Рішення № 77790826, 05.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Самбірської міської ради до Самбірського міськрайонного центру зайнятості, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

Встановив:

Виконавчий комітет Самбірської міської ради звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до Самбірського міськрайонного центру зайнятості, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить : визнати дії службових осіб Самбірського міськрайонного центру зайнятості щодо призначення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на основі п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протиправними та зобов’язати Самбірський міськрайонний центр зайнятості перерахувати виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно вимог законодавства у мінімальному розмірі із застосуванням норми про скорочення виплати на 90 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування звільнено згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», про що внесено записи до трудових книжок із зазначенням цієї норми Закону, а оскільки Кодексом законів про працю України не передбачено звільнення за порушення присяги посадових осіб місцевого самоврядування, запис здійснено із посиланням на п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України (підстави, передбачені іншими законами) з конкретизацією підстави, власне передбаченої вищезгаданим Законом.

Вищезазначені особи звернулись до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. Згідно поданих заяв їм було надано статус безробітних та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Позивач вважає, що Самбірським міськрайонним центром зайнятості неправильно визначено розмір допомоги по безробіттю, не враховано причини звільнення вищезазначених осіб та призначено виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на основі п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що призвело до безпідставного пред’явлення вимог про стягнення з позивача виплаченого забезпечення безробітним, у зв’язку з поновленням їх на роботі за рішенням суду.

Відтак, позивач вважає дії Самбіського міськрайонного центру зайнятості щодо призначення виплати допомоги гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на основі п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протиправними та такими, що суперечать законодавству України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсягу.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов. В обгрунтування відзиву зазначив, що гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулась до центру зайнятості у пошуках роботи. Відповідно до ч.2 ст.22 та п.2 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст.37, пунктами 3,4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. В той же час, перелік аналогічних підстав, визначених іншими законами, жодним нормативно правовим актом, у тому числі Законом, не передбачений.

Також, наголошує на тому, що відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного, в тому числі відомості про останнє місце роботи та підставу для припинення трудових відносин відповідно до запису у трудовій книжці. Оскільки, причина припинення трудових відносин заповнюється шляхом вибору з випадаючого списку підстав, однак в довіднику «Причини припинення зайнятості» відсутні п.9 ч.1 ст.36 КЗпП, ч.1 ст.20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», причину звільнення відображено як «Інша поважна, Інша поважна причина звільнення». Відтак, вважає доводи позивача безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили повністю, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивачем подано відповідь на відзив. Зазначив, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст.22 та п.2 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мали право на допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі без урахування страхового стажу із застосуванням скорочення виплат на 90 календарних днів як особи, що звільненні з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3,4,7 і 8 статті 40, статтями 41,45 КЗпП України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Також, позивачем подано додаткові пояснення на адміністративний позов. Зазначив, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування підставою звільнення внесено п.9 ст.36 КЗпП України. Також, у трудових книжках звільнених третіх осіб вказано, що підставою для звільнення з роботи є порушення Присяги. Відтак, вважає що є усі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому йдеться, що згідно листа Державної служби зайнятості від 25.01.2018 р №33/01/431-18 не підтверджено, що звільнення через порушення Присяги посадовою особою є неповажною причиною, це припущення позивача, яке є невірним. У листі Державної служби зайнятості є посилання на частину другу статті 22 та пункту 2 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою визначені підстави для призначення виплати допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі для застрахованих осіб, визнаних в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3,4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, та підкреслено, що перелік аналогічних підстав, визначених іншими законами, жодним нормативно правовим актом, у тому числі Законом, не передбачений. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третьою особою – ОСОБА_1 обласним центром зайнятості подано відзив на адміністративний позов, який є аналогічним відзиву Самбірського міськрайонного центру зайнятості. Зазначив, що відповідачем правомірно призначено виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, відповідно до вимог чинного законодавства.

Також третьою особою подано пояснення на відповідь на відзив. Зазначив, що відповідачем правомірно призначено виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, оскільки, причина припинення трудових відносин заповнюється шляхом вибору з випадаючого списку підстав, однак в довіднику «Причини припинення зайнятості» відсутні п.9 ч.1 ст.36 КЗпП, ч.1 ст.20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», причину звільнення відображено як «Інша поважна, Інша поважна причина звільнення».

ОСОБА_1 обласним центром зайнятості подано пояснення на адміністративний позов. Зазначив, що рішення Самбірського міського центру зайнятості про призначення допомоги по безробіттю прийнято з урахуванням страхового стажу терміном 360 календарних днів, без застосування скорочення її тривалості, прийнято відповідно до чинного законодавства про зайнятість населення.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні таких відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_5 подала письмові пояснення на адміністративний позов. Зазначила, що на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області яке вступило в законну силу в наслідок апеляційного провадження, розпорядження міського голови «Про звільнення ОСОБА_5Я.» від 13.04.2017 р визнано недійсним, зобов’язано виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області сплатити кошти за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку вважає, що немає самого предмету спору, який можна розглядати, а також не доведені підстави на яких посадова особа яка підписала позовну заяву мала на це повноваження.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила у задоволенні таких відмовити у зв’язку із безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_7 подав письмові пояснення на адміністративний позов. Зазначив, на підставі постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області яке вступило в законну силу в наслідок апеляційного провадження, розпорядження міського голови «Про звільнення ОСОБА_7Є.» від 02.06.2016 р визнано протиправним, зобов’язано виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області сплатити кошти за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку вважає, що немає самого предмету спору, який можна розглядати, а також не доведені підстави на яких посадова особа яка підписала позовну заяву мала на це повноваження.

Третя особа – ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_6 подала письмові пояснення на адміністративний позов. Зазначила, що допомога по безробіттю їй призначена відповідно до вимог чинного законодавства, відповідно в діях відповідача не передбачається протиправних діянь, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини та надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд вказує про наступне.

Судом встановлено, що 21 червня 2016 р ОСОБА_7 звернувся до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку з неможливістю його працевлаштувати, відповідно до наказу від 22.06.2016 р №НТ160622 ОСОБА_7 надано статус безробітного з 21.06.2016 р та призначено виплату допомоги по безробіттю терміном 360 календарних днів.

14 квітня 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку із неможливістю її працевлаштувати, відповідно до наказу від 14.04.2017 р №НТ170414, ОСОБА_5 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття терміном 360 календарних днів.

06 липня 2017 року ОСОБА_6 звернулась до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку з неможливістю її працевлаштувати, відповідно до наказу від 06.07.2017 р №НТ170706 , ОСОБА_6 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття терміном 360 календарних днів.

Допомога по безробіттю вищезазначеним особам призначена відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо призначення вищезазначеним особам допомоги по безробіттю відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суд згідно ч.4 ст. 9 КАС України вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітною визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.п 1,3,4 ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України , а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Відповідно до п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

21 червня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку з неможливістю його працевлаштувати, відповідно до наказу від 22.06.2016 р №НТ160622 ОСОБА_7 надано статус безробітного з 21.06.2016 р та призначено виплату допомоги по безробіттю терміном 360 календарних днів. Виплату допомоги по безробіттю призначено згідно п.п.1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки, останнім страховим випадком, після якого звернувся до центру зайнятості ОСОБА_7 було надання послуг відповідно до цивільно-правового договору у кредитній спілці «Фінансова гільдія» з 13.06.2016 р по 16.06.2016 р.

Виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області ОСОБА_7 на посаді начальника юридичного відділу з 03.06.2016 на підставі постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.05.2017 у справі №452/1661/16-а, Самбірським міськрайонним центром зайнятості відповідно до ст.34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» скеровано позовну заяву до господарського суду Львівської області про стягнення коштів з роботодавця у сумі 28 992,50 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2017 у справі №914/1284/17 позовні вимоги центру зайнятості задоволено повністю. На виконання наказу господарського суду Львівської області від 11.08.2017, Самбірським управлінням державної казначейської служби України Львівської області кошти стягнуто 28.08.2017 р.

Відтак, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_7 з посади начальника юридичного відділу виконавчого комітету Самбірської міської ради не було підставою для призначення йому виплати допомоги по безробіттю, останнім страховим випадком, після якого звернувся до центру зайнятості ОСОБА_7 було надання послуг відповідно до цивільно-правового договору у кредитній спілці «Фінансова гільдія» з 13.06.2016 р по 16.06.2016 р.

14 квітня 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку із неможливістю її працевлаштувати, відповідно до наказу від 14.04.2017 р №НТ170414, ОСОБА_5 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття терміном 360 календарних днів.

У зв’язку із поновленням виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області ОСОБА_5 на посаді начальника відділу земельних відносин з 14.04.2017 р на підставі постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №452/1135/17, Самбірським міськрайонним центром зайнятості відповідно до ст.34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» скеровано позовну заяву до господарського суду Львівської області про стягнення коштів з роботодавця у сумі 23837,31 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2018 р провадження у справі №914/2624/17 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №452/1135/17.

06 липня 2017 року ОСОБА_6 звернулась до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В зв’язку з неможливістю її працевлаштувати, відповідно до наказу від 06.07.2017 р №НТ170706 , ОСОБА_6 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги з безробіття терміном 360 календарних днів.

У зв’язку із поновленням виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області ОСОБА_6 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 20.05.2017 на підставі постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2017 у справі №452/1547/17, Самбірським міськрайонним центром зайнятості відповідно до ст.34,35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» скеровано позовну заяву до господарського суду Львівської області про стягнення коштів з роботодавця у сумі 3 528,75 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2188/17 позовні вимоги центру зайнятості задоволено повністю. На виконання наказу господарського суду Львівської області від 26.12.2017, Самбірським управлінням державної казначейської служби України Львівської області кошти стягнуто 17.01.2018 р.

Відповідно до ч.2 ст.22 та п.2 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому законом порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шість місяців або звільненні з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3,4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

В той же час, перелік аналогічних підстав, визначених іншими законами, жодним нормативно правовим актом, у тому числі Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не передбачений.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198.

Згідно пункту 3 Порядку під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Реєстрація проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Копії згаданих документів до персональних справ безробітних не долучаються, оскільки це не передбачено законодавством.

Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено згідно п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін ( на 90 календарних днів), а також звільнення з останнього місця роботи з підстав передбачених пунктами 3,4,7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, виплата допомоги з безробіття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначалася та проводилася відповідно до чинного законодавства про зайнятість, оскільки в розпорядженнях Самбірського міського голови про звільнення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є посилання на Кодекс законів про працю України, зокрема на п.9 ч.1 ст.36 та за даними Єдиного державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, підставою припинення трудових відносин вищезазначених осіб зазначені ці ж статті, а саме п.9 ст.36 КЗпП, яка згідно чинного законодавства про зайнятість не передбачає призначення виплати допомоги з безробіття без урахування страхового стажу та скорочення її тривалості.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинені визначені законом дії щодо виплати допомоги по безробіттю, а тому, позовні вимоги виконавчого комітету Самбірської міської ради є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що під час вчинення дій щодо призначення та виплати допомоги по безробіттю діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.