Рішення № 77790051, 08.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року №810/3084/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 2.54 з моменту звернення, а саме 16.05.2018.

В обгрунтування таких вимог зазначено, що 16 травня 2018 року позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити з яких правових підстав був зменшений індивідуального коефіцієнту заробітку 2.54 на 0,96919. Відповідач своїм листом від 29.05.2018 №231/С-03 повідомив позивача, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від. 01.01.2004 був змінений обрахунок. Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач вказує, що вимушена звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів щодо належного пенсійного забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі та призначено судове засідання на 14.08.2018.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що з 01.01.2004 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено новий обрахунок заробітку для визначення розміру пенсії. При цьому, при обрахунку заробітку відповідно до цього Закону не застосовується коригування, визначене постановою КМУ № 395 від 20.07.1992 р., оскільки відповідно до даного нормативно - правового акту коригування заробітку застосовується при призначені та перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення"

Відповідач також зазначив, що у відповідності до розпорядження управління від 23.01.2004 пенсія позивача з 01.01.2004 була обрахована із заробітної плати за період з 01.07.1990 по 30.06.1992, визначеної у відповідності до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та індивідуальний коефіцієнт заробітної для обчислення пенсії склав 0,96919. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на звернення позивача від 16.05.2018 повідомило наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 06.07.1992р. та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За матеріалами пенсійної справи страховий стаж станом на 01.05.2018р. становить 3 роки 7 місяців 12днів (по 01.07.1992р.)

Коефіцієнт стажу становить 0,34583.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,96919.

Розмір пенсії з 01.01.2018р. становить 1789,21 грн., де:

1261,73 грн. - розмір пенсії за віком;

190,27 грн. - доплата до прожиткового мінімуму;

37,20 грн. - доплата до 40% мінімального заробітку;

176,64 грн. - доплата за понаднормативний стаж (за 14 років);

56,94 грн. - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧАЕС 4 кат.;

66,43 грн. - підвищення дітям війни;

Стосовно порушеного у зверненні питання відповідач повідомив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від перерв.

За матеріалами пенсійної справи позивача заробіток обчислено за період з 01.07.1990р. по 30.06.1992р. за довідкою № 58 від 25.08.1992р. виданою Госпрозрахунковим проектним бюро. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок держави пенсій» № 296 від 01.06.1996р.у зв’язку із встановленням мінімального розміру пенсії з віком у сумі 800 крб. передбачено підвищення розмірів всіх державних пенсій призначених до 1 травня 1992 р. у 1,81 рази.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткове коригування рівнів державних пенсій» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №16 від 13.01.1993р.) передбачено додаткове коригування рівнів державних пенсій, призначень до 1 січня 1992р. виходячи із заробітку, підвищеного за відповідними коефіцієнтами.

У разі, коли при обчисленні пенсії береться заробіток починаючи з 1 січня 1992 року розмір пенсії підвищується залежно від місяця призначення пенсій за відповідним коефіцієнтами.

За матеріалами пенсійної справи позивача пенсію призначено з 06.07.1992р., таки чином, відповідно зазначеної постанови коефіцієнт коригування за липень 1992р становив 2,54.

Після проведеного коригування заробітної плати (1157 х 2,54 = 2938,78 крб.) розмір пенсі з 06.07.1992р. становив 3000 крб., де:

2400 крб. - основний розмір;

120 крб. - додаткова пенсія за 4 категорію ЧАЕС;

480 крб. - підвищення по ст.. 39

Також відповідач повідомив позивача, що з 01.01.2004 вступив в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 43 якого перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Застосування коригуючих коефіцієнтів заробітної плати, зазначених в постанов Кабінету Міністрів України №395 від 20липня 1992р. при перерахунку пенсії 01.01.2004 не передбачено.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

В позовній заяві позивача зазначає, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_1 було зменшено з 2,54 до 0,96919. Однак судом встановлено, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати у розмірі 2,54 ОСОБА_1 ніколи не встановлювався.

У період з 1992 року по 2003 рік пенсії призначались на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якому був відсутній термін індивідуальний коефіцієнт заробітку та відповідно до ст. 19 обмежувався максимальним розміром.

Для призначення пенсії у 1992 році позивачем була надана довідка про заробітну плату за період з 01.07.1990р. по 30.06.1992р. у загальній сумі 22841,22 крб. (додаток 1).

Надалі розрахунок призначеної пенсії проведено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 395 від 20.07.1992 (до змін в січні 1993 року).

Для призначення пенсії позивача заробіток було скориговано у відповідності до вимог частини 2, а саме: 01.07.1990 по 31.12.1990 заробіток - 1834,01 крб. х 2,03 х 2 = 7446І08 крб.

З 01.01.1991 по 30.06.1991 заробіток - 1995,00 крб. х 1,65 х 2 = 6583,50 крб.

З 01.07.1991 по 31.12.1991 заробіток - 2994,35 крб. х 1,25 х 2 = 3742,94 крб.

З 01.01.1992р по 30.11.1992 заробіток - 16017,86 крб.

Всього заробіток становить 37533,32 крб.

Для обрахунку пенсії визначався середньомісячний заробіток, а саме: 37533,32 крб. : 24 міс. = 1563.89 крб.

Відповідно до розрахунку пенсії (додаток 2) пенсія обрахована із заробітної плати визначеної у сумі 1563,89 крб. х 74 % = 1157,36 крб.

Надалі обрахунок пенсії позивача проведено у відповідності до вимог абзацу 4 ч. 2 вищевказаної постанови КМУ, а саме у разі коли при обчисленні пенси береться заробіток починаючи з 1 січня 1992 р., розмір пенсії підвищується (а не заробітна плата як вказує представник позивача) залежно від місяця призначення пенсії за такими коефіцієнтами: липень 1992 року - 2,54. Тобто, розрахунок пенсії склав 1157,36 крб. х 2,54 = 2938,78 крб.

Виходячи з вищезазначеного, суд звертає на те, що позивач не вірно трактується пенсійне законодавство, що діяло до 01.01.2004 і відповідно до якого було обраховано пенсію позивачу.

З 04.11.1997 пенсія обраховувалась із заробітку, скоригованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1357 від 08.12.1997р., при цьому заробітна плата до 01.01.1992р. була відкоригована.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який докорінно змінив порядок розрахунку пенсії, ввів термін індивідуальний коефіцієнт заробітної плати та не встановлював обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 5 вищевказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 вищевказаного Закону для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік

Таким чином з 01.01.2004 встановлено новий обрахунок заробітку для визначення розміру пенсії. При цьому, при обрахунку заробітку відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не застосовується коригування, визначене постановою КМУ № 395 від 20.07.1992, оскільки відповідно до даного нормативно - правового акту коригування заробітку застосовується при призначені та перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення"

У відповідності до розпорядження управління від 23.01.2004 пенсія позивача з 01.01.2004 була обрахована із заробітної плати за період з 01.07.1990 по 30.06.1992 визначеної у відповідності до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та індивідуальний коефіцієнт заробітної для обчислення пенсії склав 0,96919.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем доведено правомірність дій при обрахунку пенсії позивача із застосуванні індивідуального коефіцієнту заробітку 0,96919, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.