Рішення № 77793455, 12.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3282/18

2/243/1469/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Лісняк К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулася з позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Дана позовна заява обґрунтована тим, що наказом № 183-К від 02.04.2018 року начальника управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філія – Донецьке обласне управління ОСОБА_4 позивач була звільнена з посади контролера – касира відділу касових операцій ТВБВ №10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» 03 квітня 2018 року за прогул без поважних причин, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Даний наказ позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

З 19 березня 2018 року по 28 березня 2018 року вона знаходилась на лікарняному. Після виписки з лікарні 29 березня 2018 року 08 годині вона прийшла на своє робоче місце в ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк». Вона підійшла до завідуючої відділення ОСОБА_5 з лікарняним листом, в присутності економіста пояснила, що її лікарняний закінчився та вона готова приступи до роботи. При цьому пояснила, що забула вдома карту для візування операцій. ОСОБА_5 їй пояснила, що цей день в неї буде вихідним, а ОСОБА_6 сказала, щоб вона йшла до дому, а завтра виходила на роботу.

Вона поїхала до дому, 30 березня 2018 року прийшла на роботу о 08 годині, однак охорона її не пустила, повідомила, що їй необхідно чекати керівника ОСОБА_7 Близько 09 години прийшла ОСОБА_7 та запропонувала написати пояснення з приводу відсутності на роботі 29 березня 2018 року.

Зазначає, що прогул 29 березня 2018 року вона не робила, а пішла з роботи, оскільки завідуюча відділенням ОСОБА_5 та економіст ОСОБА_6 пояснили їй, що цей день є для неї вихідним. Тому позивач вважає, що 29 березня 2018 року вона не робила прогул, так як не працювала з дозволу свого безпосереднього керівника ОСОБА_5

Крім того, зазначає, що вона працює в Ощадбанку 29 років, є одинокою матір’ю, сама виховує неповнолітнього сина, який перебуває на обліку в лікарні, За період 2017-2018 року порушень трудової дисципліни не мала.

Просить суд скасувати наказ № 183-к від 02.04.2018 року про звільнення; поновити її на посаді контролера – касира відділу касових операцій ТВБВ № 10004/0570 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та стягнути на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідно до акту про відсутність працівника на роботі від 29.03.2018 року контролер – касир відділу касових операцій ОСОБА_3 біла відсутня на робочому місці з 08.30 до 18.00 год. Відповідно до змісту акту про відсутність працівника на роботі від 29.03.2018 року працівниками АТ «Ощадбанк» вживалися заходи щодо з’ясування причин відсутності та встановлення місця перебування позивача. Однак, отримати дані про причини її відсутності не вдалося. Факт надання ОСОБА_3 керівництвом дозволу на вихідний спростовується, оскільки в доповідній записці в.о. начальника відділу касових операцій ТВБВ № 10004/0570 ОСОБА_5 від 29.03.2018 року від 29.03.2018 року ОСОБА_3 29.03.2018 року о 08.0 год. прибула на роботу, однак о 08.30 год. самовільно залишила своє робоче місце та була відсутня протягом дня без поважних причин.

Відповідно до першої доповідної записки від 30.03.2018 року в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 29.03.2018 року о 08.30 в.о. начальника відділу касових операцій ТВБВ № 10004/0570 ОСОБА_5 доповіла їй про те, що позивач самовільно без жодних прояснень покинула відділення.

З другої доповідної записки від 30.03.2018 року в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 слідує, що 30.03.2018 року вранці з ОСОБА_3 була проведена бесіда стосовно її відсутності на робочому місці 29.03.2018 року. Їй було запропоновано надати письмове пояснення. У присутності свідка ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в усній формі ОСОБА_3 відповіла, що для написання пояснень хоче проконсультуватися з юристом через те, що не має довідки лікарняного, тощо. Після перерви цього ж дня о 14.15 надала результат аналізу з бактеріологічної лабораторії від 29.03.2018 року.

Посилаючись на вимоги ст. 139 КЗпП України зазначає, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським, працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, який здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з нормою ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з довідкою Первинної профспілкової організації філії «Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» № 16 від 25.05.2018 року станом на дату видання наказу про звільнення 02.04.2018 року ОСОБА_3 не була членом Первинної профспілкової організації філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».

Зазначає, що уповноваженим власником органом було встановлено наявність обставин – прогулу без поважних причин, а саме відсутності ОСОБА_3 29.03.2018 року на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, яка передбачена п. 4 ст. 40 КЗпП України в якості правової підстави для розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом, що свідчить про правомірність та законність звільнення ОСОБА_3

Просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснила, що 29.03.2018 року в неї закінчився лікарняний та вона з’явилася на своє робоче місце в установу банку, але забула смарт – карту, яка необхідна в роботі. Після цього вона зустріла економіста та керуючу відділенням, які сказали, що раз немає карти – у неї вихідний, після чого вона пішла.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню позовної заяви.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню відзиву на позов.

Третя особа – ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явилася. Причини неявки не повідомила, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без її участі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 надала показання та зазначила, що вона працює завідуючою сектором організації продаж Слов’янскої філії АТ «Ощадбанк», не є керівником позивача ОСОБА_3 та не спостерігає за її режимом роботи. З роботи позивача не відпускала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 надала показання та зазначила, що працює в.о. начальника відділу касових операцій Слов’янської філії АТ «Ощадбанк», позивача з роботи не відпускала. 29 березня 2018 року позивач прийшла на роботу приблизно о 7.30 -7.45 год., однак забула смарт – карту, без якої вона фактично не може виконувати свої обов’язки. У зв’язку з цим ОСОБА_3 попросила вихідний, на що вона відмовила та пояснила, що слід дочекатися керуючого. Після цього вона пішла на своє робоче місце, а ОСОБА_3 пішла з роботи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом від 02 квітня 2018 року № 183-к Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ОСОБА_3 звільнено з посади контролера – касира відділу касових операцій ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

На підтвердження факту прогулу без поважних причин, комісією АТ «Ощадбанк» у складі: в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 ОСОБА_7, в.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5, провідного економіста відділу клієнтів роздрібного бізнесу ОСОБА_11, інженера банківської безпеки ОСОБА_8, 29 березня 2018 року був складений ОСОБА_5 про відсутність працівника на роботі. Відповідно до даного ОСОБА_5 29.03.2018 року контролер – касир відділу касових операцій ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці з 08.30 год. До 18.00 год. О восьмій годині ОСОБА_3 заходила до відділення та занесла закритий лікарняний, в якому зазначено: «Стати до роботи 29.03.2018 року. Згідно пояснень, які вона надала в.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5, вона забула сервісну карту та покинула відділення о 08.30 год. без відома керівництва та жодних пояснень. Номер телефону, зазначений в картці працівника, не обслуговувався. Інженер банківської безпеки ОСОБА_8 разом з в.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5 виїхали о 15.00 год. за місцем проживання ОСОБА_3, на місці її не було.

Згідно з доповідною запискою в.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5 на ім’я в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 від 29.03.2018 року, ОСОБА_5 в письмовій формі доповіла, що 29 березня 2018 року о 08.00 год. Контролер – касир ОСОБА_3 прибула на робоче місце без смарт – карти та о 08.30 год. самовільно залишила своє робоче місце. Від роботи вона її не відсторонювала, вихідний день не давала.

Відповідно до доповідної записки в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 на ім’я начальника філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 від 30 березня 2018 року, ОСОБА_7 в письмовій формі доповіла, що 29 березня 2018 року о 08.30 год. В.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5 їй доповіла, що контролер – касир відділу касових операцій ОСОБА_3 самовільно без жодних пояснень покинула відділення. Нею були вжиті заходи для з’ясування місця знаходження ОСОБА_3, а саме були зроблені дзвінки на мобільний телефон, який був ввімкнений. Інженер банківської безпеки ОСОБА_8 разом з в.о. начальника відділу касових операцій ОСОБА_5 виїхали за місцем проживання ОСОБА_3 та ясували, що дома вона відсутня. Також, було відвідана міська лікарня та з’ясовано, що 29.03.2018 року ОСОБА_3 до лікарні не з’являлася та лікарняний не відкривала. Даних про причини відсутності ОСОБА_3 на робочому місці не має, з робочого місця її не відпускала, до неї співробітник з цього приводу не звертався.

В своїх письмових поясненнях на ім’я начальника філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 з приводу відсутності на робочому місці ОСОБА_3 зазначила, що вона, що отримала дозвіл на вихідний день від двох керівників, чим і скористалася приймаючи до уваги її тяжкий стан здоров’я. Дані пояснення датовані 29 березня 2018 року.

Відповідно до доповідної записки в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 на ім’я начальника філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 від 30 березня 2018 року, ОСОБА_7 доповіла, що 30.03.2018 року вранці з ОСОБА_3 була проведена бесіда стосовно її відсутності на робочому місці 29.03.2018 року запропоновано надати письмові пояснення, та цього ж дня о 14.15 год. ОСОБА_3 наданий результат аналізу з бактеріологічної лабораторії від 29.03.2018 року.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Водночас, статтею 139 КЗпП України на працівника покладений обов’язок працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана, звільнення (ст. 147 КЗпП).

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачена окрема підстава для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєї Постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, в тому числі за п. 4 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення , чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_3 29.03.2018 року зранку з’явилася на своєму робочому місці, однак, оскільки в неї була відсутня необхідна в роботі карта для візування операцій, - залишила робоче місце та протягом робочого дня більше не з’явилася. При цьому суд, приймає до уваги, що допитані в судовому засіданні в свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не підтвердили ту обставину, що позивач залишила робоче місце з їх дозволу. Натомість, зазначені свідки наполягали на тому, що вони не відпускали ОСОБА_3 з роботи, та, як видно з доповідної записки ОСОБА_5, остання того ж дня доповіла в.о. керуючого про самовільне залишення контролером – касиром ОСОБА_3 робочого місця.

Таким чином, суд доходить до висновку, що факт відсутності ОСОБА_3 на своєму робочому місці більш ніж три години 29.03.2018 року без поважної причини, що відповідно до вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України вважається прогулом, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, суд не приймає як вірну дату написання ОСОБА_3 письмових пояснень з приводу відсутності на робочому місці - 29.03.2018 року, оскільки, як видно з доповідної записки в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 на ім’я начальника філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 від 30 березня 2018 року, ОСОБА_3 саме 30.03.2018 року вранці було запропоновано надати пояснення з приводу її відсутності на робочому місці. Крім того, позивач не оспорює тієї обставини, що вона залишила установу банку зранку 29.03.2018 року та більше протягом дня до свого робочого місця не поверталася, що, на думку суду, унеможливлює написання нею зазначених пояснень того ж дня - 29.03.2018 року.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується доповідною запискою в.о. керуючого ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_7 на ім’я начальника філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 від 30 березня 2018 року, в.о. керуючого вживалися заходи для з’ясування місця знаходження ОСОБА_3 за допомогою телефонних дзвінків, виїзду співробітників банку за місцем проживання ОСОБА_3

Дана обставина також підтверджується ОСОБА_5 про відсутність працівника на роботі від 29.03.2018 року.

Звільнення позивача відбулося без згоди первинної профспілкової організації, оскільки згідно з довідкою Первинної профспілкової організації філії «Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» № 16 від 25.05.2018 року станом на дату видання наказу про звільнення 02.04.2018 року ОСОБА_3 не була членом Первинної профспілкової організації філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», що відповідає вимогам ст. 43-1 КЗпП України.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_5 наданих безпосередньо в судовому засіданні, письмових доказів – доповідних записок, досліджених в судовому засіданні, суд вважає, що відповідачем надано достатньо належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем прогулу 29.03.2018 року, а тому підстави для скасування наказу № 183-к від 02.04.2018 року та поновлення на роботі контролера – касира відділу касових операцій ТВБВ № 10004/0570 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 – відсутні.

Оскільки вимога ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Таким чином, суд доходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись. ст.ст. .2, 4, 76 – 80, 89, 263-265 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 139, 147 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 13 листопада 2018 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького Апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_12