Рішення № 77792255, 02.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2760/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Крутько О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 №0055281311, №0055301311, №0055321311, №0055331311, №0055341311, №0055361311 та рішення від 08.06.2018 №0055271311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що перевіряючими зроблено помилковий висновок про невключення ФОП ОСОБА_3 до складу доходу за 2016 рік сум отриманого акцизного збору, оскільки акцизний збір не є доходом в розумінні положень бухгалтерського обліку. Також помилково актом перевірки зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ внаслідок придбання маслопресу, оскільки виробництво олії – зареєстрований вид діяльності позивача. Крім того, перевіряючими не було взято до уваги деякі декларації, за якими позивачем було сплачено акцизний збір до бюджету.

Ухвалою суду від 13.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.09.2018 надійшов відзив на позов від Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржених повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. При цьому наголошував, що п.п. 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 2017 року не передбачав права платника акцизного збору не включати до доходу суми отриманого акцизного збору.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 17.04.2018 по 08.05.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за наслідками якої складено акт №614/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 від 16.05.2018.

Перевіркою виявлено порушення:

- пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 41 473,74 грн;

- пункту 177.1, п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 33933,06 грн;

- підпункту 1.1., підпункту 1.2, підпункту 1.4, підпункту 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по військовому збору у сумі 2827,76 грн.;

- підпункту «г» пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7500 грн.;

- підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.1 пункту 214.1 статті 214, пункту 215.1, підпункту 215.3.1 статті 215, пункту 217.3 статті 217 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок на 96178 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення – рішення від 08.06.2018:

№0055281311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 50899,59 грн, у тому числі 33933,06 грн за основним платежем, 16966,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0055301311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3534,70 грн, у тому числі 2827,76 грн за основним платежем, 706,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0055321311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11250,00 грн, у тому числі 7500,00 грн за основним платежем, 3750,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0055331311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 1783,75 грн, у тому числі 1427,00 грн за основним платежем, 356,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0055341311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 114501,25 грн, у тому числі 91601,50 грн за основним платежем, 22900,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0055361311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 3937,50 грн, у тому числі 3150,00 грн за основним платежем, 787,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

та рішення від 08.06.2018 №0055271311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8294,75 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стосовно виявленого контролюючим органом порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 177.1, п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 33933,06 грн суд зазначає наступне.

Перевіряючи правильність визначення суми чистого оподаткованого доходу, контролюючим органом встановлено його заниження внаслідок невключення до доходу 2016 року сум акцизного податку в розмірі 188 517 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

За змістом до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Отже, з наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу, а саме: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 Податкового кодексу України в редакції, що була чинною у 2016 році, не робить виключення для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Нормами чинного податкового законодавства передбачено основоположні принципи функціонування податкової системи країни, зокрема такі як єдиний підхід до встановлення податків і зборів (пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України), нейтральність оподаткування (пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України), відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Однак, у даному випадку має місце нерівність у порядку визначення доходу від господарської діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб-підприємців, а включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця негативно впливає на конкурентоздатність такого підприємця порівняно з юридичними особами - платниками податку на прибуток, що є порушенням статті 42 Конституції України, якою гарантується право кожного на підприємницьку діяльність, на захист конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

За таких обставин суд не погоджується з висновком контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 33933,06 грн.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питання щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, шляхом доповнення пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України підпунктом 177.3.1 згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016, де визначено, що не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Крім того, акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності, що свідчить про безпідставність донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 03 квітня 2018 року в справі №821/874/17.

Отже, безпідставне збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного 2016 року декларування, обумовлює безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 123 Податкового кодексу України та відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення – рішення від 08.06.2018 №0055281311.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2018 №0055301311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3534,70 грн, та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2018 №0055271311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8294,75 грн, суд дійшов наступного висновку.

Винесення цих рішень обґрунтовано встановленням вищевказаних порушень за спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2018 №0055281311.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464–VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 31.12.2015).

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (редакція, чинній з 01.01.2016).

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (редакція, чинна у спірний період).

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено правомірність зазначення у податкових деклараціях позивачем суми доходу отриманою від господарської діяльності, то наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.06.2018 №0055271311.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 пункту 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи те, що за результатами розгляду справи судом встановлено правомірність зазначення у податкових деклараціях позивачем суми доходу отриманого від господарської діяльності, податкове повідомлення - рішення від 08.06.2018 №0055301311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3534,70 грн підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 08.06.2018 №0055321311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11250,00 грн, у тому числі 7500,00 грн за основним платежем, 3750,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11.04.2016 між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Укролія" (Постачальник) укладено договір поставки №82, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця маслопрес ПХТ-500 в кількості 1 шт.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено Специфікацію №1 від 11.04.2016 на загальну суму 20000,00 грн, у тому числі ПДВ 3333,33 грн, рахунок на оплату від 11.04.2016 №1192, на загальну суму 20000,00 грн, у тому числі ПДВ 3333,33 грн, видаткову накладну від 13.04.2016 №1 на загальну суму 20000,00 грн, у тому числі ПДВ 3333,33 грн.

Оплата придбаного маслопресу підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2016 №791, копія якого наявна у матеріалах справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджено придбання ФОП ОСОБА_3 у ПрАТ РНВП "Укрекспо-Процес" маслопресу ПХП-100, на підтвердження чого, позивачем надано копії рахунку-фактури №12 від 24.02.2016, видаткової накладної від 19.05.2016 №22, на загальну суму 50000,00 грн, у тому числі ПДВ 8333,33 грн.

Оплата придбаного маслопресу підтверджується платіжними дорученнями від 29.02.2016 №755 та від 18.05.2016 №820, копії яких наявні у матеріалах справи.

У якості порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства (заниження податкових зобов'язань у лютому 2016 року на суму ПДВ 4167,00 грн та у квітні 2016 року на суму ПДВ 3333,33 грн) відповідачем зазначено відсутність документального підтвердження використання даного обладнання у господарській діяльності.

Однак, суд вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Представником позивача залучено до матеріалів справи виписки по рахунку, якими підтверджується факт належного відображення придбаного обладнання в бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_3

Крім того, позивач має вид діяльності Виробництво олії та тваринних жирів (код 10.41), який внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як один із видів діяльності ФОП ОСОБА_3

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_3 планує виготовляти соняшникову олію, яку виробляють пресуванням насіння соняшникового. Для випуску готового продукту необхідне придбання додаткового обладнання, час на його налаштування, отримання дозвільних документів та відповідну сертифікацію продукту.

Згідно підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає у тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.

Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

У даному випадку придбання позивачем обладнання (малопресу) вчинене в межах господарської діяльності, не суперечить видам господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 Дійсно, позивачем не заперечується, що після придбання обладнання ФОП ОСОБА_3 не почав у цьому ж звітному періоді виготовляти олію, однак, судом враховано, що для налагодження процесу виробництва (переробки) соняшнику та соняшникової олії необхідний певний час.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки контролюючого органу про невикорисання придбаного обладнання (малопресу) у господарській діяльності позивача є передчасними.

Твердження контролюючого органу про відсутність зазначених маслопресів спростовано виписками по рахунку 15 "Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів" та по рахунку 68 "Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0055321311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11250,00 грн, підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2018 №0055331311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 1783,75 грн; №0055341311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 114501,25 грн; №0055361311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 3937,50 грн, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 подано декларації акцизного податку за січень-вересень 2016 року, у яких не в повному обсязі подано додатки до декларацій з показниками з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Сума акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету складає 188517,00 грн, у той час як платником задекларовано 92339,00 грн.

На вимогу суду про надання копій декларації акцизного податку за період січень-вересень 2016 року, ФОП ОСОБА_3 надано лише частину податкової звітності, що підтверджує виявлене відповідачем порушення.

Будь-яких письмових чи усних пояснень щодо виявленого порушення позивачем та його представником у жодне судове засідання не надано.

З огляду на викладене, суд вважає доведеними відповідачем порушення, покладені в Акті перевірки, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0055331311, №0055341311, №0055361311.

Відтак, в даній частині позовних вимог належить відмовити

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 108, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 38100, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 №0055281311, №0055301311, №0055321311.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.06.2018 №0055271311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1026,35 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_4