розташованого по АДРЕСА_1, заподіяв ОСОБА_3 два ножові поранення. Дану особу він впізнав за зростом, тіло будові та загальними рисами обличчя в їх сукупності;

-даними заяв ОСОБА_4 від 29.12.2017 р. (т.1 а.с.100,104), з яких вбачається, що останній надав дозвіл працівникам поліції на проведення огляду місця події (слідчого експерименту) в будинку АДРЕСА_2;

-протоколом проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 29.12.2017 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с.94-95, 109), переглянутого в судовому засіданні, де зафіксовані обставини, які розповів ОСОБА_3, за яких 02.12.2017 року він разом зі своїм товаришем перебував у будинку АДРЕСА_2, що належить останньому, де між ним та ОСОБА_1 виникла словесна перепалка, яка переросла в сутичку, в ході якої він отримав два ножові поранення від ОСОБА_1 В ході цієї слідчої дії ОСОБА_3 детально відтворив обставини при яких виникла між ним та ОСОБА_1 сутичка та як саме вона розвивалася, відобразивши її хід та дії кожного з них. Під час слідчого експерименту ОСОБА_3 показав, що як в кімнаті, де знаходиться піч, неподалік від неї, він стояв навпроти ОСОБА_1, та схопив останнього двома руками за грудки, однак він його відштовхнув руками. Потім показав, як він знову схопив ОСОБА_1 двома руками за грудки, потягнув до себе, присадив донизу, намагаючись його заспокоїти, та саме в цей момент він відчув різкий біль, і побачив, що в нього потекла кров, від того, що ОСОБА_1 наніс йому два удари ножем в область грудної клітки: один - з правої сторони, під рукою, а другий - в районі серця, від чого він присів на коліно. Зазначив, що після цього він потихеньку піднявся та направився в напрямку виходу із будинку. При цьому ОСОБА_1 залишився перебувати на тому місці де і був, не намагався нанести йому ще удари, оскільки свідок ОСОБА_4 відразу вибив ногою ніж із його руки, а також наніс ще один удар ногою в область голови. При цьому в ході проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що ніж був в ОСОБА_1 в руці відразу, оскільки в ході виниклої сутички між ними в останнього руки були постійно опущені вниз;

-протокол проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 29.12.2017 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с.105-106, 109), переглянутого в судовому засіданні, де зафіксовані обставини, які розповів ОСОБА_4, за яких він разом із потерпілим ОСОБА_3 прийшли до його будинку АДРЕСА_2, та у зв'язку з чим вони там перебували, а також як між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, яка переросла в конфлікт, в ході якої ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 два удари ножем в область грудної клітки, що повністю співпадає з його показаннями, наданими в ході судового розгляду, під час допиту в якості свідка. Під час слідчого експерименту ОСОБА_4, за допомогою статиста, в кімнаті, де розташована піч, показав як саме ОСОБА_3 підійшовши до ОСОБА_1, схопив його двома руками за грудки та між ними розпочалася штовханина, а саме вони тягали один одного руками за одяг, в ході якої ОСОБА_3 притиснув ОСОБА_1 до стіни руками, при цьому одна його рука була на шиї в ОСОБА_1 Також в ході слідчого експерименту ОСОБА_4, за допомогою статиста, показав як саме ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 два удари невеликим складним ножем із чорною рукояткою, в область грудної клітки швидко,відобразивши механізм та локалізацію нанесення цих ударів, від яких ОСОБА_3 присів. Також показав подальшу поведінку ОСОБА_1, а саме, що останній не намагаючись наздогнати ОСОБА_15, який направився в напрямку виходу із будинку, залишився стояти на тому місці, де він і був, а він в свою чергу, побачивши в руках останнього ніж, механічно наніс удар ногою по його руці, тим самим вибивши з неї ніж, та відразу ще один удар ногою в область голови;

-протокол проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 29.12.2017 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_5 (т.1 а.с.101-102, 109), переглянутого в судовому засіданні, де зафіксовані обставини, які розповів ОСОБА_5, за яких він, зокрема разом із обвинуваченим ОСОБА_1 перебував в будинку АДРЕСА_2, та у зв'язку з чим до даного будинку прийшли потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4, а також як між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку, що повністю співпадає з його показаннями, наданими в ході судового розгляду, під час допиту в якості свідка. При цьому свідок ОСОБА_5 під час проведення експерименту вказав на місце, час та розповів про обставини при яких відбувалася бійка між потерпілим та обвинуваченим, в кімнаті, де розташована піч. Так, під час слідчого експерименту ОСОБА_5 показав в якому положенні перебував ОСОБА_3 та ОСОБА_1 один відносно одного, а саме стояли навпроти, при цьому потерпілий два рази махнув кулаками перед обвинуваченим, а потім схопив ОСОБА_1 руками за грудки, притиснув його до стіна, тримаючи однією рукою за шию. Зазначив, що ОСОБА_1 просив останнього прибрати руку. Після чого, він лише побачив як ОСОБА_3 присів на підлогу, потім піднявшись пішов на вулицю, а ОСОБА_1 залишився в будинку, там де і стояв. Також в ході проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 повідомив, що бачив як ОСОБА_16 підійшов до ОСОБА_1 і махав перед ним ногами, після чого вибіг на вулицю до ОСОБА_3;

-постановою старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_17 про визнання речових доказів та приєднання до матеріалів провадження від 25.01.2018 р. (т.1 а.с.107), відповідно до якої, футболку білого кольору; два змиви на марлеві тампони РБК; три скляні чарки; ПЕТ пляшку "Оранж"; фрагмент шпалери із слідами РБК; складний ніж з руків'ям чорного кольору; сліди папілярних ліній, вилучених із руків'я складного ножа, визнано речовими доками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017110100002659 від 02.12.2017 р., та передано до камери зберігання речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області;

-постановою старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_17 про визнання речових доказів та приєднання до матеріалів провадження від 25.01.2018 р. (т.1 а.с.108), згідно якої диск DVD-R, 4,7 Gb із відеозаписом слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4, визнано та приєднано до кримінального провадження № 12017110100002659 від 02.12.2017 р., в якості речового доказу;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 02.12.2017 року (т.1 а.с.24-26), складеного старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_17, у приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, у присутності адвоката Березуцького Ю.В. та двох понятих, про те, що відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 207, 208-211, 213 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, відомості про яке внесено до ЄРДР № 12017110100002659 від 02.12.2017 р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

-висновком судово-психіатричного експерта № 47 від 17.01.2018 р. (т.1 а.с.110-112). Цим доказом підтверджується те, що ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічні захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_1 під час скоєння, інкримінованих йому дій, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_1 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_1 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Клінічних ознак наркоманії та алкоголізму у ОСОБА_1 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту та в будь-якому іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази та процесуальні витрати у справі.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

При цьому, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_7, однак надалі прокурор, у судовому засіданні 03.08.2018 р., відмовився від клопотання щодо допиту вказаного свідка. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаного свідка. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Також, при складенні протоколу огляду місця події від 02.12.2017 р. (т.1 а.с.63-70), слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_12 було допущено технічну помилку стосовно адреси проведення огляду місця події, а саме номеру будинку.

В судовому засіданні під час дослідження даного протоколу було встановлено, що слідча дія - огляд місця події 02.12.2017 р. проводився на території домоволодіння АДРЕСА_2.

При цьому, як вбачається з ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавського В.В. № 359/9628/17, 1-кс-359/2230/2017 від 04.12.2017 р. (т.1 а.с.81-83), слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції ОСОБА_12 було надано дозвіл на проведення обшуку саме в домоволодінні АДРЕСА_2

Крім того, з фотоілюстрацією, яка є додатком до протоколу огляду місця події від 02.12.2017 р. (т.1 а.с.71) також слідує, що огляд місця події проводився за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, слідча дія - огляд місця події 02.12.2017 р. проводився слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2, а не за адресою: АДРЕСА_3, як помилково зазначено у протоколі огляду місця події від 02.12.2017 р.

Учасники судового процесу, у судовому засіданні, з даного приводу не заперечували.

Суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_3, в частині того, що в ході конфлікту між ним та обвинуваченим, він будь-яких ударів ОСОБА_1 не наносив та жодних протиправних дій по відношенню до нього не вчиняв, а лише взяв його двома руками за плечі, притиснув його до стіни та посадив біля печі, щоб заспокоїти останнього, виходячи із наступного.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_5, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, останній вказав, що в ході словесної перепалки між потерпілім та обвинуваченим, ОСОБА_3 відразу підійшов до ОСОБА_1, почав махати до нього руками, та завдав йому удар, на скільки він побачив, в обличчя. Потім потерпілий схопив ОСОБА_1 за грудки, прижав його до груби та однією рукою держав його за горло. ОСОБА_1 попросив у потерпілого два рази, щоб останній прибрав свою руку від його шиї.

Такі показання свідка ОСОБА_5 повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні, свідком ОСОБА_4, в яких останній підтвердив, що під час словесного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, потерпілий схопив ОСОБА_1 за грудки, між ними розпочалася штовхани руками. Потім ОСОБА_3 притиснув ОСОБА_1 до груби, при цьому однією рукою схопив його за горло та притис його до груби, на що останній просив його прибрати руку.

Суд приймає до уваги такі показання свідків, оскільки вони не містять внутрішніх протиріч, повністю узгоджуються між собою. Разом з тим, суд не враховує те, що окремі дрібні неточності в показаннях свідків, в частині того, куди саме ОСОБА_3 наніс удар обвинуваченому рукою, в обличчя чи по тілу, що є наслідком суб'єктивного сприйняття перебігу події, у тому числі з причин знаходження свідків на різній відстані від місця події, в різних положеннях, зокрема свідок ОСОБА_4 періодично повертався до них, її швидкоплинності, а також рівнем освітленням в будинку, та не впливають на оцінку досліджуваних судом обставин.

При цьому дані показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повністю узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, в яких він зазначив, що в ході словесної перепалки між ними та потерпілим, останній відразу підійшов до нього, схопив його руками за грудки, притиснув його до печі, і правою рукою вдарив його у ліве око, в подальшому він ще здушував йому рукою шию, а також даними, які містяться у протоколах проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 29.12.2017 року та відеозаписами даних слідчих дій за участю свідка ОСОБА_4 та за участю свідка ОСОБА_5, в яких вони детально відтворили обставини за яких відбувався словесна перепалка між потерпілим та обвинуваченим, яка переросла в бійку та хід цієї бійки, показавши дії кожного з них, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, в зв'язку з чим суд визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, в ході допиту потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що між ним та обвинуваченим виникла словесна перепалка, яка переросла в тяганина шляхом того, що вони штовхали один одного руками, в ході якої він схопив останнього двома руками за плечі, притиснув до стіни, щоб заспокоїти. При цьому на запитання з приводу того, чи наносив він в цей момент якісь удари обвинуваченому, останній відразу не зміг дати точну відповідь, та почав ухилятися від неї. Так, потерпілий спочатку зазначив, що можна так сказати, що будь-яких ударів ОСОБА_1 він не наносив. Пізніше вже зазначив, що ударів обвинуваченому він не наносив.

Отже, показання потерпілого ОСОБА_3 стосовно того, що він не завдав обвинуваченому ОСОБА_1 будь-яких ударів, а лише схопив його двома руками за плечі, притиснув до стіни, є надуманими, суперечливими, нелогічними, та останній, в ході його допиту, не міг відразу надати точну відповідь щодо його дій у суперечці по відношенню до ОСОБА_1, при цьому кожного разу задумувався та зазначав різні версії щодо обставин події, в цій частині, що викликає сумнів в їх правдивості.

При цьому такі показання потерпілого ОСОБА_3 повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, аналіз яких наведено вище, а тому суд оцінює їх критично.

Отже, досліджуючи вищевказані докази, колегія суддів приходить до висновку, що 02.12.2017 р. близько 15:50 год. протягом конфлікту, який виник в буд. АДРЕСА_2, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, потерпілим обвинуваченому наносилися тілесні ушкодження, та останній схопивши його руками за грудки, притиснув до стіни, при цьому тримаючи його однією рукою за шию.

При цьому достовірність показів обвинуваченого, в частині того, що розкладний ніж, який він наніс тілесні ушкодження потерпілому, він взяв зі столу, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_3 у своїх показаннях, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, а також під час проведення слідчого експерименту зазначив, що ОСОБА_1 не міг взяти ніж, за допомогою якого йому були нанесені поранення зі столу, оскільки в ході виниклої сутички між ними в останнього руки були постійно опущені вниз та до столу він їх ні разу не протягував.

Такі показання потерпілого ОСОБА_3 повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наданими ними в ході допиту під час судового засідання, в яких вони підтвердили, що ОСОБА_1, за весь час бійки між ним та потерпілим руку до столу не протягував, а тому взяти звідти ніж він не міг, разом з тим ніж, яким він наніс удари потерпілому з'явився в його руках моментально, а також з показаннями свідка ОСОБА_5, який проживав певний період разом із обвинуваченим в одному будинку, в яких він зазначив, що даний складаний ніж він декілька разів бачив у ОСОБА_1, який він носив із собою, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, в зв'язку з чим визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що складений ніж, за допомогою якого ОСОБА_1 наніс удари потерпілому був при ньому, оскільки за весь час сутички між ним та потерпілим, він руки до столу не протягував, що в свою чергу виключає можливість того, що він схопив його зі столу.

З цих підстав вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, проаналізувавши в сукупності наведені вище докази, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації його діям.

Так, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати:

-за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого колегія суддів вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Також, в рішенні ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При цьому згідно ч. 3 даної статті замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 ППВС України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" № 2 від 07.02.2003 р., замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Таким чином, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона також не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

При цьому, в п. 22 даної постанови зазначено, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Також, відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст. 445 КПК України (постанови № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року, №5-24к15 від 18 червня 2015 року), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду показання свідків - очевидців подій, що відбулися 02.12.2017 року близько 15:50 год. в будинку АДРЕСА_2, показання потерпілого та обвинуваченого, аналізуючи їх у співвідношенні одне із одним, а також із дослідженими письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не було доведено та не встановлено в ході судового розгляду умислу ОСОБА_1, направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3 та бажання і передбачення обвинуваченого наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілого.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що потерпілий разом із свідком ОСОБА_4 02.12.2017 р., після обіду, прийшли до буд. АДРЕСА_2, який належить батьку та тітці свідка, де проживали ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з дозволу останнього, з метою перевірки їх поведінки в будинку, зважаючи на попередні зауваження. В ході спілкування між потерпілим та ОСОБА_7 виник конфлікт на ґрунті неналежної поведінки та способу життя хлопців у будинку, в ході якого ОСОБА_3 наніс удар останньому, від якого він впав. Побачивши це, обвинувачений ОСОБА_18 зробив зауваження ОСОБА_3, у зв'язку з чим між ними виникла словесна перепалка, яка в подальшому переросла у конфлікт із застосуванням фізичної сили з боку потерпілого.

Зазначене повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведено вище, зокрема показаннями потерпілого, наданими ним безпосередньо в ході його допиту, та які були надані ним в ході проведення слідчого експерименту, в яких він зазначив, що 02.12.2017 р. він прийшов до буд. АДРЕСА_2, на прохання його володільця ОСОБА_4, зайшовши куди, вони висловлювали претензії його мешканцям, зокрема спочатку ОСОБА_7, бо він вийшов до них першим, з яким в них виник незначний конфлікт, а в подальшому також ОСОБА_18 з яким у них виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку, в ході якої він застосував фізичну силу по відношенню до останнього; показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких вони підтвердили, що у ОСОБА_3 виник словесний конфлікт із ОСОБА_7 з приводу, розведеного бардаку в будинку його мешканцями та їх антигромадського способу життя, в ході якого ОСОБА_3 наніс удар по тілу ОСОБА_7 від якого останній впав на підлогу, у зв'язку з чим ОСОБА_1 зробив зауваження ОСОБА_3, та між ними виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку, в ході якої потерпілий заподіяв тілесне ушкодження обвинуваченому, а також схопивши останнього за грудки, притиснув його до стіни, при цьому однією рукою утримував його за шию; даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відеозаписами даних слідчих дій, в яких останні відтворили обставини, які передували злочину, а також детально відтворили дії ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_7 - нанесення йому тілесного ушкодження, а також хід розвитку конфлікту та бійки між обвинуваченим та потерпілим, зокрема відобразивши послідовність дій ОСОБА_3, механізм та локалізацію застосування останнім фізичної сили відносно ОСОБА_1; а також показаннями обвинуваченого, наданими ним під час допиту в судовому засіданні, в яких він зазначив, що словесна перепалка між ним та ОСОБА_3 виникла раптово через неправомірну поведінку останнього, а саме нанесенням ним удару ОСОБА_7, у зв'язку з чим він зробив йому зауваження, яка переросла в бійку, в ході якої потерпілий застосував по відношенню до нього фізичну силу, нанісши тілесні ушкодження, в подальшому схопивши за грудки, притиснув до стіни, при цьому однією рукою тримав його за шию.

Дані докази є взаємопов'язаними, як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, і відтворюють обставини, які передували вчиненню злочину ОСОБА_1

Тому з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що вчиненню злочину передувала словесна перепалка між обвинуваченим та потерпілим, яка сталася спонтанно, на ґрунті раптово виниклих між ними неприязних відносин, через поведінку потерпілого, який вдарив одного із мешканців будинку, а саме ОСОБА_7, і що дії ОСОБА_1 були частково спровоковані потерпілого, який на останнього зауваження з приводу його неправомірних дій, почав виражався в його сторону нецензурною лайкою, а потім наніс удар обвинуваченому, схопив останнього за грудки, притиснув його до стіни, при цьому однією рукою тримаючи його за шию, та утримував в такому положенні деякий час.

Також судом враховано, що як потерпілий ОСОБА_3, так і обвинувачений ОСОБА_1, під час події перебували у стані алкогольного сп'яніння. Так, як вбачається із висновку експерта № 153д від 27.12.2017 р. (а.с.78-79), відповідно до представленої медичної документації гр. ОСОБА_3, наданої на дослідження, в останнього є запах алкоголю з роту (взято кров на алкоголь: витяг з акту судово-токсилогічного дослідження № 887: виявлено етиловий спирт - 2,29 ‰). Відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_1, наданих під час допиту в судовому засіданні, останній зазначив, що 02.12.2017 р. він випив небагато горілки, разом з тим він перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки напередодні він вживав велику кількисть спритних напоїв та майже всю ніч не спав. Дані покази повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3, в яких він зазначив, що ОСОБА_1 02.12.2017 р. перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також показаннями свідка ОСОБА_5, в яких він підтвердив, що 02.12.2017 р. ОСОБА_1 пив горілку. Це свідчить про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 в цій часті є такими, що відповідають дійсності, а тому суд приймає їх до уваги.

Таким чином, судом встановлено, що нанесенню обвинуваченим ножових поранень потерпілому передував словесний конфлікт між ними, який переріс у бійку, ініціатором якої став потерпілий, оскільки саме він перший застосував фізичну силу по відношенню до обвинуваченого. Саме під час вищевказаної сварки у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесного ушкодження, так як він наніс два удари ножем; одне колото-різане проникаючи поранення грудної клітки зліва, пневмотораксу зліва, підшкірної емфіземи зліва. Другий удар, колото-різане поранення пахвинної області справа з пошкодженням правої підключичної вени, яке не є проникаючим. Разом з тим ОСОБА_1 наносив удари ножем потерпілому хаотично, а не цілеспрямовано, про що свідчить локалізація та характер пошкоджень. Це об'єктивно підтверджується як показаннями самого обвинуваченого, в яких він зазначив, що наносив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження ножем спонтанно, десь в область грудної клітки, але зазначає, що його дії не були направлені на позбавлення його життя, а були направленні на те, щоб дати здачі останньому та постояти за себе, тому що він застосував по відношенню до нього фізичну силу; показаннями потерпілого, в частині того, що між ним та обвинуваченим виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку; показаннями свідків, в яких вони підтвердили, що ініціатором конфлікту та бійки був ОСОБА_3, які ніким не спростовані та доповнюються висновками судових експертиз, протоколами проведення слідчих експериментів.

Також про умисел ОСОБА_1 на спричинення саме тілесних ушкоджень, а не на спричинення смерті потерпілому, свідчить те, що після нанесення двох ударів ножем потерпілому, від яких останній відразу присів, обвинувачений без стороннього впливу припинив свої дії, вважаючи їх достатніми, хоча усвідомлював, що останній був живий, проте ослаблений, і не міг завдати опору. Це в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 мав реальну об'єктивну можливість продовжувати наносити удари ножем потерпілому, або виконувати інші дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_3, чого не зробив, бо не мав умислу на позбавлення його життя.

Вказані обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються сукупністю досліджених доказів.

Так, як вбачається з показань свідка ОСОБА_4, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, останній вказав, що після нанесення двох ножових ударів ОСОБА_3, в останнього потекла кров, він присів, потім потихеньку піднявшись, він пішов до виходу із будинку, знімаючи із себе верхній одяг, а він в свою чергу побіг за ним. Однак, злякавшись, він відразу повернуся назад, підбіг до ОСОБА_1, який весь цей час стояв у кімнаті із ножем в руці, яка була опущеною до низу, та ногою вибив із його рук ніж на підлогу. ОСОБА_1 за ОСОБА_3 не пішов, а залишився у кімнаті.

Такі показання свідка ОСОБА_4 повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні, потерпілим ОСОБА_3, в яких він підтвердив, що після нанесення йому ОСОБА_1 двох ножових поранень, більше він йому ударів не наносив, він же відразу присів від болі, а потім трохи припіднявся, потихеньку зробив декілька кроків, і лише і цей момент ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_1, та наніс йому удар ногою по руці, вибивши таким чином ніж; показаннями свідка ОСОБА_5, в яких він зазначив, що після нанесення ОСОБА_1 потерпілому ударів за допомогою розкладного ножика, після яких останній сів на підлогу, останній більше будь-яких ударів не наносив, взагалі активних дій не вчиняв, а просто стояв, опустивши руки до низу, ОСОБА_4 вже підбіг до нього в той час, як потерпілий самостійно, повільно направився до виходу із будинку; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 та відеозаписом даної слідчої дії, в якому останній відтворив обставини за яких він вибив ніж з рук обвинуваченого, які були опущені до низу, показавши, що ОСОБА_1 самостійно припинив наносити удари ножем ОСОБА_3, і він вибив ніж з його рук механічно, рефлекторно, вже в той момент, як ОСОБА_3 направився вже на вихід з будинку; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 та відеозаписом даної слідчої дії, в якій останній показав, що наносити удари потерпілому ОСОБА_1 припинив самостійно, і ОСОБА_4 підбіг до нього, коли він просто стояв на місці.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_4, як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються з іншими доказами у справі, відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності. Це в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_4 вибив ніж з рук обвинуваченого не відразу після нанесення останнім двох ножових поранень потерпілому, а через декілька хвилин, та не у зв'язку з тим, щоб припинити його дії, оскільки останній в цей момент нічого не робив, а рефлекторно, бачачи ніж в руках особи.

Також, на думку колегії суддів, сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів - показання обвинуваченого та свідків про те, що обвинувачений не відразу наніс ножові порання потерпілому, а спочатку попросив останнього відпустити його та прибрати руки, однак він цього не зробив, підтверджують висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 попереджувальних дій відносно потерпілого перед спричинення йому тілесних ушкоджень.

Тому з огляду на наведені докази, суд об'єктивно дослідивши обставини події, встановив, що ОСОБА_1 в обстановці яка склалася, коли потерпілий присів, був ослаблений, мав можливість за наявністю дійсного умислу на вбивство, заподіяти будь-які тілесні ушкодження, але обвинувачений обмежився лише двома неприцільними ножовими пораненнями, після чого припинив свої дії та пасивно стояв на одному місці.

При цьому, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази в своїй сукупності, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 після поранення ОСОБА_15, не вчиняв ніяких дій, які свідчили б про намір вбити потерпілого, оскільки останній більше будь-яких ударів не наносив та навіть не намагався, жодних активних дій по відношенню до потерпілого не вчиняв, до останнього не підходив, слідом за ним не пішов, а залишився перебувати в будинку, на тому місці, де і наніс удари.

Таким чином така поведінка обвинуваченого після нанесення ударів ножем, свідчать про наявність у ОСОБА_1 умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а тому доводи обвинувачення про не доведення ОСОБА_1 своїх злочинних намірів на умисне вбивство потерпілого до кінця по незалежним від нього обставинам, а саме у зв'язку з тим, що його дії припинив ОСОБА_4, який вибив ножа з його рук є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При цьому, суд звертає увагу, наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 при собі розкладного ножа, за допомогою якого він наніс удари потерпілому, не може вказувати на те, що останній мав намір вбити потерпілого, так як даний ніж належить йому, він його неодноразово носив із собою, зокрема і в будинку, що підтверджується як показаннями самого обвинуваченого, так і показаннями свідка ОСОБА_5, який разом з ним проживав. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_1 в сторону потерпілого будь-які погрози щодо наміру вбити його чи з приводу фізичної розправи не висловлювалися, агресивні дії не вчинялися.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що локалізація удару не була визначеною ОСОБА_1 раніше, удари були завдані неприцільно, спонтанно у ході сварки та бійки із потерпілим.

Таким чином, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме умови, за яких виник конфлікт, обстановка, в якій він відбувався - конфлікт виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, віктимна поведінка потерпілого перед спричиненням обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень, яка спровокувала незаконні дії обвинуваченого, стан, в якому знаходилися обидва учасника конфлікту - стан алкогольного сп'яніння, знаряддя злочину - невеликий розкладний ніж, який належить обвинуваченому, у зв'язку з чим він досить часто носить його при собі, ОСОБА_1 наніс лише два нецілеспрямовані удари - колото-різане проникаюче поранення в грудну клітку зліва та колото-різане поранення пахвинної області справа, та маючи реальну можливість продовжити нанесення потерпілому ударів у життєво важливі органи, він без стороннього впливу припинив свої дії, вважаючи їх достатніми, одразу після завдання ударів потерпілий присів, самостійно піднявся, та повільно направився в сторону виходу із будинку, а обвинувачений в свою чергу залишився стояти на місці, опустивши руки до низу, навіть не намагаючись піти за потерпілим, що свідчить про відсутність у обвинуваченого умислу на позбавлення життя ОСОБА_15 Однак, між його діями по навмисному нанесенню тілесних ушкоджень у область життєво важливого органу та наслідками, що настали, має місце причинний зв'язок і він повинен нести відповідальність за наслідки, що настали.

При цьому, суд не приймає до уваги, думку потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що він вважає, що ОСОБА_1 намагався його вбити, оскільки це є його припущенням та об'єктивно не підтверджується наведеними вище доказами.

Отже, встановлені фактичні обставини події злочину під час судового розгляду, спростовують первинну версію обвинувачення, та підтверджують фактичні обставини заподіяння тілесних ушкоджень не з метою умисного вбивства.

Так, ОСОБА_1 вчинив діяння у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, не встановлено. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_1 ознак протиправності. Обвинувачений завдав два удари розкладним ножем у тулуб ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесне ушкодження у виді колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки зліва, пневмотораксу зліва, підшкірної емфіземи зліва, колото-різаного поранення пахвинної області справа з пошкодженням правої підключичної вени. Виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

При цьому послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_1, характер, спосіб, механізм та сила нанесення ударів, і їх спрямованість, нанесення у життєво важливу частину тіла потерпілого, предмет, яким вони були завдані, а саме розкладний ніж, а також його поведінка після вчинення інкримінованого злочину, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні всі ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що узгоджується з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як встановлено судом, умисел останнього був направлений саме на умисне заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_3 Тому ОСОБА_1 повинен відповідати за фактично спричинені його протиправними діями наслідки, а саме заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засудженим:

-за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, що є найвищою соціальною цінністю в державі.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.

Обвинувачений раніше судимий та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, має місце реєстрації, де характеризується з посередньої сторони, скарг у свою адресу від сусідів не отримував, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, розлучений, проживає у цивільному шлюбі, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпечності його особи.

Також, обвинувачений є раніше судимим та має незняту та непогашену судимість.

Таким чином, факт того, що обвинувачений раніше неодноразово був засуджений, відбував покарання за попередніми вироками реально, однак звільнившись з місць позбавлення волі належних висновків для своєї поведінки не зробив, оскільки знову вчинив злочини, свідчить про його відверте небажання ставати на шлях виправлення, його злочинну лінію поведінки та підвищену суспільну небезпеку.

При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений жодних заходів до відшкодування завданих збитків потерпілому не вжив та не вчинив будь-яких дій направлених на примирення із потерпілим.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

Таким чином, із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення, умисний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та даних про особу обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілого, який наполягав саме на реальному відбуванні покарання обвинуваченим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Підсумовуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною та достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та особу обвинуваченого.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави, слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 742 грн. 20 коп.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 318, 322, 337, 342-351, 358, , 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 50, 65-69, 72, ч. 1 ст. 121 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 02.12.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Макарівським РС Управління ДМС України в Київській області 24.09.2014 р.) на користь Держави України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 899998, КБК: 21081100, р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 742 (сімсот сорок дві) грн. 20 коп. витрат, пов'язаних із залучення експертів.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили: футболку білого кольору; два змиви на марлеві тампони РБК; три скляні чарки; ПЕТ пляшку "Оранж"; фрагмент шпалери із слідами РБК; складний ніж з руків'ям чорного кольору; сліди папілярних ліній, вилучених із руків'я складного ножа, які перебувають в камері зберігання речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - знищити; диск DVD-R, 4,7 Gb із відеозаписом слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_4 (т.1 а.с.109), - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: С.М. Вознюк

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Л.В. Яковлєва Л.В.