Рішення № 77789712, 08.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1746/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2А,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося в суд позовом про стягнення з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (далі – КЕВ м. Володимир-Волинський, відповідач) податкового боргу в сумі 884 336 грн 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів, передбачених статтями 9, 10 Податкового кодексу України (далі – ПК України), однак всупереч вимогам статтей 36, 38 ПК України не виконує свого обов’язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг по земельному податку із юридичних осіб в сумі 884 336 грн 84 коп. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до повного погашення податкового боргу відповідачем. У зв’язку із наведеним позивач просить стягнути з КЕВ м. Володимир-Волинський податковий борг в сумі 884 336 грн 84 коп.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов № 21/1774 від 26 вересня 2018 року (а.с. 29-31) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на те, що КЕВ м. Володимир-Волинський є структурним органом військового управління в системі ЗСУ, неприбутковою установою, яка утримується за рахунок державного бюджету. Накопичення суми податкової заборгованості зумовлено ненаданням коштів розпорядником вищого рівня, що виключає вину відповідача. Також, позивачем не дотримано вимог статті 96 ПК України в частині необхідності звернення до Західного територіального квартирно-експлуатаційного Управління з відповідним поданням. Також, відповідно до пункту 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, закріплені, зокрема, за установами Збройних Сил України належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати всіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Крім того, податкова вимога на заявлену суму податкового боргу до відповідача не надходила, відтак у контролюючого органу не виникало право на стягнення вказаної суми боргу. Зазначає, що позивачем не було враховано основоположний принцип податкового законодавства України, а саме: презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 статті 4 ПК України).

На підставі наведеного, враховуючи умови особливого періоду, в яких перебуває Україна на даний час відповідач вважає, що стягнення податкового боргу з військових установ є неправомірним.

У відповіді на відзив від 01 жовтня 2018 року (а.с. 51-52) позивач зазначив, що КЕВ м. Володимир-Волинський є юридичною особою (окремим суб’єктом господарювання), здійснює самостійну діяльність, а тому, в силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов’язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених ПК України. Оскільки відповідач є землекористувачем, тому зобов’язаний сплачувати відповідний податок. Зазначив, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог статті 96 ПК України є безпідставним, оскільки вказана норма визначає порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, тоді як КЕВ м. Володимир-Волинський не належить до державних підприємств, які не підлягають приватизації. Крім того, зазначає, що особливості погашення податкового боргу державного підприємства не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу визначених статтею 95 ПК України. Відповідача не віднесено в категорію платників, які звільняються від сплати земельного податку, відповідно до статті 282 ПК України. Податкова вимога відповідачу була надіслана відповідно до вимог статті 59 ПК України, при цьому, той факт, що з моменту виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався відповідач не заперечує, а відтак правові наслідки для надіслання ще однієї податкової вимоги відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у контролюючого органу відсутні. Не звільняє платника податків від сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання і відсутність бюджетного призначення та фінансування установи.

У поданих до суду запереченнях від 19 жовтня 2018 року №21/1930 (а.с.58-60) відповідач підтвердив власну правову позицію не погодившись із доводами протилежної сторони.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив і просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

КЕВ м. Володимир-Волинський зареєстрований як суб’єкт господарювання та перебуває на обліку як платник податків в контролюючих органах, місцезнаходження юридичної особи: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця академіка Глушкова, 1 (а.с. 6-8).

За відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 884 336 грн 84 коп., що зазначено у довідці про наявність боргу по платежах до бюджету КЕВ м. Володимир-Волинський та підтверджується розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника по вказаному податку (а.с. 9, 10, 21-24).

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб виник: 1) за користування земельною ділянкою в м. Ківерці в сумі 314 164 грн 38 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в податкових деклараціях від 10 лютого 2017 року №9015214272 (а.с. 11), від 09 лютого 2017 року №9016312287 (а.с. 13); визначене податкове зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні від 10 жовтня 2017 року №0064271207 (а.с. 19); 2) за користування земельною ділянкою Жидичинської сільської ради в сумі 570 172 грн 46 коп. (самостійно визначене грошове зобов’язання в податкових деклараціях від 09 лютого 2017 року №9013959422 (а.с. 15), від 15 лютого 2018 року №902231387 (а.с. 17); пеня за порушення строків сплати грошового зобов’язання).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за грошовим зобов’язанням по земельному податку становить 884 336 грн 84 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання; грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до статті 59 ПК України відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ю» від 17 березня 2016 року № 2430-17 (а.с. 20), однак залишилась без належного реагування. При цьому, згідно відомостей зворотного боку облікової картки платника по земельному податку з юридичних осіб податковий борг не переривався.

Доказів оскарження вказаних вимог сторонами не надано.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що КЕВ м. Володимир-Волинський звільнений від сплати земельного податку відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України», з огляду на таке.

Основним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та який є спеціальним законом, при цьому ПК України прийнятий пізніше ніж Закон України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, яким передбачені пільги для сплати податків.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року (який набрав чинності з 01 січня 2015 року) внесено зміни до статті 282 ПК України, згідно з якими підпункт 282.1.3 пункту 282.1 статті 282 викладено в такій редакції: від сплати податку звільняються бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

На даний час норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким внесено зміни до статті 282 ПК України діють та у встановленому порядку неконституційними вони не визнані.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як встановлено судом, КЕВ м. Володимир-Волинський є землекористувачем земельних ділянок, а тому в розумінні ПК України є платником земельного податку.

Відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.

Як стверджує сам відповідач відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський від 28 листопада 2016 року, установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Крім того, відповідно до вимог статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Відповідачем не надано суду рішення органу місцевого самоврядування щодо надання КЕВ м. Володимир-Волинський пільг зі сплати земельного податку.

Також, суд не погоджується з посиланням КЕВ м. Володимир-Волинський про те, що саме Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов’язаннями відповідача, оскільки КЕВ м. Володимир-Волинський є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, а тому і платником цього податку, який і подавав відповідні декларації з плати за землю.

Суд вважає також безпідставним твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача підстав стягнення податкового боргу в зв’язку з не надісланням податкової вимоги на заявлену до стягнення суму заборгованості, оскільки право на стягнення з платника податків суми узгодженого податкового боргу виникає у податкового органу після спливу 60-ти календарних днів після направлення боржнику такої податкової вимоги. Відповідно до вимог статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається тільки один раз після виявлення заборгованості, в разі збільшення податкового боргу податкова вимога додатково не надсилається (не вручається), що не виключає права контролюючого органу стягнути з такого платника податку суму заборгованості, яка існує на день стягнення.

Відтак, відповідно до вимог ПК України відповідач не є звільненим від обов’язку сплати земельного податку, не має відповідних пільг щодо його сплати, самостійно подавав податковому органу декларації з земельного податку, а тому зобов’язаний виконувати взяті на себе податкові зобов’язання.

Інші твердження представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в ході судового розгляду справи.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 884 336 грн 84 коп. з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Академіка Глушкова, будинок 1, ідентифікаційний код 07516184) в банках, обслуговуючих платника податків в дохід Державного бюджету України податковий борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 884 336 грн 84 коп. (вісімсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять шість гривень 84 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 13 листопада 2018 року.