Рішення № 77791650, 29.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Справа № 1140/2587/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, пр. Новоселівський, 10, м. Кропивницький,25004

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення та вимоги -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 17.09.2018 року №0006921303, №0006891303, №0006901303, №0006911303, №0002011303 та вимогу про сплату боргу №Ф-0000881303 від 17.09.2018 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, що не було надано оцінку наданим для перевірки у повному обсязі первинним документам на підтвердження факту здійснення господарських операцій з придбання вугілля. Також зазначено, що ним 18.07.2017 року було надано до відповідача заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві, який долучений до матеріалів справи (т,1,а.с.65-66).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 19.07.2018 року №1099, посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2016року по 31.12.2017 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29.08.2018 року №517/11-28-13-03/НОМЕР_1 (т.1, а.с.17-57).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:

1. п.177.2, п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на суму 20990,02грн.;

2. п.2 ч.1 ст.7, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині заниження єдиного внеску на суму 22332,82 грн.;

3. п.п.1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в частині заниження нарахування військового збору в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в сумі 1749,17 грн.;

4. пп.181.1 ст.181, пп. «а» п.184.1, п.184.7 ст.184, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ -261541,00 грн., в тому числі за липень 2017 – 46694,00 грн., вересень 2017 року – 92199 грн., жовтень 2017 року – 122648,00 грн.;

5. п.198.5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 9913,00грн. (за червень 2017р.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення – рішення від 17 вересня 2018 року №0006921303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 326 926,25 грн., в тому числі, за основним платежем – 261541,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 65385,25 грн. (т.1,а.с.11);

- податкове повідомлення – рішення від 17 вересня 2018 року №0006891303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 2186,46 грн., в тому числі, за основним платежем – 1749,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 437,29 грн. (т.1,а.с.12);

- податкове повідомлення – рішення від 17 вересня 2018 року №0006901303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходів фізичних осіб на загальну суму 26 237,53 грн., в тому числі, за основним платежем – 20990,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5247,51 грн. (т.1,а.с.13);

- податкове повідомлення – рішення від 17 вересня 2018 року №0006911303, яким позивачу нараховано суму штрафу податок на додану вартість в сумі 9913 грн. (т.1,а.с.14);

- рішення №0002011303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкцій в сумі 4466,56 грн. (т.1 а.с.15);

- податкову вимогу № Ф-0000881303 від 17.09.2018 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на суму 22332,82 грн. (т.1 а.с.16).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат вугілля, дохід від реалізації якого впродовж звітного податкового періоду у 2016 році не отримано у кількості 49,51 тон на загальну суму 116611,23 грн., чим порушено вимоги пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Отже, перевіркою встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання за 2016 рік з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20990,02 грн. (116611,23грн. х 18/100); з військового збору – 1749,17 грн. (116611,23 грн. х 1,5/100), та єдиного внеску – 22332,82грн. (101512,82 грн. х 22/100).

Крім того перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його заниження у загальній сумі 261541 грн., в тому числі: за липень 2017 року у сумі 46694,00грн.; за вересень 2017 року у сумі 92199,00 грн.; за жовтень 2017 року у сумі 122648,00 грн..

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

ОСОБА_2 оподаткування доходів фізичних осіб підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеним: пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно вимог п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів) (п.п.177.4.1);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п.177.4.2);

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (п.п.177.4.3 п.177.4 ст.177, в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4).

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності ч.ч.1,2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз даних норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару (робіт, послуг) та його (їх) оплати, а також наявність мети отримання товару (робіт, послуг), пов'язаної із його (їх) подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Стаття 201 ПК України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, має необхідне обладнання та матеріально-технічну базу, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Так, посадовими особами відповідача зазначено, що позивачем до віднесено до складу витрат вугілля, дохід від реалізації якого впродовж звітного (податкового) періоду в 2016 році не отримано, в кількості 49,51 тонн на загальну суму 116611,23 грн.

Протягом 2016 р. позивачем було придбано у контрагентів-постачальників, в тому числі у ТОВ "Повер" вугілля, яке реалізовано кінцевим споживачам за цей же період.

При цьому, судом встановлено, що придбане у ТОВ "Повер" вугілля реалізовано позивачем ТОВ "Знам’янський цегельний завод". Однак, ТОВ "Знам’янський цегельний завод" не проведено розрахунок за поставлену продукцію, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (т.1,а.с. 73).

Згідно з приписами ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

Так, вартість отриманих товарів підтверджується необхідними первинними документами та не ставиться під сумнів податковим органом під час проведення перевірки.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що сума 116611,23 грн. правомірно віднесена до складу витрат.

Судом встановлено, що з 01.01.2016 року по 18.07.2017 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1,а.с. 153-154).

18.07.2017 р. ФОП ОСОБА_1 до Кропивницької ОДПІ подано заяву про анулювання реєстрації в якості платника ПДВ (стор. 26 Акту перевірки, т.1,а.с.42).

ОСОБА_2 реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.

Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст. 181 Податкового кодексу України.

За правилами 181.1. ст. 181 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України)

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).

Законодавець чітко визначив, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку ПДВ в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У разі переходу такої особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, реєстраційна заява про реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.

Отже, обов’язковій реєстрації платником ПДВ підлягають особи, які, по-перше, мають сукупний дохід протягом останніх 12 календарних місяців більше 1000000грн. (без урахування ПДВ), по-друге, які не є платниками єдиного податку першої - третьої групи. Водночас, в разі переходу таких осіб із спрощеної системи оподаткування на загальну, вони зобов’язані не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому відбувся перехід, ініціювати реєстрацію платником ПДВ з відповідними зобов’язаннями як платника в розумінні положень п.46.1. ст. 46, п.49.2 ст. 49 ПК України.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перевищено обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 грн. за останні 12 місяців. Сума перевищення складає 1112093,75 грн. (стор. 27 Акту перевірки). Тобто, на думку перевіряючого, позивач неправомірно подав заяву про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а тому підприємець повинен нести відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу отримані ФОП ОСОБА_1 доходи пораховано на дату анулювання реєстрації (30.06.2017 р. – стор. 27 Акту перевірки). Однак, з акту перевірки неможливо встановити, коли саме анульовано свідоцтво платника ПДВ, оскільки заяву ФОП ОСОБА_1 подано 18.07.2017 року.

Проте, суд не погоджується із таким визначенням грошових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки не визначено дати надходження коштів від покупців/замовників на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, не наведено в акті перевірки жодного первинного документу, що підтверджує факт вчинення оподатковуваних податком на додану вартість господарських операцій позивача з контрагентами, не надано до матеріалів справи також доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами для встановлення факту перерахунку коштів для позивача.

Перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу заяву про відмову (зупинення) використання пільги, передбаченої п.45 підрозділу 2 розд. ХХ Податкового кодексу України за №9023775491 від 25.02.2016 року та №9000127119 від 10.01.2017 року.

Таким чином, посадовими особами зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді не застосовував податкову пільгу по ПДВ, відповідно до вимог п.45 підрозділу 2 розд. ХХ Податкового кодексу України (стор. 35 Акту) (т.1,а.с.51).

Згідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 липня 2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, в якому подано заяву.

Судом встановлено, що 18.07.2017 року позивачем подано заяву про анулювання реєстрацію платника ПДВ (т.1,а.с.80-81).

Крім того, 18.01.2018 р. позивачем направлено лист – пояснення про те, що відповідно до п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово до 01 січня 2019 року звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України вугілля та /або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702,2703 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, а тому ФОП ОСОБА_1 здійснено реалізацію вугілля вищевказаних товарних цінностей без оподаткування ПДВ до 01.01.2019 р. та в тендерній пропозиції зазначено ціни на вугілля кам’яне без податку на додану вартість (т.1,а.с.79).

Будь – яких доказів неприйняття вказаного листа, відповідачем до суду не подано.

Крім того, судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_2 оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (далі - ОСОБА_2 №395), а саме:

Відповідно до п. 2.3.2.2 ОСОБА_2 №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Між тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи та податкові накладні. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків. Також в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

При перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась звітність, що подавалась позивачем, документи, відповідно до яких провадилося нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок, а також інші первинні документи, для визначення суми загального оподатковуваного доходу (витрат).

З акту перевірки вбачається, що донарахування позивачу 22332,82 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем здійснено з урахуванням суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік, визначеного контролюючим органом під час проведення перевірки.

Як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 22 % від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI(ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача про завищення позивачем витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за рішенням №0002011303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 року та відповідно винесеної вимоги про сплату боргу від 17.09.2018 року №Ф- НОМЕР_2

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірні податкові повідомлення – рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 17.09.2018 року №0006921303, №0006891303, №0006901303, №0006911303, №0002011303 та вимогу про сплату боргу №Ф-0000881303 від 17.09.2018 р.

Присудити на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( код – НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5880,93 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3