Рішення № 77793694, 06.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2914/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104441307, податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року № НОМЕР_1, рішення від 06.08.2018 року № НОМЕР_2, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 року № Ф-0128251307.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.01.2012 р. по 21.12.2017 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої був складений Акт від 29.05.2018 року № 1016/22-01-13-07/НОМЕР_3.

На підставі Акта від 29.05.2018 року №1016/22-01-13-07/НОМЕР_3 відповідачем було прийнято та надіслано позивачу: податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104441307, податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104521307, Рішення від 08.06.2018 року №01044271307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2018 року № Ф-0104451307. Не погодившись з усіма отриманими рішеннями ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку .

За результатами розгляду скарг ОСОБА_4 фіскальною службою України прийнято рішення від 18.07.2018 року № 10417/х/99-9911-02-0225, яким вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2018 року №Ф-0104451307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2018 року №0104471307 Головного управління ДФС у Хмельницькій області скасувати та вважати відкликаними, також зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області винести на направити нові вимогу та рішення.

10.08.2018 року за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_4 фіскальною службою України прийнято рішення від 10.08.2018 року № 11960/х/99-99-11-02-01-14, яким податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року № НОМЕР_4 та податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року № НОМЕР_1 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307, а також рішення від 06.08.2018 року № НОМЕР_2 і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 року №Ф-0128251307, винесені Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, не відповідають вимогам податкового законодавства та мають бути скасовані, а тому звернувся в суд з адміністративним позовом.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповідді на відзив.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши суду відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що за результатами перевірки встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат всього на суму 211773,82 грн., в т.ч. в 2015р.- 49173,82 грн., 2016р.-97495,30 грн., 2017р.-65104,70 грн. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307, а також рішення від 06.08.2018 року № НОМЕР_2 і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 року №Ф-0128251307, винесені Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Код основного виду економічної діяльності - 61.20 - діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.04.2018 року № 1366 проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.01.2012 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2018 року № 1016/22-01-13-07/НОМЕР_3.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44 п.177.2, п.п.177.4.1., п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 36644,18 гри,, в тому числі в 2015р. - 7376,08 грн., з 2016р. - 17549,26 грн., в 2017р. - 11718,84 грн; п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п. 44.1 ст. 44 п.177.2, п.п.177.4.1., п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов'язань з військового збору на 3176,61 грн., в тому числі за 2015 рік на 737,61 грн., за 2016 рік на 1462,43 грн., за 2017 рік на 976,57 грн.; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч.5, ч. 11 ст. 8, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, а саме занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 50466,37 гри., в тому числі, за 2015 рік - 16960,65 грн., за 2016 рік - 20979,19 грн., за 2017 рік - 12526,53 грн.

На підставі акту від 29.05.2018 року №1016/22-01-13-07/НОМЕР_3 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_5, якою збільшено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 50466,37 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_6, яким застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10536,69 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45805,23 грн. (основний платіж-36644,18 грн., штрафні санкції-9161,05 грн.);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_4, яким збільшено суму військового збору в розмірі 3970,76 грн. (основний платіж - 3176,61 грн., штрафні санкції - 794,15 грн.).

Вищевказані рішення були оскаржені ФОП ОСОБА_1 до ДФС України. За результатами розгляду скарг, рішенням ДФС України від 18.07.2018р. № 10417/х/99-99-11-02-02-25, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_5, якою збільшено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 50466,37 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.06.2018р. № НОМЕР_6, яким застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10536,69 грн. - скасовані, зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області винести на направити нові вимогу та рішення.

06.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняті нові вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018р. № Ф-0128251307, відповідно до якої позивачу необхідно сплатити недоїмку в сумі 50466,37 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06.08.2018р. № НОМЕР_2, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10536,69 грн.

10.08.2018 року за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_4 фіскальною службою України прийнято рішення від 10.08.2018 року № 11960/х/99-99-11-02-01-14, яким податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року № НОМЕР_4 та податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 року № НОМЕР_1 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, встановлений статтею 177 ПК України.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами підпунктів 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п.п.177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що згідно наданих позивачем для перевірки документів, які підтверджують витрати, пов'язані з господарською діяльністю, а саме книги обліку доходів і витрат, договорів, видаткових накладних, виписок банку встановлено, що платником у додатках Ф4 (2015 рік), Ф2 (2016р.,2017р.) до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки у рядку 1 графи 5 «вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» відображено, зокрема, вартість витратних матеріалів для підключення споживачів до мережі Інтернет. Відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 не надано для перевірки документів, підтверджуючих факти самого підключення споживачів до мережі Інтернет (договір на підключення, заявка від споживача, акт виконаних робіт, документи, які б підтверджували оплату надання послуг з підключення, тощо).

Також, відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 відносив до витрат суми по придбанню точок доступу та абонентських терміналів, які фактично встановлював (використовував), але доходу від встановлення позивач не отримував.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що не укладення договорів про надання послуг у письмовій формі свідчить про неможливість віднесення вартості точок доступу та абонентських терміналів до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Суд не погоджується з вищезазначеними твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, для вчинення правочину щодо підключення споживачів до мережі Інтернет не встановлена обов'язкова письмова форма.

Крім того, надання послуг позивачем клієнтам здійснюється на підставі укладання публічного договору, зміст якого викладений на веб-сайті провайдера ФОП ОСОБА_1 (king.net.ua).

Відповідно до частин 1-4 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів ( робіт, послуг).

За змістом ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Пункти 1.2, 1.3 Договору про надання телекомунікаційних послуг (публічного договору, який розміщений на сайті провайдера) передбачають, що в разі прийняття викладених в Оферті умов і оплати послуг, фізична або юридична особа, яка провадить акцепт цієї Оферти, стає Користувачем (акцепт Оферти рівнозначний укладенню Договору на умовах, викладених в Оферті) онлайн-сервісу електронного документообігу (надалі - Абонент). Акцептувавши цю Оферту, не залежно від вартості підключення та технології підключення, Провайдер передає, а Абонент приймає у свою власність обладнання яке надав провайдер для підключення до мережі Інтернет.

Враховуючи зазначене, оплата клієнтами (абонентами) наданих ФОП ОСОБА_1 послуг є підтвердженням укладення договору та надання провайдером таким абонентам відповідних послуг.

Також, згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору про надання телекомунікаційних послуг (публічного договору, який розміщений на сайті провайдера), провайдер відповідно до умов Договору зобов'язується надавати Абоненту постійний доступ до мережі Інтернет та інші послуги згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до умов цього Договору. Для доступу до Послуг та подальшого використання цих послуг, Провайдер передає у власність Абоненту відповідне обладнання, що використалось для підключення Абонента до мережі Інтернет.

Таким чином, факт передачі обладнання від Провайдера являється основою для списання обладнання із балансу позивача.

Отже, позивач правомірно здійснював списання встановленого абонентам обладнання та включав до витрат їх вартість, оскільки після підключення такі товари передавались у власність абонента, що було підставою для їх списання із балансу позивача.

На підтвердження надання ФОП ОСОБА_1 послуг позивач надав суду акти списання групи основних засобів, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: акти списання групи основних засобів від 03.06.2015 року, 10.08.2015 року, 20.09.2015 року, 11.10.2015 року, 21.03.2016 року, 04.04.2016 року, 14.04.2016 року, 05.12.2016 року, 01.11.2015 року, 23.02.2016 року, 23.04.2016 року, 14.08.2016 року, 17.09.2016 року, 04.11.2016 року, 11.03.2017 року, 21.02.2017 року, 24.04.2017 року, 24.01.2017 року, 22.05.2017 року, 24.08.2017 року, 16.10.2017 року, 25.11.2017 року, 26.02.2017 року, 24.11.2017 року, 02.02.2017 року, 29.04.2017 року, які підтверджують встановлення мережевого обладнання при наданні послуг підключення та доступу до мережі Інтернет.

Суд вважає твердження відповідача про відсутність доказів отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від використання точок доступу та абонентських терміналів безпідставним та зазначає наступне.

У відповідності до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи- підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, регулюється положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок № 481).

За змістом п. 1 Порядку № 481, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до п.п. 5, 6, 9 п. 6 Порядку № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Таким чином, для включення вартості точок доступу та абонентських терміналів до переліку витрат має значення факт оплати товарів.

Позивач надав суду видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: видаткові накладні № 37 від 22.11.2017 року, №5 від 17.02.2017 року, №11 від 09.09.2016 року, №7 від 03.03.2017 року, №17 від 17.05.2017 року, №5 від 31.03.2016 року, №1 від 29.01.2016 року, №15 від 03.08.2015 року, №6 від 28.05.2015 року, №20 від 29.10.2015 року, №19 від 07.10.2015 року, №16 від 31.08.2015 року, №15 від 31.10.2016 року, №4 від 20.01.2017 року, №6 від 22.01.2017 року, №7 від 18.04.2016 року, №9 від 04.08.2016 року, №6 від 07.04.2016 року, №4 від 18.03.2016 року, №4426 від 10.10.2017 року, №22 від 19.08.2017 року, №36 від 21.11.2017 року, №16 від 24.04.2017 року, № 15 від 21.04.2017 року, №245 від 23.01.2017 року, №18 від 30.11.2016 року, №12 від 09.09.2016 року. Вказані видаткові накладні підтверджують витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Також, суд враховує твердження позивача про те, що точки доступу та абонентські термінали не є допоміжним обладнанням, а є основою для надання послуг підключення та доступу до мережі Інтернет, без їх використання неможливо здійснювати господарську діяльність позивача. Вказане твердження позивача підтверджується наданими копіями дозволів Українського державного центру радіочастот, який проводить перевірки на відповідність використовуваних позивачем засобів широкосмугового радіодоступу встановленим вимогам та нормам.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено вартість витратних матеріалів, а саме, точок доступу та абонентських терміналів до переліку витрат пов'язаних з господарською діяльністю на суму 211773,82 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що витрати, які були понесені платником податків за результатами здійснення господарських операцій у 2015 - 2017 роках, підтверджені належними документами, що оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, матеріалами справи підтверджується те, що позивач законно включив вартість точок доступу та абонентських терміналів до складу витрат, оскільки безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та кореспондуються з його напрямками діяльності.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час судового розгляду справи податковим органом не було наведено належних та допустимих доводів на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем чистого доходу, у той час, як матеріали справи свідчать, що платник податків в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного внеску в сумі 50466,37грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У ч.ч.2, 3 ст.9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вже було зазначено вище, підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018р. № Ф-0128251307 на загальну суму 50466,37 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06.08.2018р. № НОМЕР_2, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10536,69 грн. слугував висновок податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 - 2017 роки і на основі яких було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307.

Враховуючи те, що суд під час розгляду справи дійшов висновків про неправомірність збільшення податковим органом суми оподатковуваного доходу платника податків за 2015 - 2017 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 29.05.2018 року № 1016/22-01-13-07/НОМЕР_3, то, як наслідок, неправомірним є також і донарахування суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових - повідомлень рішень від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 року №Ф-0128251307, рішення про застосування штрафних санкцій від 06.08.2018 року № НОМЕР_2, а тому адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.06.2018 року №0104441307 та №0104521307, а також рішення від 06.08.2018 року № НОМЕР_2 і вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2018 року №Ф-0128251307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 листопада 2018 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 32400 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_5