Рішення № 77792075, 31.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 р. № 820/5121/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними та суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дії відповідача є правомірними вчиненими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з пп. 80.3 п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 №№ 5254, 5255, 5364, 5365 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 №4097, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 12.06.2018 було здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Маяковського, 15, місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 для проведення фактичної перевірки.

Однак, представником ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 11.06.18, було відмовлено в отриманні під розпис копію наказу від 07.06.18 №4097, та пред’явлення направлень на перевірку від 07.06.2018 №№5254, 5255, 5364, 5365. Також, представником ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 було відмовлено в допуску до перевірки. Представником ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 надано письмове пояснення щодо причин не допуску до фактичної перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України працівниками управління аудиту за місцем проведення перевірки, а саме: м. Харків, вул. Маяковського, 15, було невідкладно складено акт від 12.06.2018 №4376/20-40-14-10/НОМЕР_1, що засвідчує факт відмови представника ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4, діючого на підставі договору про надання правової допомоги від 11.06.2018, у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках. Один примірник акту відмови від допуску до проведення перевірки було вручено представнику ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене, неможливо було розпочати фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 та наказ від 07.06.18 №4097 залишився без виконання.

З позовної заяви ГУ ДФС у Харківській області вбачається, що вимогу про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах представником відповідача обґрунтовано положеннями ПК України, які регулюють арешт коштів, в порядку ст. 94 ПК України.

Так, в заяві вказано, що: «... в статтях 20 та 94 Податкового кодексу України вживаються два поняття, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника і податків...».

Відповідно до вимог ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів Доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

Підпунктом 94.6.2 п. 96.4 ст. 96 ПК України закріплено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з положеннями п. 1, 3 Розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом МФУ від 14.07.2017, №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, чинним законодавством визначено різні порядки застосування цих засобів податкового примусу. Якщо для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків контролюючий орган подає заяву, яка має відповідати ч. 2 ст. 283 КАС України, то для застосування арешту коштів - до суду подається позовна заява, яка має відповідати вимогам ст. 160 КАС України. Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у відкритті провадження за заявою.

Так, Податковим кодексом України можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій передбачена щодо наступних правовідносин, які закріплені наступними положеннями: пп.20.1.32. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків; абз. 2, 3 п. 89.4. ст. 89 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна; абз. 2, 3 п. 91.4. ст. 91 ПК України, Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (пп. 20.1.31, 20.1.32 п. 20.1. ст. 20, п. 89.4 ст. 89, п. 91.4 ст. 91 ПК України), але не визначено, що відмова від проведення фактичної перевірки є приводом для його застосування, натомість Податковим кодексом України чітко визначено, що такий захід стосується податкового керуючого та здійснюваних ним повноважень.

Також, щодо визначення контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника саме шляхом зупинення видаткових операцій, то слід зазначити, що і статтею 94 ПК України, якою унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, не передбачено можливості здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, аналізуючи положення підпункту 20.1-33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 94.2 статті 94 ПК України вказав, що: «..За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, навіть застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 ПК України. Однак, до заяви ГУ ДФС в Харківській області не додано доказів наявності в ФОП ОСОБА_3, податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але І і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав недопуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №830/23.12/13 від 15.05.2018.

Відповідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З вищезазначених норм вбачається, що відшкодуванню підлягають витрати пов'язані з правничої допомогою саме адвоката. При розгляді даної справи у судових засіданнях жоден адвокат участі не приймав. Участь приймав представник відповідача за довіреністю, який не є адвокатом.

Жодної заяви по суті справи або процесуальної заяви чи клопотання, адвокатом не підписано, вони підписані представником відповідача за довіреністю, який не є адвокатом.

З цього суд робить висновок, що при розгляді даної справи жодної правничої допомоги адвокатом не було надано, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Гвардійців Широнінців, буд. 5 корп. В, кв. 5, м. Харків, 61153, РНОКПП НОМЕР_1) про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2018 року.

Суддя М.М.Панов