Рішення № 77792577, 08.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1459/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування Наказу від 25.06.2018 року № 268-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3С.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.06.2018 року № 268-к;

- поновити ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 12 402,00 грн. (станом на 23.07.2018 року) за час вимушеного прогулу виходячи із розрахунку, але з врахуванням дати фактичного поновлення;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області моральну шкоду у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16 грудня 2016 року, відповідно до наказу № 203/0/50-16-к її призначено на посаду головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі в порядку переведення з відділу Держгеокадастру у Каланчацькому районі Херсонської області з врахуванням раніше присвоєного 9 (дев’ятого) рангу державного службовця.

26 червня 2018 року відповідно до наказу від 25.06.2018р. №268-к позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця (ОСОБА_3С.) до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, відповідно до п. 3 частини 1 статті 84 закону України «Про державну службу» та пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

На день звільнення позивач хворіла та знаходилася на стаціонарному лікуванні у Каланчацькій центральній районній лікарні Каланчацького району Херсонської області з 26.06.2018 року по 05.07.2018 року.

06.07.2018 року приступила до роботи, де її ознайомили з наказом від 25 червня 2018 року №268-к про звільнення з займаної посади з 26 червня 2018 року.

Вважає звільнення з посади неправомірним.

Позивач зазначає, що законом України «Про державну службу» не передбачено звільнення державного службовця за ініціативою адміністрації в період його тимчасової непрацездатності.

Крім цього, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Позивач повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Позивач внаслідок незаконних дій відповідача зазнала душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року позовна заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

10.08.2018 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів. Призначено підготовче засідання на 18.10.2018 року.

06.09.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).

На виконання вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та виконання наказу Головного управління від 29.01.2018 «Про оголошення наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.01.2018 № 4 «Про інформування щодо фактів правопорушення» керівників структурних підрозділів Головного управління зобов'язано забезпечити інформування сектор запобігання та виявлення корупції Головного управління, не пізніше ніж протягом години робочого часу моменту отримання рішень, ухвал, постанов судів, які набрали законної сили щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, працівників Головного правління.

На виконання вищезазначеного наказу Головного управління заступником начальника відділу у Каланчацькому районі доповідною запискою від 23.06.2018 № 110/412-18-0.29 було повідомлено, що результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 Каланчацьким районним судом Херсонської області винесено постанову від 23.04.2018 по справі № 657/844/18, якою визнано винною ОСОБА_3С у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Таким чином, про постанову Каланчацького районного суду Херсонської області Головному управлінню стало відомо 23.05.2018 року.

На підставі інформації отриманої від відділу у Каланчацькому районі Головного управління, завідувачем сектору запобігання та виявлення корупції Головного управління ОСОБА_4 складено доповідну записку, що стала підставою для видання наказу Головного управління від 25.06.2018 № 268-к «Про звільнення ОСОБА_3С.».

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийнято 25.06.2018 року про звільнення з 26.06.2018 року, лікарняний відкрито 26.06.2018 року.

Таким чином, Головним управлінням дотримано всі вимоги чинного законодавства при звільненні позивача.

В підготовче засідання, призначене на 18.10.2018 року сторони з’явились, у зв’язку з необхідністю отримати додаткові докази, оголошено перерву до 30.10.2018 року.

30.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.11.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

16 грудня 2016 року відповідно до наказу № 203/0/50-16-к ОСОБА_3 призначено на посаду головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі в порядку переведення з відділу Держгеокадастру у Каланчацькому районі Херсонської області з врахуванням раніше присвоєного 9 (дев’ятого) рангу державного службовця.

26 червня 2018 року відповідно до наказу від 25.06.2018р. № 268-к ОСОБА_3 звільнено з посади головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 закону України «Про державну службу» та пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Підставою видання оскаржуваного наказу стала доповідна записка завідувача сектору запобігання та виявлення корупції Головного управління ОСОБА_4 від 25.06.2018 № 594/3-18-0.13.

Зі змісту доповідної записки завідувача сектору запобігання та виявлення корупції Головного управління ОСОБА_4 від 25.06.2018 року вбачається, що постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 23.04.2018 року по справі №657/844/18-0.29 визнано винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Вважаючи звільнення з посади неправомірним, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

За правилами ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 83 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до п. 3 ст. 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700) корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупцією у розумінні Закону № 1700 є використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

До суб’єктів, зазначених у частині першій статті 3 Закону № 1700, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено, зокрема, державних службовців.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є державним службовцем. ОСОБА_3 не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з набуттям 20.04.2017 права власності на нерухоме майно загальною вартістю 150000 грн.

Відповідно до постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 23.04.2018 року визнано винною ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 850,00 грн.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4, 6 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Таким чином ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, є підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою державним службовцем права на державну службу.

25.06.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ № 268-к про звільнення ОСОБА_3 з 26.06.2018 року.

Відповідно до листка непрацездатності серія АДВ № 763233 ОСОБА_3 з 26.06.2018 року по 05.07.2018 року перебувала на лікарняному.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом із тим зміст поняття "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" розкрито законодавцем у пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених іншим законом, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми частини третьої статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Такий правовий висновок зроблено як Верховним Судом України в постанові у справі за № 6-127цс12 від 23 січня 2013 року, так і підтверджено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №175/167/16-ц від 16 січня 2018 року та Великою Палатою Верховного Суду у справі №759/19440/15-ц від 16 травня 2018 року.

Отже, вимоги позивача стосовно визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.06.2018 року №268-к є необґрунтованими оскільки відповідач при винесенні спірного наказу діяв в порядку та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що прийнятий відповідачем спірний наказ від 25.06.2018 року № 268-к відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262, 371 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (вул. Комарова, 117, смт. Каланчак, Каланчацького району, Херсонської області) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) про визнання протиправним та скасування Наказу від 25.06.2018 року № 268-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 листопада 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 12.3