Рішення № 77791633, 05.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2476/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

17.07.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі – ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі – відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.07.2018 №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатом інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 інспектором праці Управління Держпраці у Полтавській області було складено акт, в якому зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України. На підставі акта інспекційного відвідування 26.06.2018 начальником Управління Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_4 у розмірі 111690,00 грн. Позивач не погоджується із постановою про накладення штрафу вважає її протиправною та просить скасувати.

Ухвалою суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/2476/18. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

08.08.2018 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.52-57), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що за результатом інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 було виявлено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України. Зокрема встановлено, що 20.06.2018 гр.ОСОБА_3 фактично був допущений до роботи на касі без оформлення з ним трудового договору.

13.08.2018 представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.74-76), у якому наполягав на задоволенні позовних вимог, стверджував, що посадовими особами під час здійснення спостереження 20.06.2018 встановлено лише факт перебування гр.ОСОБА_3 у приміщенні «Burger Club», що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 102, об 10 год. 32 хв. Докази наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_4В та ОСОБА_3, відсутні.

Ухвалою суду від 21.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів.

04.10.2018 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.96-98), у яких відповідач надає спростування доводам позивача.

Ухвалою суду від 16.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додатково повідомив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_4 за частиною третьою статті 41 КУпАП, яке перебувало на розгляді у Миргородському міськрайонному суді, постановою від 16.08.2018, закрито. Припис про усунення виявлених порушень від 26.06.2018 №ПЛ1370/154/АВ/П, винесений головним державним інспектором Гармаш С.М., скасований.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

21.06.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Миргородської міської ради Полтавської області від 21.06.2018 №1271/01-35 до якого додана довідка від 20.06.2018 спостережної робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення у червні 2018 року в м.Миргороді для вжиття заходів у межах повноважень, в тому числі і в «Burger Club», за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 102 (а.с.59-60).

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 23.06.2018 №104П головному державному інспектору Гармаш С.М, доручено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 (а.с.61-62).

23.06.2018 Першим заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в діяльності ФОП ОСОБА_4 Інспекційне відвідування приписано провести з 25.06.2018 по 26.06.2018 (а.с.58).

За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування №ПЛ1370/154/АВ від 26.06.2018, яким встановлено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.63-65).

Зі змісту опису виявленого порушення слідує, що 20.06.2018 групою по легалізації зайнятості проведено спостереження місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 у Burger Club», що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 102. За прилавком (біля каси), знаходився ОСОБА_3. Відвідувачі, на момент спостереження були відсутні. Адміністратор - Швець Єлизавета Юріївна повідомила, що в період закупок на касі працював ОСОБА_3 так як в той час не було касира.

По даному факту ФОП ОСОБА_4 25.06.2018 надала письмові пояснення, у яких зазначила, що її брат ОСОБА_3 під час перевірки знаходився в закладі, так як працівник на касі вийшла до магазину і попросив ОСОБА_3 приглянути за касою, він не здійснював продажу товару, не розраховував людей, не видавав замовлення (а.с.69).

26.08.2018 інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Гармаш С.М. винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1370/154/АВ/П та протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ.

26.06.2018 начальником Управління Держпраці в Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ1370/154/АН/П/ПТ/ТД. Розгляд справи про накладення штрафу, відповідно до частини другої статті 265 КЗпП, на ФОП ОСОБА_4 за порушення законодавства про працю призначено на 10.07.2018 (а.с.66).

10.07.2018 начальник Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_6 розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 26.06.2018 №ПЛ1370/154/АВ щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, вирішив накласти на ФОП ОСОБА_4В штраф у розмірі 111690,00 грн (а.с.68).

Позивач не погодився з постановою про накладення штрафу №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 10.07.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В силу положень підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) /пункт 1 Порядку №295/.

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Позивачем не оскаржується підстави та порядок проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4

Згідно оскаржуваної постанови на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. за допущення до роботи без укладання трудового договору з гр. ОСОБА_3.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Суд знаходить недоведеним начебто встановлений Управлінням Держпраці в Полтавській області факт наявних трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3

Так, згідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням даних норм, суд проаналізував начебто встановлені відповідачем докази наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3

Такими доказами з точки зору відповідача є акт інспекційного відвідування Управління Держпраці в Полтавській області від 26.06.2018 №ПЛ1370/154/АВ та відібране у ході спостереження 20.06.2018 пояснення адміністратора Швець Єлизавети Юріївни.

Однак, суд дослідивши ці докази робить висновок, що посадовими особами інспекції праці встановлено лише факт перебування гр. ОСОБА_3 у приміщенні, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 Навіть у ході перевірки, ані ФОП ОСОБА_4, ані сам ОСОБА_3 не повідомили жодних даних щодо наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3

У той же час ознаками трудових відносин, є наявність відповідної угоди в тій чи іншій формі, встановлення обов’язків працівників, систематичність виконання обов’язків, систематичний характер оплати встановленого угодою розміру, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку. Так, згідно визначення статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України вказує на те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

З пояснень свідків ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 судом встановлено, що 20.06.2018, приблизно о 10.00, в приміщення «Burger Club» за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 102, прийшли особи, які почали вимагати пояснення з приводу підстав знаходження ОСОБА_3 за прилавком «Burger Club».

ОСОБА_3 повідомив суду, що він без надання жодних пояснень, одразу залишив приміщення. Свідок також пояснив, що у приміщенні «Burger Club» він знаходився, оскільки зайшов роздрукувати реферат до своєї сестри, якою являється йому ФОП ОСОБА_4 Жодних дій, пов’язаних з продажем товарів або обслуговуванням відвідувачів, він не здійснював, а просто стяв біля каси на прохання адміністратора Швець Є.Ю., яка вийшла до магазину для закупки.

Допитана у якості свідка ФОП ОСОБА_4 пояснила суду, що її брат ОСОБА_3 дійсно знаходився у приміщенні «Burger Club» за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 102 на момент проведення інспекційного відвідування, проте він не виконував жодної роботи, оскільки зайшов до неї роздрукувати реферат. За прилавком біля каси стояв, оскільки його попросила адміністратор. Жодних дій, пов’язаних з продажем товарів або обслуговуванням відвідувачів, він не здійснював. Винагорода за те, що він постояв за прилавком біля каси йому не виплачувалась.

Допитана у якості свідка інспектор праці ОСОБА_5 пояснила суду, що це її не перше інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 з огляду на те, що ФОП ОСОБА_4 не допускає її до свого кабінету, обґрунтовуючи відсутністю у неї санітарної книжки, вона дійшла висновку, що у ОСОБА_3, який на момент відвідування санітарна книжка є, а отже він виконує роботу касира. Окрім цього, ОСОБА_5 у своїх свідченнях послалась на пояснення ОСОБА_7, яка під час спостереження повідомила їй про те, що в період закупок на касі працював ОСОБА_3 Особисто при ній відвідувачів у закладі не було, а сам ОСОБА_3 жодних дій, пов’язаних з продажем товару чи отриманням грошових коштів не здійснював.

З пояснень наданих під час судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_3 не виконував роботу, визначену трудовим договором, внутрішньому трудовому розпорядку не підпорядковувалися, облік його робочого часу не вівся, заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні факт допущення позивачем до виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків без оформлення трудових відносин, свого підтвердження не знайшов, а відповідачем під час перевірки не було всебічно та повно досліджено обставини працевлаштування ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_4 постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.07.2018 №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.07.2018 №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1116,90 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ЄДРПОУ 39777136) на користь ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1116,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 37600) до Управління Держпраці у Полтавській області (ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 липня 2018 року №ПЛ1370/154/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 111690,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ЄДРПОУ 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1116,90 (одна тисяча сто шістнадцять гривень дев'яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 листопада 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_8