Рішення № 77792217, 31.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2018 р. № 820/5125/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) до Державне підприємство Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення (вул. Цементна, буд. 3,м. Харків,61000, код ЄДРПОУ08162096) про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках платника податку державного підприємства Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально - технічного забезпечення .

Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 11.09.2018 року подовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів.

В судовому засіданні 31.10.2018 року закрито підготовче судове засідання по справі та з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що за підприємством рахується податковий борг, що є підставою для застосування приписів пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення пославшись на те, що відповідно до даних балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2018 року у підприємства наявне майно, на яке може бути накладено арешт.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач по справі перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 19.07.1995 року та станом на 05.12.2017 року має податковий борг у розмірі 1235402.68 грн. (в тому числі: основний платіж по земельному податку у розмірі 1029612.82 грн., штрафні санкції - 57208.15 грн., пеня 148497.40 грн.; основний платіж по податку на нерухоме майно 84.01 грн., пеня 0.30 грн.)

Вказаний борг виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов’язання в тому числі: по податковому розрахунку земельного податку № НОМЕР_1 від 16.02.2015 року, № 90008097093 від 02.02.2016 року, № 90711044421 від 06.05.2016 року, № НОМЕР_2 від 31.01.2017 року; податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № НОМЕР_3 від 16.02.2015 року та узгодженим податковим повідомлення-рішенням від № НОМЕР_4 від 19.10.2015 року, № НОМЕР_5 від 21.01.2016, № НОМЕР_6 від 28.11.2016 року (а.с.60-82).

З урахуванням приписів п.59.1 ст.59 ПК України позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 12.09.2014 року № 1540-25.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених норм для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що підприємство має податковий борг з земельного податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно у розмірі 1235402.68 грн. (а.с.7,13-54).

Проте суд зауважує, що із долученого до матеріалів справи листа відповідача від 26.06.2018 року № 27081/10/20-40-17-09-22 встановлено, що податковим органом складено акти опису майна відповідача від 19.03.2015 року № 25/20-33-23-01-16 та від 20.11.2017 року № 12/20-30-17-05 на загальну суму 814508.39 грн.

В подальшому 21.05.2018 року податковим керуючим здійснено вихід на підприємство відповідача з метою проведення перевірки стану збереження майна в платника податків, яке перебуває у податковій заставі та доопису майна, яке в подальшому може бути використане у рахунок погашення податкового боргу. На підставі наданих документів 30.05.2018 року, з урахуванням приписів п.89.5 ст.89 ПК України складено акт опису майна від 30.05.2018 року № 7/20-40-17-09, відповідно до якого описано майно на суму 1088733.08 грн.

Листом ГУ ДФС у Харківській області № 44068/10/20-40-17-02-22 від 22.10.2018 року відповідача повідомлено про те, що акти опису майна у податкову заставу скасовані та заявлено вимогу про забезпечення безперешкодного доступу податкового керуючого для складання акту опису майна.

Із долученого до матеріалів справи балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2018 року судом встановлено, що загальна вартість оборотних /необоротних активів підприємства відповідача складає 9526 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем по справі не доведено суду відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу, як передумови застосування пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд не вбачає наявності підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 12.11.2018

Суддя Зоркіна Ю.В.