Рішення № 77790798, 08.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2757/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленка А.В.,

сторони – не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області (далі – відповідач, УПСЗН Лисичанської міської ради), про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з початком проведення антитерористичної операції позивач була вимушена виїхати з України до АР Крим до рідних. Перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Севастополь АР Крим Україна, позивач 13.01.2015 народила сина ОСОБА_2. Цей факт був підтверджений медичним свідоцтвом про народження, виданим ГБУЗС ГБ ЦОЗ Пологовий будинок № 1 м. Севастополь, батьком дитини є громадянин України ОСОБА_3.

У листопаді 2017 року позивач разом з чоловіком та сином повернулася додому у м. Лисичанськ, після чого звернулась до Відділу ДРАЦС реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції з заявою про видачу свідоцтва про народження дитини українського зразка, де позивачу було роз’яснено необхідність звернення до суду для встановлення факту народження. 14.11.2017 позивач звернулася до Лисичанського міського суду з заявою про встановлення факту народження дитини. Після винесення рішення суду 05.12.2017 позивач отримала свідоцтво про народження дитини.

Після отримання свідоцтва про народження дитини позивач декілька разів зверталася з заявою стосовно призначення допомоги при народженні дитини до УПСЗН Лисичанської міської ради, а відповідач постійно відмовляв у прийнятті та розгляді заяви. Позивач зробила нотаріально посвідчену довіреність на свою матір ОСОБА_4 стосовно оформлення вказаної допомоги на дитину.

Лише 13.06.2018 позивач отримала від відповідача повідомлення за № 6437, в якому зазначалося, що заява про отримання допомоги при народженні дитини розгляду не підлягає, оскільки звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини. Також було рекомендовано звернутись до суду з приводу вирішення цього питання.

З посиланням на Конвенцію про права дитини від 20.11.1989, позивач просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті заяви на отримання допомоги при народженні дитини незаконними,

- визнати причини пропуску поважними та поновити позивачу строк для подання заяви до УПСЗН Лисичанської міської ради на отримання допомоги при народженні дитини;

- зобов’язати відповідача зробити призначення та відповідну виплату допомоги при народженні дитини.

Ухвалою суду від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 11.10.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 35-36).

Позивач у судове засідання не прибула, надала заяву від 01.11.2018 за вх. № 30172/2018 про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву від 08.11.2018 за вх. № 31813/2018 про розгляд справи без його участі.

02.10.2018 за вх. № 24418/2018 представником відповідача надано відзив, в якому зазначено таке. Пунктом 11 Порядку № 1751 визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу). Відповідно до пункту 12 Порядку допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Отже, визначальним є те, що закон не передбачає права УПСЗН поновити строк, встановлений статтею 11 Закону № 2811 та пунктом 12 Порядку № 1751, і це, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України означає відсутність можливості його поновлення, оскільки це не передбачено законом. Таким чином, зазначений строк є пресічним, тобто можливість його поновлення законом не передбачена. Закінчення пресічного строку призводить до припинення суб’єктивних прав та обов’язків. Також чинним законодавством покладено на органи соціального захисту населення обов’язок надавати особам, які претендують на призначення соціальних виплат, допомогу в зборі необхідних документів, за наявності від цих осіб відповідної заяви. Крім того, законом не заборонено подання особою, що має право на допомогу при народженні дитини, заяви в електронній формі. Однак з такою заявою позивач до відповідача не зверталася.

16.02.2018 до УПСЗН Лисичанської міської ради вперше надійшов лист від громадянки ОСОБА_1, в якому вона звертається з проханням виплатити їй допомогу при народженні другої дитини. З листа стало відомо, що вона 13.01.2015 у м. Севастополі народила дитину, де і мешкає з нею на момент звернення. Відповідь на лист позивач просила направити на адресу її матері ОСОБА_4. 27.02.2017 за вих. № 2338 на адресу ОСОБА_4 було направлено відповідь на лист позивача з поясненням порядку призначення допомоги при народженні дитини.

Повторно, з того ж самого питання, 05.06.2018 від імені ОСОБА_1 до УПСЗН звернулась її мати ОСОБА_4 за довіреністю. Листом від 13.06.2018 за вих. № 6437 ОСОБА_4 були надані роз’яснення, що за призначенням допомоги при народженні дитини повинен звернутись один із батьків особисто.

В адміністративному позові ОСОБА_1 пояснює неможливість своєчасного оформлення свідоцтва про народження дитини встановленого зразка та звернення за допомогою при народженні дитини у зв’язку з проведенням АТО, і тільки після настання більш менш хиткого перемир’я у листопаді 2017 року (на думку позивача) вона могла повернутися додому. Бойові дії в м. Лисичанську припинилися в липні 2014 року (24.07.2014 – день визволення м. Лисичанська від незаконних збройних формувань), тому позивач мала змогу повернутися до м. Лисичанська в визначений законом термін для звернення за призначенням допомоги при народженні дитини (з січня 2015 року по 13.01.2016). До теперішнього часу позивач особисто з заявою затвердженої форми Мінсоцполітики до УПСЗН не зверталась, тому відповідач вважає безпідставними обвинувачення позивача у незаконності відмови у прийнятті заяви.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 13 січня 2015 року народила дитину ОСОБА_2, про що 30.12.2017 отримала свідоцтво про народження (державна реєстрація з пропуском строку) серії І-ЕД № 393208 (арк.спр. 8).

Той факт, що державна реєстрація народження гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відбулась 05.12.2017 за актовим записом № 30 по міському відділу на підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області про встановлення факту народження від 28.11.2017 № 415/7229/17, підтверджується довідкою Кадіївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області від 05.12.2017 № 30.

16.02.2018 до відповідача надійшла заява ОСОБА_1 від 17.01.2018, викладена у довільній формі, в якій зазначено прохання виплатити допомогу у зв’язку з народженням другої дитини, яка народилася 13.01.2015 у м. Севастополі. Маючи малолітню дитину та за відсутності можливості приїхати на територію України, тому не могла звернутися за допомогою раніше. Станом на теперішній час знаходиться на території окупованого Криму, тому відповідь просила направити за місцем проживання матері ОСОБА_4 До заяви додано ксерокопії паспортів батьків дитини, свідоцтва про народження та довідки відділу юстиції від 05.12.2017 № 30 (арк.спр. 25).

Листом від 27.02.2017 за № 2338 УПСЗН Лисичанської міської ради надало відповідь на лист від 16.02.2018, зазначивши, зокрема, таке. Відповідно до п.11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженим ПКМУ від 27.12.2001 № 1751, для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу). Заява може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника.

Також зазначено, що відповідно до абзацу 6 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. З огляду на те, що у встановлений законодавством термін не було подано вищезазначені документи, призначити допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не вважається можливим з підстав, визначених діючим законодавством (арк.спр. 34).

Крім того, позивачем надано відповідь УПСЗН Лисичанської міської ради від 13.06.2018 № 6437 на звернення ОСОБА_4 від 05.06.2018 № 7916, в якій зазначено про те, що відповідно до статті 6 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. Згідно статті 11 Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (арк.спр. 9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Основного Закону України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно зі статтею 11 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 (далі – Порядок).

Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначено пунктами 10-16 Порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін’юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без електронного цифрового підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

Пунктом 13 Порядку, окрім іншого, передбачено, що виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев’ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345 затверджено Інструкцію щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги (далі – Інструкція), визначає порядок оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги в управліннях праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, структурних підрозділах з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - Управління), які працюють в умовах як централізованої, так і децентралізованої виплати коштів призначеної соціальної допомоги, пільг та компенсацій.

Пунктом 2.2 Інструкції, зокрема, визначено, що форма заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2015 року за № 475/26920.

Таким чином, із аналізу вищевказаних норм діючого законодавства слідує, що в даному випадку для призначення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 повинна була особисто звернутися до УПСЗН Лисичанської міської ради з заявою, складеною за формою, затвердженою Мінсоцполітики. За результатами розгляду такої заяви відповідач повинен був прийняти відповідне рішення, оформлене протоколом.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до відповідача з заявою довільної форми, направленою поштою, а не в один із способів, визначених пунктом 11 Порядку для призначення допомоги при народженні дитини.

Станом на час розгляду справи судом жодних належних та допустимих доказів звернення ОСОБА_1 до УПСЗН Лисичанської міської ради з заявою про призначення виплати допомоги при народженні другої дитини, складеною за формою, затвердженою Мінсоцполітики, позивачем суду надано не було.

Заяву позивача, викладену у довільній формі, розглянуто відповідачем у передбачений Законом України “Про звернення громадян” строк.

Оскільки ОСОБА_1 не зверталася до УПСЗН Лисичанської міської ради з заявою про призначення виплати допомоги, складеною за формою, затвердженою Мінсоцполітики, тому в суду відсутні підставі для визнання дій відповідача щодо відмови у прийнятті від позивача заяви на отримання допомоги при народженні дитини незаконними та зобов’язання УПСЗН Лисичанської міської ради зробити призначення та відповідну виплату допомоги при народженні дитини.

Щодо доводів відповідача, викладених у відповіді на звернення ОСОБА_1 та у відзиві на позов, про те, що позивачем не дотримано строки звернення за призначенням допомоги, які є пресічними та поновленню не підлягають, суд зазначає таке.

Згідно вимогами статті 11 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини та за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Судом установлено, що дитина позивача народилася 13.01.2015 на тимчасово окупованій території АРК, проте свідоцтво про народження дитини отримано лише 05.12.2017 на підставі судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а зроблено висновок, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження дитини лише понад рік після народження не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об’єктивно завадили отримати свідоцтво раніше. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Тому, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини.

Таким чином, за умови звернення позивача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини за формою, встановленою Мінсоцполітики, відповідач при прийнятті рішення мав би враховувати наведені висновки Верховного Суду та оцінювати обставини недотримання позивачем строку звернення з заявою.

Проте в даному випадку звернення позивача за призначенням допомоги відбулося у невизначений законодавством спосіб.

Щодо позовної вимоги про визнання причини пропуску поважними та поновлення позивачу строку для подання заяви до УПСЗН Лисичанської міської ради на отримання допомоги при народженні дитини, вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 5 КАС України визначено способи захисту порушених прав, свобод або законних інтересів.

Виходячи з положень статті 121 КАС України, повноваження адміністративного суду щодо поновлення строків обмежуються виключно процесуальними строками, встановленими законом, для вчинення процесуальних дій в суді, тому суд не може поновлювати строки, визначені законом, для вчинення окремих непроцесуальних дій.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 17.09.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 704, 80 грн до ухвалення судового рішення у справі.

У зв’язку з відмовою в задоволені позову судовий збір в сумі 704,80 грн слід стягнути з позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Докучаєва, 2/1) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 24205528, адреса: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Маліновського, 22а) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_5