Рішення № 77790257, 01.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 р. Справа№0540/6807/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Востоктехномаш” (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Радченка, 34-Б, ЄДРПОУ 37807996) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Востоктехномаш” звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС в Донецькій області), відповідно до тексту якого просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004101411 від 30.05.2018 року яким збільшено ТОВ “Востоктехномаш” грошове зобов’язання з податку на додану вартість (надалі ПДВ) в загальній сумі 92 771,25 грн., у т.ч. за основним платежем – 74 217 грн., за штрафними санкціями – 18 554,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач безпідставно встановив порушення ТОВ «Востоктехномаш» вимог пп. 14.1.36 пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, ст.198 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), вважає що висновки контролюючого органу є безпідставними та посилається на той факт, що органи державної фіскальної служби не наділені повноваженням визначати нікчемними правочини, укладені між суб’єктами господарювання та робити відповідні висновки в актах перевірок.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач в ході перевірки та під час прийняття спірного рішення не виявив належних та допустимих доказів, якими підтверджено наявність податкового правопорушення, зазначене свідчить про той факт, що позивач не порушував положення ПК України, правильно сформував дані податкового обліку, а акт перевірки складено безпідставно, його висновки зроблені на підставі припущень посадової особи, яка його складала.

Відповідачем, у встановлений судом строк, надано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Востоктехномаш» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «КРІОН ПЛАС» за жовтень 2017 року за результатами, якої складено акт перевірки. Так у ході опрацювання податкової інформації, даних податкових накладних зареєстрованих ЄРПН встановлено обрив ланцюга постачання товарів відповідної номенклатури, неможливість підтвердження їх виробництва та імпорту на митну територію України всіма контрагентами, задіяними в задекларованому ланцюгу постачання товарів, робіт послуг та відповідно не можливість підтвердження фактичного здійснення господарських операцій в місці, розташованому на митній території України, а саме приймання-передачі права власності на товари, зазначені в податкових накладних за жовтень 2017 року у ТОВ «КРІОН ПЛАС», зокрема складених по покупцю ТОВ «Востоктехномаш». Відповідач зазначає, що позивач фактично здійснював діяльність з підміни найменувань товарів в складених ним податкових накладних. Та відповідно до даних Автоматизованих інформаційних систем ДФС встановлено обрив ланцюга постачання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження, так як відсутнє формування активу – виробництва та/або імпорту товарів відповідної номенклатури на митну територію України будь-якими суб’єктами господарювання, у тому числі у попередніх ланках ланцюга постачання таких товарів. Згідно з зареєстрованими митними деклараціями, оформленими в митному режимі імпорту та податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН будь якими контрагентами, задіяними в ланцюгу постачання товарів не встановлено введення в обіг контрагентами-продавцями ТОВ «ВЕЙК ТРЕЙД», ТОВ «ГРЕЙНСІД», ТОВ «КРІОН ПЛАС» вищезазначених товарів по ланцюгу постачання. Таким чином відповідач вважає, що не підтверджується реальність здійснення постачання товарів, оскільки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій приймання-передачі права власності на вказані товари по задекларованому ланцюгу їх постачання від контрагентів 2-ї ланки ТОВ «ВЕЙК ТРЕЙД», ТОВ «ГРЕЙНСІД» до покупця 3-ї ланки ТОВ «КРІОН ПЛАС» та в свою чергу, до покупця 4-ї ланки ТОВ «Востоктехномаш». З огляду на викладене позивачем порушено вимоги п.198.1, п. 198.2, п.198.3, ст.198 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім цього, відповідачем надано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення вказаної норми, суд дійшов висновку, що справа відноситься до справ незначної складності, а відтак, клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження не підлягає задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ТОВ «Востоктехномаш» перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області ідентифікаційний код: 37807996; місцезнаходження 84200 Донецька область, м. Дружківка, вул.. Радченка, 34Б, код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний); (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Згідно свідоцтва №200058959 НБ №200241 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ГУ ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі наказу від 26.03.2018 року №512 з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом постачальником: ТОВ «КРІОН ПЛАС» за жовтень 2017 року за результатами якої складено Акт від 13.04.2018 року № 400/05-99-14-11/37807996. Відповідно висновку вказаного акта перевірки, податковим органом встановлено порушення: п.198.1, п. 198.2, п.198.3, ст.198 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за жовтень 2017 року на суму 74 217 гривень.

На підставі наведених вище висновків Акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 року №0004101411, яким донараховано грошові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 74 217 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 18 554,25 грн., загальна сума, яка визначена в податковому повідомленні-рішенні складає – 92 771,25 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками акта перевірки, позивач звертався до ГУ ДФС у Донецькій області зі скаргою в порядку ст. 56 ПК України, за результатами розгляду останньої, рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 18.07.2018 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі зібраних у справі письмових доказів, досліджені судом у порядку ст. 211 КАС України, судом встановлені такі фактичні обставини справи.

Перевіркою з питань дотримання повноти декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року по взаємовідносинам з ТОВ «КРІО ПЛАС» за жовтень 2017 року встановлено, порушення ст.. 1,4, п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIVзі змінами і доповненнями в результаті документального оформлення відносин щодо придбання товарів по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності та відсутні об’єкти оподаткування що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14, а)п. 185.1, ст. 185, пп. А)В п. 186.1 ст. 186 ПК України з контрагентом ТОВ «КРІОН ПЛАС» за жовтень 2017 року.

Крім цього, перевірко встановлено порушення п.198.1 п. 198.2, п.198.3, ст. 198 та п. 201.10 ст.201 ПК України, позивачем завищено податковий кредит всього у розмірі 74 217 грн. за жовтень 2017 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 74217 грн.

Дані порушення виникли внаслідок наступних обставин:

У ході проведення перевірки були використані надані позивачем документи, копії яких надані посадовими особами, а саме: лист від 28.12.2017 року №28/12/2017-1 від 03.04.2018 року №03/04/2018-1 документи згідно яких в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Востоктехномаш» відобразило операції з контрагентами ТОВ «КРІОН ПЛАС», у тому числі договір купівлі-продажу від 25.07.2017 року №25/07/2017-1 з ТОВ «КРІОН ПЛАС», специфікації №№5-9 до договору, видаткові накладні ТОВ «КРІОН ПЛАС» від 09.10.2017 року, 10.10.2017 року, 25.10.2017 року, рахунки-фактури ТОВ «КРІОН ПЛАС» від 09.10.2017 року, 10.10.2017 року, 25.10.2017 року, товарно-транспортні накладні від 09.10.2017, 10.10.2017, 25.10.2017 року.

В регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Востктехномаш» згідно наданого договору поставки від 25.07.2017 року оприбутковано по відносинах з ТОВ «КРІОН ПЛАС» товарно-матеріальні цінності проводками по Дт бухгалтерських рахунків обліку виробничих запасів по дт бухгалтерських рахунків 201 та по Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 271083,34 грн., Дт 202 на суму 100000,00 грн. та сформовано податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 74216,66 грн., що відображено проводками по рахунках ДТ 641 –Кт 631.

Відповідно до наданих щодо номенклатури товарів, зазначеної в податкових накладних, складених продавцем ТОВ «Востоктехномаш» встановлено, що платником податку не декларувались операції постачання своїм покупцям товарів із відповідними назвами продукції підприємства. Посадовцем ТОВ «Востоктехномаш» не надано документів, з яких можливо встановити особу (чи осіб), які фактично здійснювали операції приймання-передачі перевізнику товарів та дані щодо взаєморозрахунку з таким перевізником товарів оприбуткованих від ТОВ «КРІОН ПЛАС».

Відповідно до змісту оформлених і наданих до перевірки документів контролюючим органом встановлено, що при здійсненні операцій були присутні лише особи, які підписали документи – керівники сторін, надані документи не відповідають постачанню товарів на умовах доставки згідно «ІНКОТЕРМС-2010»: EXW/ EX Works (зазначене місце) товар зі складу продавця, так як відповідно до наявної податкової інформації у ТОВ «КРІОН ПЛАС» та його контрагентів по ланцюгу постачання відсутні власні та орендовані складські та виробничі приміщення.

Крім того, як зазначено у акті перевірки, дані зазначені в наданих платником податків ТТН пр. перевізника ФОП ОСОБА_1 для замовника ТОВ «Востоктехномаш» не відповідають даним відображеним у звіті за формою 1ДФ поданим за 4 квартал 2017 року, серед яких платником податку відносини з виплати доходів за товари та послуги за кодом 157 фізичній особі ОСОБА_1 відсутні. Дані про вантажовідправника – ТОВ «КРІОН ПЛАС» не відповідають наявній податковій інформації щодо такого контрагента. Дані пр. повну адресу фактичного пункту навантаження товарів в наданих платником накладних та ТТН відсутні. У письмовому поясненні зазначено адресу м. Маріуполь, вул. Леніна, 74, яка не відповідає даним щодо відносин з контрагентами по задекларованому ланцюгу постачання від контрагентів 2-ї ланки ТОВ «ВЕЙК ТРЕЙД» та ТОВ «ГРЕЙНСІД» до контрагента 3-ї ланки ТОВ «КРІОН ПЛАС», адреси яких та наявна податкова інформація щодо таких контрагентів не відповідає зазначеній у поясненні адресі.

В результаті зазначеного надані підприємством договори, видаткові накладні, виписка банку, акти списання товарів, якими оформлено оприбуткування та використання вказаних товарів від контрагента ТОВ «КРІОН ПЛАС» мають дефекти в обов’язкових реквізитах – змісті операції та сторонах відносин, так як містять недостовірні дані щодо адреси пункту навантаження товарів, вантажовідправника, і не спростовують наявної податкової інформації, яка свідчить про нереальність здійснення в жовтні 2017 року в місці розташованому на території України операцій з приймання передачі права власності від контрагента ТОВ «КРІОН ПЛАС» до покупця ТОВ «Востоктехномаш» (з урахуванням наявної податкової інформації по задекларованому продавцем ТОВ «КРІОН ПЛАС» ланцюгу постачання товарів та його контрагентами).

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи надано:

Договір купівлі-продажу № 25/07/2017-1 відповідно до якого продавець бере на себе зобов’язання передати у власність Покупця обладнання та запчастин до верстатів а покупець зобов’язується прийняти його та здійснити оплату в строки та порядок передбачений цим договором. (а.с. 55-57).

Специфікації до даного договору (а.с. 58-62).

Накладні, складені ТОВ «КРІОН ПЛАС» від 09.10.2017 року № РН-09/10-2 на суму 99 300 грн., від 09.10.2017 року № РН-09/10-1 на суму 104000,00 грн., від 09.10.2017 року №РН10/10-1 на суму 22000 грн. № РН-25/10-1 від 25.10.2017 року на суму 72 000 грн. № РН-25/10-2 від 25.10.2017 року на суму 48000 грн. (а.с. 64-67).

Рахунки - фактури від 09.10.2017 року №09/10-1, №09/10-2, від 10.10.2017 року №10/10-1, від 25.10.2017 року №25/10-2, №25/10-1 (а.с.68-72).

Товарно-транспортні накладні від 09.10.2017 року №09/10/2017 -1, №09/10/2017-2, від 10.10.2017 року 10/10/2017-1, від 25.10.2017 року №25/10/2017-2, №25/10/2017-1 (а.с. 73-77);

Платіжне доручення №945 від 28.12.2017 року на суму 48 983.00 грн.(а.с.78);

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень 2017 року – березень 2018 року (а.с.80-81); оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за жовтень 2017 року – березень 2018 року (а.с.81); оборотно-сальдова відомість по рахунку 202 за жовтень 2017 року – березень 2018 року (а.с.82); відомість по рахунку 26 за жовтень 2017 року – березень 2018 року (а.с.83);

Договір підряду №15/06/2017-1/806 від 15 червня 2017 року відповідно до якого підрядник (ТОВ «Востоктехномаш») зобов’язується виконати роботи за завданням замовника (ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») виконати роботи з капітального ремонту горизонтально-розточувального верстату мод.2620 (а.с.84-87);

Акт прийому – передання матеріальних цінностей від 14.07.2017 року (а.с. 88); калькуляція на проведення робіт з капітального ремонту (додаток до договору від 15.06.2017 року ) (а.с.89); акт здачі приймання робіт (надання послуг) №63 від 18 грудня 2017 року (а.с.90);

Договір підряду №18, відповідно до якого підрядник (ТОВ «Востктехномаш» приймає на себе зобов’язання Замовника (ПАТ «Конотопський арматурний завод») виконати роботи по ремонту токарно-гвинторізного верстату (а.с. 91-93); калькуляція на проведення ремонту (а.с.95); акт прийому-передання на ремонт (а.с. 96); ТТН (а.с.98,99); Акт здавачі-приймання робіт №64 від 21.12.2017 року (а.с.99);

Договір №2739 від 24.07.2017 року, відповідно до якого постачальник ТОВ «Востоктехномаш» (постачальник) зобов’язується поставити ПАТ «Полтавський гірничий завод» (покупець) продукцію (а.с. 100-105); спеціфікація (а.с.106); видаткова накладна №8 від 19 січня 2018 року за договором №2 739 (а.с.108);

Видатково-касовий ордер від 24 травня 2018 року про видання ОСОБА_1 коштів у розмірі 2 250 грн. за послуги автоперевезення (а.с.109);

Договір про відступлення від права вимоги від 23.07.2018 року між ТОВ «КРІОН ПЛАС» та ТОВ «ДИСКОНИ ГРУП», відповідно до якого первинний кредитор передає новий отримує право вимоги що належить первинному кредитору та стає кредитором за договором купівлі-продажу від 25.07.2017 укладений між первинним кредитором ТОВ «Востктехномаш», вартість якого складає 396317.00 грн. (а.с. 111,112); платіжне доручення від 03.08.2018 року на суму 396317.00 грн.

Позивач зазначає, що придбані товари були використанні ним у власній господарській діяльності, що підтверджено належними письмовими доказами та відповідають характеру основної діяльності позивача, контрагент-постачальник зареєстрований у якості юридичної особи та платника податку на додану вартість. Зазначені операції були реальними та спрямованими на отримання прибутку.

В свою чергу суд, виходячи із змісту спірного акту перевірки, вбачає, що доводи податкового органу про порушення ТОВ «Востоктехномаш» - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст.201 ПК України, обґрунтовані загальним висновком про непідтвердженість товарних операцій з постачальником позивача та встановлення надходження товарів з джерел невідомого походження. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим такі документи не мають юридичної сили первинних документів, наслідком чого є неправомірність формування податкового кредиту ТОВ «Востоктехномаш».

Висновок про «нереальність» господарських операцій, які були досліджені у акті перевірки, податковим органом обґрунтована із посиланням на інформацію бази даних ДФС України, зокрема ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, АС Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиний реєстр податкових накладних, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Встановивши такі фактичні обставини у справі, правова позиція суду обґрунтована наступним.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає обєкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10. ст. 201.10 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Отже, податковий кредит це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів, інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов’язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 44 ПК України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п. 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами норм пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно частиною 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV).

Аналіз вищевикладених норм Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, (із наявністю обов'язкових реквізитів) що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Суд, вважає, що позивачем в достатній мірі підтверджено право на нарахування податкового кредиту за спірними операціями, оскільки вбачається зміни в активах підприємства, використання у власній господарській діяльності, операції опосередковані рухом грошових коштів, належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Натомість, як вбачається із спірного акта перевірки висновки такого, ґрунтуються на даних інформаційних систем податкового органу, відносно порушень виявлених у контрагентів позивача. Суд критично оцінює такі доводи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 109.1. ст.109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до розділу 1 пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 р. за № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому відповідно п. 86.7 ст.86 ПК України забороняє контролюючим та іншим державним органам використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Між тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якому лежить тягар доказування, не надано жодного акта перевірки контрагентів позивача, якими би були встановлені порушення останніми, податкового законодавства та застосування до платника податків грошових зобов'язань та фінансових санкцій.

Таким чином, відсутність доказів, які у розумінні ст.73 КАС України у взаємозв'язку із нормативним приписом ст. 77 КАС України, підтверджують заявлені відповідачем обставини, виключає можливість суду покласти їх в обґрунтування рішення у справі.

Крім того, суд виходить із наступного.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи не надані чи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно заповнені всі реквізити, сприймаються судом критично, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затвердженінаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

У постанові Верховного суду від 31 липня 2018 року справа №817/1339/17 міститься висновок про те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд враховуючи переліченні вище положення законодавства, правозастосувальні акти Верховного суду та висновки викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання обґрунтованим та правомірним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2018 №0004101411.

Оскільки, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування за основним платежем то, відповідно, є необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 18 554,25 грн.

Враховуючи викладене, керуючись п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2018 №0004101411.

Так як, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – пЙ’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 19, 72, 73, 75, 77, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Востоктехномаш” (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Радченка, 34-Б, ЄДРПОУ 37807996) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004101411 від 30.05.2018 року яким збільшено ТОВ “Востоктехномаш” грошове зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 92 771,25 грн.,у т.ч. за основним платежем – 74 217 грн., за штрафними санкціями – 18 554,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Востоктехномаш” (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Радченка, 34-Б, ЄДРПОУ 37807996) судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.