Рішення № 77790915, 08.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4754/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Т.) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 4 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови призначити пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії з 08.12.2017.

В обґрунтування наведених вимог позивач зазначив, що 8 грудня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Втім, 14 вересня 2018 року відповідач рішенням № 16 від 14.09.2018 відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що в наданих позивачем документах відсутні відомості щодо днів виїзду в зону відчуження та не відображено населені пункти, тобто такими документами не підтверджується участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження в період з 19.08.1986 по 15.05.1987. Проте, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки документом, що підтверджує право особи на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а інші документи є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Вважає, що наведені обставини підтверджують те, що позивач є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що 14 вересня 2018 року відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що наданні позивачем документи не підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження в період з 19.08.1986 по 15.05.1987, оскільки в таких відсутні відомості щодо днів виїзду в зону відчуження та не відображено населені пункти. Відповідач стверджує, що інших первинних документів, які б підтверджували участь позивач у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження 1986-1987 роках останнім не надано, а відтак відсутні підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 17 жовтня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням №25959 від 21.12.1993.

8 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

14 вересня 2018 року управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 4 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням № 16 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У вказаному рішенні відповідач зазначив, що наданні позивачем документи не підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження в період з 19.08.1986 по 15.05.1987, оскільки в таких відсутні відомості щодо днів виїзду в зону відчуження та не відображено населені пункти. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-ХІІ) посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Приписами статті 9 Закону № 796-ХІІ встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; 2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; 3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Виходячи з аналізу положень статті 55 Закону №796-ХІІ суд зазначає, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

За змістом статті 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (чинного на момент видачі посвідчення позивачу), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини

про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

При цьому, з аналізу норм частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 24.07.2018 у справі № 524/2062/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням № 275959 від 21.12.1993. Витягом із протоколу Тимчасової комісії по перевірці правильності видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Київської міської державної адміністрації від 08.04.1998 №68 підтверджено правильність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2 ОСОБА_1

Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/9354 від 03.08.2018 в архівних документах військової частини 01094 відображено, що ОСОБА_1 прибув для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 19.08.1986 відповідно до наказу № 103 та вибув в розпорядження командира в/ч 22216 01.12.1986 відповідно до наказу № 100

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/9355 від 03.08.2018 в архівних документах військової частини 01094 відображено, що ОСОБА_1 прибув 03.12.1986 відповідно до наказу № 237 та вибув 15.05.1987 відповідно до наказу № 100.

Також в матеріалах справи наявна копія довідки № 136 від 13.07.1993, в якій зазначено, що така довідка видана рядовому ОСОБА_1 на підтвердження того, що останній дійсно брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходився в зоні відчуження: «Кубок-1» (Чорнобиль, вертолітна площадка) і на аеродромній площадці Малійка з:

20.08.1986 по 05.09.1986 (17 днів);

01.10.1986 по 15.10.1986 (16 днів);

03.11.1986 по 10.11.1986 (8 днів);

02.12.1986 по 12.12.1986 (11 днів);

05.01.1987 по 10.01.1987 (6 днів);

02.02.1987 по 07.02.1987 (8 днів);

05.03.1987 по 10.03.1987 (6 днів);

10.04.1987 по 15.04.1987 (6 днів);

01.05.1987 по 10.05.1987 (11 днів).

Із наявного в матеріалах справи копії воєнного білету Серії УН № 0160355 вбачається, що ОСОБА_1 з 19.08.1986 по 18.09.1986 виконував обов’язки в складі оперативної групи МОСССР по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та з 02.12.1986 по 15.05.1987 виконував обов’язки в складі оперативної групи ВВС ТО СССР по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що наданими позивачем документами підтверджено період роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що наданні позивачем документи не підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження в період з 19.08.1986. по 15.05.1987, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", яке позивач отримав у встановленому законом поряду.

Посилання відповідача на ненадання позивачем інших первинних документів, що б підтверджували участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження 1986-1987 роках, суд також оцінює критично, оскільки різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке знову ж таки було встановлено на підставі чого ОСОБА_1 було видано посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" № 275959 від 21.12.1993.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на те, що позивач має права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу даного виду пенсії діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови призначити пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії з 08.12.2017, то суд виходив з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до пункту 1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 08.12.2017, саме з цієї дати його права підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, 2 категорії з 08.12.2017.

Водночас, суд звертає увагу, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було на думку відповідача не підтвердження позивачем його участі в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Отже, у даному спорі не підлягало дослідженню питання щодо наявності у позивача необхідного стажу для призначення такого виду пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 4 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови призначити пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії з 08.12.2017.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн 60 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (82408, Львівська область, м. Стрий, вул. Коссака, 4а/7, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2018.

Суддя Р.М. Брильовський