Рішення № 77793568, 17.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2018 року №826/12390/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, (далі - позивач), до Концерну "Військторгсервіс", (також далі - відповідач), про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 9254,65 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Іщук І.О.) від 14 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

У подальшому, у зв'язку із припиненням повноважень судді Іщука І.О. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т., на підставі чого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачена сума податкового боргу з податку на нерухоме майно у сумі 9254,65 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у сумі 9254,65 грн.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, до суду надіслав письмові заперечення проти позову.

Разом з тим, 21.07.2017 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково погашено суму податкового боргу, відповідно до платіжного доручення №1906 від 20.01.2017 р. на суму 4967,50. У зв'язку з чим просить стягнути з Концерну "Військторгсервіс" кошти у рахунок погашення податкового боргу на суму 3682,27 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Концерн "Військторгсервіс" перебуває на обліку у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області.

З розрахунку виникнення податкового боргу Концерну "Військторгсервіс" вбачається, що за відповідачем станом на 30.01.2016 року обліковується борг у сумі 9254,65 грн. (по податку на нерухоме майно), де основний платіж складає 6369,97 грн., а сума пені - 2884,68 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла починаючи з 30.01.2016 р. у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов’язань.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

З змісту позову вбачається, що борг виник у зв'язку із самостійно поданою відповідачем до податкового органу декларацією від 19.02.2015 р. №1500032516. В позові вказується про борг станом на 25.07.2016 р., проте належних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано. В той же час, згідно наданої відповідачем облікової картки платника податків - позивача, сума боргу, про яку йде мова, існувала станом на 29.02.2016 р. Відповідач також вказує, що в декларації, на яку посилається позивач, відсутня будь-яка інформацію про вказану позивачем суму.

Поряд з цим, позивачем не долучено декларацію платника податків, на підставі якої виник оскаржуваний податковий борг, що позбавляє суд можливості перевірити те, які суми зобов'язань в ній вказані відповідачем, що даний борг виник саме на підставі декларації, на яку посилається позивач.

Також, суд позбавлений можливості перевірити підстави самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, а також те, чи діяв контролюючий орган у відповідності до вимог п. 54.2 ст. 54 ПК України.

Отже, відповідачем не доведено, що сума боргу, яка обліковується станом на 29.02.2016 р., виникла не за інші звітні періоди, а також те, що заборгованість щодо стягнення якої заявлено позовні вимоги не погашена.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Так, позивач посилається податкові повідомлення-рішення, які платником податків не оскаржувалися ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а отже вважаються узгодженими, однак позивачем не надано підтвердження того, що дані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем і сплив 10-денний термін для сплати грошового зобов'язання. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного податкового повідомлення-рішення, на які він посилається в позові.

Як вже зазначалось вище, 21.07.2017 р. позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково погашено суму податкового боргу відповідно до платіжного доручення №1906 від 20.01.2017 р. на суму 4967,50 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з Концерну "Військторгсервіс" кошти у рахунок погашення податкового боргу на суму 3682,27 грн.

Так, з долученої до вищевказаної заяви облікової картки платника податків слідує, що 20.01.2017 р. Концерном "Військторгсервіс" сплачено грошове зобов'язання відповідно до платіжного доручення №1907 від 20.01.2017 р. Однак, дане платіжне доручення до матеріалів справи не долучене і суд не може перевірити те, що даним дорученням сплачено саме частину оскаржуваної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на не надання позивачем належних доказів, існування станом на час розгляду справи заборгованості (в т.ч. розрахунку суми заборгованості) Концерну "Військторгсервіс" саме за податковою декларацією №1500032516 від 19.02.2015 р., а також, враховуючи надані відповідачем докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено заборгованість відповідача на суму 3682,27 грн. саме за період та з підстав, про які вказує позивач у позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення податкового боргу є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21; код ЄДРПОУ 39476158) до Концерну "Військторгсервіс" (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) про стягнення податкового боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко