Рішення № 77792396, 08.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р. № 2040/7807/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення ФОП ОСОБА_3 з Реєстру платників єдиного податку від 30.03.18 №58/20-40-13-07/НОМЕР_1; зобов'язати ГУ ДФС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку другої групи з дати анулювання реєстрації, а саме з 01 квітня 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне рішення є незаконним, оскільки прийнято всупереч дійсним обставинам. Так, вказаним рішенням було анулювано реєстрацію та виключено ФОП ОСОБА_3 з Реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2018 року внаслідок наявності за ним податкового боргу, проте, всі самостійно задекларовані зобов'язання позивачем було сплачено своєчасно та у повному обсязі, що свідчить навпаки, про відсутність податкового боргу та, як наслідок, підстав для прийняття відповідного рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені й ньому обставини.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов, в контексті того, що спірне рішення, яке є предметом судового оскарження, є законним та обґрунтованим, прийнятим з підстав наявності за відповідачем податкового боргу.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив про помилковість доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання, фізична особа - підприємець зареєстрований як платник єдиного податку з 01.11.2014 року відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.10.2014 року та з IV кварталу 2015 року позивач є платником єдиного податку другої групи відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 11.09.2015 року ( а.с. 9-12).

Як вказував представник позивача, позивачу з даних офіційного сайту ДВС України стало відомо про його виключення з реєстру платників єдиного податку, проте, відповідного рішення він не отримував, а тому, він звернувся з відповідним запитом до відповідача з метою отримання названого рішення ( а.с.13)

Позивач отримав відповідь відповідача на свій запит - лист від 02.08.2018 року № 442/ЗПІ/20-40-13-07-26, до якого було додано копію рішення від 30.03.18 №58/20-40-13-07/НОМЕР_1 та акту камеральної перевірки від 30.03.2018 року № 354/20-40-13-07/НОМЕР_1 щодо правомірності його перебування, як платника єдиного податку, на спрощеній системі оподаткування( а.с.14-19).

Зі змісту вказаних доказів вбачається, що назване рішення є наслідком проведеної відносно нього перевірки та підставою його прийняття визначено порушення позивачем абз. 8 п. 298.2 ст. 298 та п.299.10 ст. 299 ПК України, що виразилось у наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). ( п. 293.1 статті 293 ПК України).

Згідно п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Приписами п.295.1 ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до норм п. 299.1, п. 299.2 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України унормовано, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до абз.8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

За визначенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою ( п.54.1 ст. 54 ПК України).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (п. 291 ст. 291 ПК України).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року ( пп.49.18.3. п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Розглядаючи вказану справу та перевіряючи висновки перевірки контролюючого органу та прийняте за їх результатами рішення, яке є предметом судового оскарження, на відповідність ч.2 ст. 2 КАС України, суд вказує наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що за підсумками 2017 року позивачем було задекларовано дохід, отриманий від провадження підприємницької діяльності у розмірі 1315409,78 грн. та щомісячні авансові внески по єдиному податку на загальну суму 4800 грн., у тому числі, 1 квартал - 1920 грн., 2 квартал - 960 грн., 3 квартал 960 грн., 4 квартал - 960 грн. (а.с.22).

На виконання вимог п. 295.1 ст. 295 ПК України, позивач здійснив оплату авансових внесків по єдиному податку, а саме: за січень 2017 року у сумі 640 грн. - платіжне доручення № 2 від 13.01.2017 року, за лютий 2017 року у сумі 640 грн. - платіжне доручення №3 від 10.02.2017 року, за березень 2017 року у сумі 640,0 грн. - платіжне доручення №1 від 09.03.2017 року та №3 від 20.03.2017 року ; за квітень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №8 від 18.04.2017 року; за травень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №12 від 11.05.2017 року; за червень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №20 від 16.06.2017 року; за липень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №29 від 18.07.2017 року; за серпень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №32 від 03.08.2017 року; за вересень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №41 від 08.09.2017 року; за жовтень 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №47 від 17.10.2017 року; за листопад 2017 року у сумі 320,0 грн. - платіжне доручення №51 від 06.11.2017 року; за грудень 2017 року у сумі 320,0 грн. — платіжне доручення №58 від 18.12.2017 року ( а.с.24-36), тобто, вказані дії позивачем вчинені своєчасно.

Відповідно до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.17 р. №542/17 «Про місцеві податки та збори у місті Харкові» встановлено фіксовану ставку для другої групи платників єдиного податку на 2017 рік та наступні роки у розмірі - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ця ставка діє на території м. Харкова з 1 березня 2017 року та відповідно у 2017 році складала 320,00 грн. (10% від мінімальної заробітної плати 3 200 грн.), у 2018 році - 372,30 грн. (10% від мінімальної заробітної плати 3 723 грн.).

Тобто, податок позивачем сплачувався у повному обсязі, а саме: за періоди січень-березень 2017 року - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.17 р. №542/17), решта, як вже зазначалось вище - 10% згідно відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Крім того, у 2018 році, станом на час перевірки позивача 30.03.2018 року, відповідний податок також позивачем сплачувався своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 16.01.2018 року, № 68 від 06.02.2018 року, №75 від 12.03.2018 року ( а.с.62-64).

Посилання відповідача, що для сплати податку у розмірі 10% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року за вищевказаним рішенням Харківської міської ради позивач повинен був звернутись до податкового органу з відповідною заявою, суд відхиляє, оскільки діючим законодавством не зобов’язано платників податків, які на момент прийняття вищезазначеного рішення Харківської міської ради перебували на другій групі єдиного податку, подавати додатково заяву до ДФС про застосування ставки у розмірі 10%, адже така ставка встановлювалась для всіх підприємців-спрощенців 2 групи, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність на території міста Харкова. Адреса здійснення позивачем господарської діяльності є незмінною- м.Харків, пр. Перемоги, б.72, корпус В, кв.12.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про помилковість висновків вищевказаного акту перевірки про наявність у відповідача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Крім того, відносно позивача не виставлялась вимога про сплату боргу, доказів протилежного суду не надано.

За вказаних підстав, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з Реєстру платників єдиного податку від 30.03.18 №58/20-40-13-07/НОМЕР_1.

Отже, позов у зазначеній частині підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог, суд вказує, що відповідно до Рекомендацій ОСОБА_4 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб'єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

За приписами ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Таким чином суд, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача та, застосовуючи, водночас, з метою повного захисту прав позивача приписи ч.3 ст. 245 КАС України, задовольняє решту позову у спосіб зобов'язання Головне управління ДФС у Харківській області прийняти рішення про поновлення реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку другої групи з дати анулювання реєстрації, а саме: з 01 квітня 2018 року.

Згідно ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності рішення, яке було предметом оскарження, зважаючи на що, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у спосіб, наведений вище.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61204, м. Харків, пр. Перемоги, б.72, корпус В, кв.12., рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з Реєстру платників єдиного податку від 30.03.18 №58/20-40-13-07/НОМЕР_1.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області прийняти рішення про поновлення реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку другої групи з дати анулювання реєстрації, а саме: з 01 квітня 2018 року.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61204, м. Харків, пр. Перемоги, б.72, корпус В, кв.12., рнокпп НОМЕР_1) у розмірі 3524,00 грн. ( три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2018 року.

Суддя Заічко О.В.