Рішення № 77790700, 02.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2018 року Справа № 0840/3601/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч.2 ст.40 та вимог ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показників середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 р., а саме 5377,90 грн.), та вимог ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом підвищення пенсії на 4% та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що він з 09.12.2007 перебував на обліку в Центральному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах за Списком №1 у відповідності до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати, з його заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З 08.12.2017 позивач набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 02.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком з урахуванням ст. 29 та ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом №528/П-9 від 20.08.2018 відповідач відмовив позивачу з тих підстав, що позивач вже отримує пільгову пенсію. З метою усунення протиправних дій відповідача, щодо невірного обчислення та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 04.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3601/18, перше судове засідання призначено на 03.10.2018 без виклику сторін.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№30413 від 27.09.2018), зазначивши, щодо застосування під час розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 рік, дана норма тимчасово застосовується виключно під час первинного призначення пенсії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, до того ж в розумінні ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання передбаченого цією статтею підвищення вправі претендувати особа, яка вперше звернулась за отриманням пенсії, а до того не одержувала жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, що передбачений ч. 1 ст. 26 закону України № 1058. Між тим позивачеві вже було призначено пенсію починаючи з 2007 року на пільгових умовах по Списку №1.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 до з 09.12.2007 року перебував на обліку в Центральному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя та отримував пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зменшенням пенсійного віку, як працівнику, що працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше 10 років.

З 08.12.2017 позивач набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

02.08.2018 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 20.08.2018 року № 528/П-9 зазначено, що розмір пенсії позивача з 01.04.2018 при стажі 40 років 3 місяці 20 днів та заробітку 12975,77 грн., який розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн. х 3,44697 (коефіцієнт заробітку) склав 8871,89 грн., при цьому позивач не має права на підвищення пенсії згідно із ч.1 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскільки позивач вже отримує пенсію за віком.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він отримував раніше пенсію призначену на пільгових умовах, яка не передбачена положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а при призначенні пенсії за віком отримав всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернувся за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України у Рішенні від 11.10.2005р. №8-рп/2005 визначив, що: "зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".

У ст.2 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Як, зокрема, зазначено у п.«а» ч.1 ст.13 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. (…) Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; (…).

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд враховуючи вищевикладене дійшов висновку, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення пенсіонера з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом. Таким чином показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Слід зазначити, що 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Судом проаналізувавши матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звернувся вперше 02.08.2018.

Врахувавши вищевикладене суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Щодо підвищення пенсії передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

На 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

На 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Після набуття права на пенсію за віком, тобто з 08 грудня 2017 року, позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. Отже, для підвищення пенсії на підставі вказаної норми необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз. 1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, коли позивач реалізував право виходу на пенсію у 2007 році за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", то його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 2007 по 2018 рік він отримував пенсію за вислугу років. А відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2018 у справі №336/4385/17.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

Ззобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показників середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 р.).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 02 листопада 2018 року.

Суддя Н.В. Стрельнікова