Постанова № 77793610, 09.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8738/18

Провадження № 3/359/3297/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., за участі захисника особи, яка притягується до відповідальності – адвоката ОСОБА_1, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в м.Борисполі УПП в Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм навантажувача ТОВ «Логістік Юніон», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлений, паспорт серія СМ № 520334

в с т а н о в и в :

17.10.2018 о 10 год. 30 хв. в м. Борисполі Київської області по вул. Луговій, 1, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_1 в стані наркотичного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі Бориспільської ЦРЛ, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до відповідальності – адвокат ОСОБА_1 зазначив, що під час керуванням ОСОБА_2, 17 жовтня 2018 працівник поліції, повідомив йому, що необхідно пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння, оскільки в нього є підозри на вживання наркотичних засобів. В той час ОСОБА_2, почував себе добре і в стані сп’яніння не перебував та під’їхав до магазину, разом з цивільною дружиною та дитиною. На вимогу працівника поліції, вони проїхали до Бориспільської ЦРЛ, де було пройдено тест на вживання наркотичних засобів. Результат тесту показав позитивну пробу на «марихуану». На передодні ввечері під час спілкування зі своїми знайомими, він вперше спробував вказаний наркотичний засіб та після проведення тесту, повідомив про вказаний факт працівникам поліції. Після чого на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Під час складання протоколу ОСОБА_2 поводив себе чемно, не грубив та спокійно спілкувався з поліцейськими.

ОСОБА_2, після того як на нього було складено протокол, усвідомив те, що вчинив адміністративне правопорушення та щиро в цьому розкаявся, зобов’язується в подальшому не вчиняти подібні правопорушення. А також, він усвідомив, що взагалі вживання наркотичних засобів дуже шкодить здоров’ю та твердо для себе вирішив в жодному разі не вживати такі засоби. На даний час ОСОБА_2 працює в ТОВ «Логістік Юніон», на посаді водія навантажувача. Вказана посада потребує обов’язкову наявність водійських прав. Крім того, робота де працює ОСОБА_2, знаходиться в Броварському районі Київської області, куди він добирається за допомогою власного автомобіля.

На даний час ОСОБА_2 проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3, та в нього на утриманні перебуває малолітня дитина цивільної дружини – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3

Робота, на якій працює ОСОБА_2, є його єдиним джерелом заробітку та засобом для існування його самого та його родини, без автомобіля він не зможе виконувати свої трудові обов’язки, в зв’язку з чим може постати питання, про звільнення. Позбавлення прав керування позбавить його та родину можливості нормально існування та забезпечення повсякденних потреб.

Заслухавши думку захисника, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 215524 від 17 жовтня 2018 (а.с.2), даними постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.3), медичним висновком щодо результатів виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 17.10.2018, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в стані наркотичного сп’яніння (а.с.4), розпискою про залишення транспортного засобу на зберігання (а.с.5), довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.6), довідкою про отримання ОСОБА_2 прав керування транспортним засобом (а.с.7) даними відеозапису з боді-камер (а.с.8).

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, які виразились у керуванні транспортним засобом особою – водієм в стані наркотичного сп'яніння, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані захисним обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді водієм навантажувача ТОВ «Логістік Юніон». Вказана посада потребує обов’язкову наявність водійських прав. Крім того, робота де працює ОСОБА_2, знаходиться в Броварському районі, Київської області, куди він добирається за допомогою власного автомобіля На даний час, ОСОБА_2 проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3, та в нього на утриманні перебуває малолітня дитина цивільної дружини – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 Позбавлення права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_2 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_2 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від автомобіля і це його єдине джерело доходу, на його утриманні перебуває родина, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_2, на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм навантажувача ТОВ «Логістік Юніон», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлений, паспорт серія СМ № 520334 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., з перерахуванням суми штрафу в дохід держави на розрахунковий рахунок 31118149010001, Одержувач: Держбюджет м.Бориспіль ЄДРПОУ: 38007070,Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код бюджетної класифікації 21081300 без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм навантажувача ТОВ «Логістік Юніон», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлений, паспорт серія СМ № 520334, на користь державного бюджету України (Отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007070, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31218206010004, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ____