Рішення № 77792121, 05.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3868/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства “2 – а міська поліклініка м.Львова” до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, ОСОБА_3 про скасування актів, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне некомерційне підприємство “2 – а міська поліклініка м.Львова” (далі – КНП “2 – а міська поліклініка м.Львова”, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі – УВД ФСС України у Львівській області, третя особа 1), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, третя особа 2), в якій просить скасувати акти проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2014 о 12 год. 36 хв. у комунальній 2-й міській поліклініці м.Львова за формою Н-1 та Н-5 від 10.05.2017, що були затверджені начальником Головного управління Держпраці у Львівській області 21.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що мав місце із ОСОБА_7 та складенні оскаржених актів форми Н-1 та Н-5 від 10.05.2017

не було дотримано Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232. Позивач наголосив, що не погоджується з висновками комісії, що містяться в акті форми Н – 1 про те, “що сімейний лікар ОСОБА_7 була смертельно травмована в робочий час повертаючись з обслуговування виклику громадянки ОСОБА_8, що здійснювався у зв’язку з виконанням нею своїх посадових обов’язків” та в п. 6 акта Н – 5 про те, що ОСОБА_7 була травмована повертаючись з обслуговування виклику, який виконувала в робочий час та в інтересах установи. Позивач стверджує, що такі висновки не відповідають обставинам справи, адже ОСОБА_7 була травмована поза зоною обслуговування, яка за нею закріплена. Крім того, позивач не погоджується із зазначеним причинним зв’язком між нещасним випадком, та супутніми причинами, що зазначені в акті Н – 1. У зв’язку з вищевказаним, позивач просить скасувати акти проведення повторного спеціального розслідування.

Ухвалою судді від 29.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Залучено ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області та ОСОБА_3 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2018 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено комунальному некомерційному підприємству “2 – а міська поліклініка м.Львова” строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Зазначив, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 08.08.2016 № 144-НВ на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2016, якою залишено без змін рішення Апеляційного суду Львівської області від 02.11.2015 призначено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з працівницею комунальної 2-ї міської поліклініки м.Львова ОСОБА_7 Повторне спеціальне розслідування нещасного випадку було спрямоване на усунення недоліків, що були допущені при проведенні попереднього спеціального розслідування та зазначені в рішенні Апеляційного суду Львівської області від 02.11.2015. Зокрема, проведено опитування мешканців квартири та вивчено рафік роботи лікаря. Крім того, в ході повторного розслідування було встановлено, що в КНП “2 – а міська поліклініка м.Львова” для лікарів сімейної медицини не передбачено дільничних маршрутів руху сімейних лікарів, хоча в Інструкції з охорони праці встановлено обов’язок лікаря при обслуговуванні викликів строго дотримуватися своїх дільничних маршрутів. Зважаючи на встановлені обставини, комісія ознайомившись із матеріалами попереднього спеціального розслідування, та провівши повторне опитування осіб причетних до нещасного випадку, враховуючи послідовність перебігу подій дійшла висновку, що основною причиною настання нещасного випадку було порушення правил дорожнього руху громадянином ОСОБА_9 Супутніми причинами, що зумовили кваліфікацію нещасного випадку як такого, що пов’язане з виробництвом, було організаційне порушення в сфері охорони праці, виявлені в установі. Зокрема, не забезпечено розроблення нормативних актів з охорони праці, що діють в межах закладу, не затверджено та недоведено до відома сімейних лікарів під розпис дільничних маршрутів, та не встановлено перерви для відпочинку та харчування сімейних лікарів тощо. Щодо тверджень позивача, що ОСОБА_7 після викликів хворих не повернулася на робоче місце, а пішла у напрямку дому, представник відповідача зазначив, що вказане припущення не підтвердилося обставинами спеціального розслідування нещасного випадку. Крім того, представник зазначив, що нормативні акти, що регулюють порядок роботи лікарів закладу, не встановлюють обов’язку сімейних лікарів повертатися після проведення викликів на робоче місце у поліклініку. Щодо доводів позивача про те, що більшість членів спеціальної комісії голосувала проти визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, представник відповідача зазначив, що відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232 (далі – Порядок №1232) не передбачено голосування про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний чи не пов’язаний з виробництвом як і не встановлено того, що таке рішення має прийматися більшістю голосів. Відповідно до п.49 Порядку №1232 керівник органу, який утворив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів за формою Н – 5 і Н – 1 протягом доби після надходження матеріалів спеціальної розслідування. Таким чином, остаточне рішення про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний/ не пов’язаний з виробництвом згідно п. 49 Порядку №1232 приймає керівник органу, що утворив спеціальну комісію, який розглядає проекти актів форми Н – 1 та Н – 5 разом з долученими до них матеріалами, в тому числі окремими думками. У даному випадку оскаржені позивачем акти були розглянуті начальником ГУ Держпраці у Львівській області разом з іншими матеріалами спеціального розслідування, в тому числі з окремими думками. Однак, оскільки доводи викладені в окремих думках були необґрунтованими, начальником ОСОБА_6 було прийнято рішенням затвердити акти форми Н – 1 та Н – 5. Підсумовуючи наведене, представник відповідача вважає, що повторне розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_7 було проведено всебічно та об’єктивно і відсутні правові підстави для скасування актів, складених за результатами його проведення. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Свою позицію щодо позову виклав у письмових поясненнях. Представник зазначив, що позовну заяву підтримує та вважає, що акти форми Н-1 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом від 21.06.2014 та форми Н – 5 від 21.06.2017 прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню. Представник наголосив, що відповідно до п. 42 Порядку спеціальна комісія зобов’язана, зокрема, визначити пов’язаний чи непов’язаний нещасний випадок з виробництвом. До складу комісії був включений страховий експерт з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові – ОСОБА_10, який підписав акт форми Н – 5 та також виклав окрему думку у якій зазначив “лікар загальної практики сімейної медицини – сімейний лікар ОСОБА_7, закінчивши обслуговування викликів хворих пацієнтів на закріпленій за нею території поліклініки, не пішла в напрямку поліклініки, а в протилежному, а саме у напрямку свого місця проживання. В цей час коли ОСОБА_7 була травмована, вона не виконувала своїх посадових обов’язків. Тому нещасний випадок з смертельним наслідком, що стався з лікарем ОСОБА_7 18.02.2014 слід вважати таким, що не пов’язаний з виробництвом”. Також представник не погоджується з доводами представника ГУ Держпраці у Львівській області щодо того, що остаточне рішення про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом приймає керівник, що утворив спеціальну комісію. Отже, враховуючи вищевказані обставини, представник вважає оскаржені акти такими, що прийняті з порушенням пп. 6 п. 42 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та підлягають скасуванню.

Третя особа – ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У наданих письмових поясненнях третьої особи зазначено, що повторне спеціальне розслідування нещасного випадку було спрямоване на усунення недоліків, які були допущені при проведенні попереднього розслідування та зазначені в рішенні апеляційного суду. Зокрема, було проведено опитування мешканців квартири за адресою: м.Львів, вул. Наукова, 15/34. Крім того, комісією вивчено графік роботи сімейного лікаря ОСОБА_7 у дні, коли здійснювалося обслуговування викликів хворого за межами поліклініки. Третя особа наголосив, що комісією не було встановлено, що в установі для лікарів сімейної медицини не передбачено дільничних маршрутів руху сімейних лікарів від поліклініки до закріплених дільниць хоча в Інструкції з охорони праці встановлено обов’язок лікаря при обслуговуванні викликів строго дотримуватися своїх дільничних маршрутів (п.3.6). Третя особа зазначив, що аналізуючи оскаржені акти проведення спеціального розслідування нещасного випадку щодо дотримання вимог згаданого Порядку при проведенні спеціального розслідування нещасного випадку, що мав місце із ОСОБА_7 випливає висновок, що спеціальне розслідування було проведено із суворим дотриманням вимог Порядку та відповідно акти Н – 1 та Н – 5, що були складені за результатами розслідування слід вважати такими, що відповідають вимогам закону, зокрема, вимогам вказаного Порядку та відповідно не можуть бути скасовані. Враховуючи наведене третя особа просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2014 року о 08:00 год. сімейний лікар ОСОБА_7 прийшла на своє робоче місце у комунальне некомерційне підприємство “2 – а міська поліклініка м.Львова”, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Симоненка, 4.

З 08:00 год. до 11:00 год. відповідно до графіку роботи на лютий 2014 року, затвердженого заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_11, ОСОБА_7 разом із сімейною медсестрою ОСОБА_12 проводили амбулаторний прийом хворих у кабінеті № 616.

Суд встановив, що за ОСОБА_7 була закріплена територія обслуговування хворих, що складалася з житлових будинків по вул. Науковій, 313, 15, 19, 21, 23 та вул. Пулюя, 33 у м.Львові.

18.02.2014 року близько 11:00 год. лікар ОСОБА_7 отримала виклики, за що розписалася в журналі запису викликів лікарів додому та пішла їх обслуговувати.

Близько 12:30 год. лікар ОСОБА_7 була смертельно травмована громадянином ОСОБА_9, який керував автомобілем ВАЗ 21099 р.н. ВС 7424СМ на ділянці дороги в районі будинку № 7Б по вул. Науковій в м.Львові порушив вимоги Р.1 п.1.5, Р.2 п.2.3 б), д); Р.10 п.12.3 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час виконавчого повороту ліворуч при виїзді із розриву в роздільному газоні на проїзну частину дороги.

Суд встановив, що чоловік загиблої ОСОБА_3 звертався до КНП “2 – а міська поліклініка м.Львова” про складання акта форми Н – 1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, посилаючись на те, що ОСОБА_7 як сімейний лікар, виконувала свої обов’язки з надання медичної допомоги на дому.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 19.02.2014 року утворено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку, за результатами якого 26.06.2014 року складено акт форми Н – 5 про те, що сімейний лікар ОСОБА_7 була травмована перебуваючи не на робочому місці (поза зоною закріпленою за нею території) та не виконувала свої трудові обов’язки. Тому, нещасний випадок не був визнаний таким, що пов’язаний з виробництвом.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування акту Н – 5 від 26.06.2014 року.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26.06.2015 року позов ОСОБА_13 було задоволено повністю.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02.11.2015 року рішення суду скасовано та винесено нове, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2014 року о 12:36 год. у комунальній 2-й міській поліклініці м.Львова від 26.06.2014 року форми Н – 5. В решті позову відмовлено.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області призначено комісію для повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Комісія у новому складі склали акти форми Н – 1 та Н – 5 від 10.05.2017, які були затвердженні начальником Головного управління Держпраці у Львівській області 21.06.2017.

В ході повторного розслідування було встановлено, що лікар ОСОБА_7 повертаючись із обслуговування виклику громадянки ОСОБА_8, який виконувала в інтересах установи, була смертельно травмована при переході проїжджої частини дороги, а тому даний нещасний випадок підпадає під дію пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 30.11.2011 № 1232.

Вважаючи, що при проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку та складенні актів форми Н – 1 та Н – 5 не було дотримано Порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах визначає Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (далі – Порядок № 1232).

Згідно п. 36 Порядку № 1232 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема нещасні випадки із смертельними наслідками.

Відповідно до п. 37 Порядку № 1232 про нещасний випадок із смертельних наслідком роботодавець зобов'язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв'язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення згідної додатком 2 територіальному органові Держпраці за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п. 38 Порядку № 1232 спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

Комісію для повторного спеціального розслідування нещасного випадку, в результаті якого загинула сімейний лікар ОСОБА_7, було утворено наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.08.2016 року № 144-НВ.

Відповідно до п. 42 Порядку № 1232 спеціальна комісія зобов'язана:

- обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань: технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункт) або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

- з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

- визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону) праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім'ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз'яснення їх прав у зв'язку! настанням нещасного випадку.

Згідно п. 47 Порядку № 1232 за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49 Порядку № 1232 керівник органу, який утворив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування.

Оскаржувані позивачем акти були розглянуті начальником Головного управління Держпраці у Львівській області разом із іншими матеріалами спеціального розслідування, в т.ч. і окремими думками. Оскільки доводи викладені в окремих думках були необґрунтованими, начальником ОСОБА_6 було прийнято рішення затвердити акти форми Н-1 та Н-5.

Так, судом встановлено, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_7, яка повертаючись із обслуговування виклику громадянки ОСОБА_8, який вона виконувала в інтересах установи, та була смертельно травмована при переході проїжджої частини дороги, підпадає під дію пункту 15 Порядку № 1232.

Основною причиною настання нещасного випадку було порушення правил дорожнього руху громадянином ОСОБА_9

Проте, при вирішенні питання про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, комісією було враховано, що в установі для лікарів сімейної медицини не передбачено маршрутів руху сімейних лікарів від комунальної другої міської поліклініки м. Львова до закріплених дільниць і не встановлено перерви для відпочинку та харчування сімейних лікарів.

Позивач як на підставу позовних вимог покликається на те, що висновок, що “сімейний лікар ОСОБА_7 була смертельно травмована в робочий час, повертаючись з обслуговування виклику громадянки ОСОБА_8, який здійснювався нею у зв’язку з виконанням своїх посадових обов’язків” є надуманим, оскільки позивач була травмована навпроти будинку, в якому вона проживала, тобто – поза зоною обслуговування, яка була за нею закріплена, на відстані 1000 м.

Суд погоджується з думкою представника відповідача, що вказані доводи позивача є припущеннями, які не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до пояснювальної записки громадянки ОСОБА_14, доньки громадянки ОСОБА_8, лікар ОСОБА_7 знаходилась в квартирі приблизно 30 хв., оглянула її маму, зробила призначенні і пішла.

Згідно з пояснювальною запискою медреєстратора поліклініки ОСОБА_15, 18.02.2014 року у лікаря ОСОБА_7 було чотири виклики. Близько 11:00 год. ОСОБА_7 взяла ці виклики, про що розписалася в журналі запису викликів лікарів додому і пішла їх обслуговувати.

Таким чином, лікар загальної практики сімейної медицини ОСОБА_7 в день настання нещасного випадку добросовісно виконувала свої посадові обов’язки, і здійснила обслуговування всіх наявних викликів, які отримала зі своєї дільниці.

Враховуючи те, що нещасний випадок стався на території, закріпленій за установою, в робочий час сімейного лікаря ОСОБА_7, а також взявши до уваги те, що між часом обслуговування останнього виклику і настанням нещасного випадку пройшов нетривалий проміжок часу, комісія визнала вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про охорону праці” передбачено обов’язок роботодавця створити на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно – правових актів, що діють в межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників.

Судом встановлено, що Правилами внутрішнього розпорядку для працівників комунальної 2-ї міської поліклініки м.Львова, що затверджені зборами трудового колективу 27.11.2007 року, Посадовою інструкцією лікаря загальної практики сімейної медицини, що затверджена головним лікарем 16.02.2012 року, Інструкцією з охорони праці № 8 для лікаря загальної практики сімейної медицини, що затверджена наказом № 255 від 25.10.2010 не встановлено обов’язку сімейного лікаря повертатися у поліклініку у випадку, якщо здійснювалося обслуговування хворих на дільниці.

Також комісією достовірно встановлено, що в установі для лікарів сімейної медицини не передбачено дільничих маршрутів руху сімейних лікарів від поліклініки до закріплених дільниць, хоча в Інструкції з охорони праці встановлено обов’язок лікаря при обслуговуванні викликів строго дотримуватися своїх дільничих маршрутів.

Щодо доводів представника позивача, що більшість членів спеціальної комісії голосувала проти визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, а також, що члени спеціальної комісії запізно ознайомилися із актами форми Н – 1 та Н – 5, суд зазначив наступне.

Суд погоджується з поясненнями представника відповідача, що відповідно до п. 47 Порядку, за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід'ємною частиною.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що Порядком № 1232 не передбачено голосування про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом як і не встановлено того, що таке рішення має прийматися більшістю голосів.

Відповідно до п. 49 Порядку № 1232 керівник органу, який утворив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування.

Отже, остаточне рішення про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом виходячи з вищенаведеного приймає керівник органу, що утворив спеціальну комісію, який розглядає проекти актів форми Н – 1 та Н – 5 з долученими до них матеріалами, в тому числі думками.

Та обставина, що член спеціально комісії може не погоджуватися зі змістом акту не звільняє останнього від обов’язку його підписання. При цьому такий член спеціальної комісії має право написати окрему думку, яка долучається його матеріалів розслідування.

У даному випадку оскаржувані позивачем акти були розглянуті начальником Головного управління Держпраці у Львівській області разом із іншими матеріалами спеціального розслідування, в тому числі окремими думками.

Відповідно до приписів п. 47 Порядку № 1232 акти підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п’яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування та доведення до їхнього відома змісту актів форми Н – 1 та Н – 5.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами розслідування прийнято рішення від 10.05.2017 року подати до ОСОБА_6 Держпраці розмножені в п’яти примірниках матеріали спеціального розслідування з підписаними актами форми Н – 1 та Н – 5 з наявністю окремих думок.

Виходячи з наведеного, та обставина, що окремі члени спеціальної комісії всупереч покладеного на них обов’язку та прийнятому на засіданні комісії рішенні не підписали у встановлений строк актів Н – 1 та Н – 5, свідчить про несумлінне виконання ними своїх обов’язків, а не про недотримання головою спеціальної комісії процедури оформлення результатів розслідування нещасного випадку.

Крім того, суд звертає увагу, що вичерпний перелік підстав для визнання випадку таким, що не пов’язаний з виробництвом, визначені у п. 16 Порядку №1232.

Так, відповідно до вказаного пункту такими обставинами є:

1) перебування за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

2) використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено відповідними висновками);

3) погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов'язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

4) алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком;

5) вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами;

6) природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку), що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

За результатами розслідування нещасного випадку, що стався з сімейним лікарем ОСОБА_7 підтверджено відсутність будь – якої із перелічених обставин, відтак жодних підстав для визнання нещасного випадку таким, що не пов’язаний з виробництвом немає.

Щодо тверджень позивача, що оскаржені акти не відповідають нормам Порядку №1232, суд зазначає, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 08.08.2016 року № 144-НВ на виконання ухвали Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.05.2016 року, якою залишено без змін рішення Апеляційного суду Львівської області від 02.11.2015 року призначено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з сімейним лікарем ОСОБА_7

Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 02.11.2015 у справі №465/7596/14 акт попереднього спеціального розслідування, яким нещасний випадок з ОСОБА_7 було визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом було скасовано.

Апеляційний суд Львівської області у вказаному рішенні зазначив, що спеціальне розслідування не було проведено повно та вичерпно, що зумовило неоднозначність висновків, зроблених у спірному акті.

Виходячи з наведеного повторне розслідування мало бути спрямованим на усунення недоліків, що були допущені при попередньому розслідуванні та зазначені в рішенні апеляційного суду.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_7 було проведено належним чином. В ході його проведення усунуто недоліки, що були допущені при попередньому розслідуванні.

Як уже зазначалося, комісією повторного розслідування нещасного випадку було проведено опитування мешканців, вивчено графік роботи ОСОБА_7, відібрано пояснення посадових осіб поліклініки тощо.

Так, судом встановлено, що в даному випадку, до нещасного випадку, крім порушення правил дорожнього руху громадянином ОСОБА_9, призвела супутня причина, яка і зумовила кваліфікацію нещасного випадку в таким, що пов’язаний з виробництвом, а саме організаційні порушення в сфері охорони праці, що були виявлені в установі. Так, як уже зазначалося, головний лікар поліклініки не забезпечила в належній мірі розроблення нормативних актів з охорони праці, що діють в межах закладу та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території закладу, в приміщеннях, на робочих місцях, що проявилося у відсутності в установі розроблених, затверджених та доведених до відома сімейних лікарів під розпис дільничих маршрутів, та не встановлені перерви для відпочинку та прийому їжі сімейних лікарів, що є порушенням п. 2.30.8 Посадової інструкції головного лікаря комунальної 2 – ї міської поліклініки, затвердженої начальником управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 09.01.2014 року.

Таким чином, судом встановлено, що вищезазначені порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці супутньо стали причиною нещасного випадку із смертельним наслідком.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі немає.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 листопада 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош