Рішення № 77788865, 12.11.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4547/18

Провадження № 2/161/1933/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гринь О.М.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника адвоката ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Свій позов обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 травня 2009 року по 12 жовтня 2017 року. Рішенням Суду нижчої інстанції м. Білефельд Федеративної Республіки Німеччини вказаний шлюб було розірвано. За час перебування в шлюбі сторонами була набута квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36,6 кв.м. (житлова площа 15 кв.м.). Згідно свідоцтва про право власності (серія та номер 1337813), виданого 25.11.2013 року Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області, власником квартири вказана ОСОБА_3. Також, за час перебування у шлюбі ними була придбана земельна ділянка площею 0,12 га, що розташована на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, (кадастровий номер: 0721882700:05:0001636) для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 січня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5. Позивачем, згідно п. 5.3 договору купівлі-продажу, надавалась згода на укладання даного правочину. На підставі рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 06 грудня 2011 року №11/47 було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки, що перебуває у власності гр. ОСОБА_3 (з цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд). Відповідачем було виготовлено державний акт про право приватної власності на зазначену земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 0721882701:01:001:1145. На вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який не зданий в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстроване у встановленому законом порядку. Згідно звіту СОД ОСОБА_6 про вартість об'єкта оцінки ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становить 40%.

Питання розподілу майна неодноразово піднімалося між сторонами, однак згоди щодо мирного вирішення даного питання між ними досягнуто не було. 30 листопада 2017 року ОСОБА_7 відповідачу був направлений лист з пропозицією мирного врегулювання питання щодо розподілу спільно нажитого майна, однак остання відповіді на пропозицію не надала.

Таким чином, зважаючи неможливість вирішення питання поділу майна подружжя в позасудовому порядку, позивач просить: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3: квартиру, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.-т. Волі 4Б /18, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га, що розташована на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (кадастровий номер земельної ділянки: 0721882701:01:001:1145) та будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 171,52 кв.м., що знаходиться за адресою: с. Жидичин, Ківерцівський район, Волинська область; визнати за ним право власності на: ? частину квартири, загальною площею 36,6 кв.м (житлова площа 15,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.-т. Волі 4Б /18, на ? частину земельної ділянки площею 0,1200 га (кадастровий номер: 0721882701:01:001:1145) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Жидичин, Ківерцівський район, Волинська область, та на ? частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер: 0721882701:01:001:1145), за адресою: с. Жидичин, Ківерцівський район, Волинська область.

21.06.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3, в якому сторона не погоджується з викладеними у позовній заяві обґрунтуваннями позову, вказує, що ступінь готовності житлового будинку, який визначений СОД ОСОБА_6 (40%) не відповідає дійсності та є значно завищеним, що, на її думку, виключає можливість визнання права власності на будівельні матеріали за позивачем. Щодо вимоги позивача про визання спільною сумісною власністю подружжя квартири №18 в житловому будинку №4Б на пр. Волі, в м. Луцьку та земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Жидичин, Ківерцівський район, зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2018 року було повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, до суду подала заяву в якій просить розглядати справу без її участі та за відсутності позивача. ОСОБА_8 вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином було повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представником відповідача до суду було подано заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Суду нижчої інстанції м. Білефельд від 12.10.2017 року, що набрало законної сили, шлюб між сторонами (укладений 31.02.2009 року) було розірвано (а.с. 9-11).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 13378713) від 25.11.2013 року, відповідач ОСОБА_3 є власником квартири, загальною площею 36,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту на вказаний об’єкт нерухомого майна (а.с. 12-15).

Ринкова вартість квартири станом на 26.02.2018 року, згідно висновку про оцінку майна наданого СОД ОСОБА_6 становить 385 100 грн. (а.с.31-41).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 січня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 (зареєстрований в реєстрі за № 96), ОСОБА_3 було придбано земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер: 0721882700:05:0001636, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.16-18).

На підставі рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 06 грудня 2011 року №11/47 цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено: з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» (а.с.22).

Відповідачем було виготовлено державний акт про право приватної власності на зазначену земельну ділянку серії ЯМ №729885 від 21.05.2012 року та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 0721882701:01:001:1145 (а.с.27).

Ринкова вартість земельної ділянки, відповідно до звіту про її експертну грошову оцінку, наданого ТОВ «Волинь-експерт» (оцінювач: ОСОБА_9А.) станом на 26.02.2018 року становить 16329 грн.(а.с.43).

На вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а.с28-29).

На момент розгляду справи вказаний об’єкт нерухомості не зданий в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно звіту СОД ОСОБА_6 про вартість об'єкта оцінки ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становить 40%, ринкова вартість станом на 26.02.2018 року – 290497 грн. (а.с. 45).

В матеріалах справи також наявна копія технічного паспорту вказаного об’єкту нерухомості, замовником якого є ОСОБА_2, відповідно до якого ступінь готовності незавершеного будівництвом індивідуального житлового будинку № 83 Б по вул. 17-Вересня в с.Жидичин Ківерцівского району становить 55% (а.с.63-67).

Відповідно до положень ст.60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Положеннями ст. 69 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (справа № 6-211цс14), під час вирішення спору щодо поділу майна частка кожного з подружжя в спільному майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін у придбане майно, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Згідно положень, викладених у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-612цс15, від 1 липня 2015 року підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у ст. 60 СК України. За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного для правильного застосування ст. 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Оскільки квартира та земельна ділянка, були придбані на ім’я ОСОБА_3 за час спільного сімейного життя подружжя, а будь-яких доказів на підтвердження придбання цих об’єктів у власність за особисті кошти одного з подружжя суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання вказаного майна спільною сумісною власність подружжя.

Щодо вимоги про визнання за позивачем права власності на ? частину будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер: 0721882701:01:001:1145), за адресою: с. Жидичин, Ківерцівський район, Волинська область, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку про оцінку СОД ОСОБА_6, ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку (40% готовності) за адресою: Волинська область, Ківрцівський район, с.Жидичин, станом на 26.02.2018 року становить 290497 грн.(а.с.45).

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку (п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання .

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року (справа № 296/499/15-ц).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання за ним права власності на ? будівельний матеріалів і конструктивних елементів незавершеного будівництвом будинку не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не підтверджено та не надано належних та допустимих доказів кількості матеріалів та обладнання, які було використано при будівництві спірного об'єкта нерухомості за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3 та їх перелік.

Зважаючи на вищевикладене, на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозвязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат позивача на правову допомогу в матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги №04-2018 від 21.02.2018 року (далі - договір) та копії актів прийому-передачі наданих правових послуг: №08-18ц від 21.02.2018 року на суму 1800 грн., №11-18ц від 06.03.2018 року на суму 1200 грн., №21-18ц від 15.05.2018 року (1000 грн.) (що відповідає п.2.4, 3.2. вказаного договору). Відповідно до цього, загальна сума витрат ОСОБА_2 на правову допомогу складає 4000 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 2741,98 грн.(385100.+163296):2) Х 0,01).

Керуючись ст. ст. 60, 61, 68-69 СК України, ст. ст. 331, 372 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 83, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

ОСОБА_8 Борисовича до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

- квартиру, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.-т. Волі 4Б /18;

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га, що розташована на території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (кадастровий номер земельної ділянки: 0721882701:01:001:1145).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири, загальною площею 36,6 кв.м (житлова площа 15,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.-т. Волі 4Б /18.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1200 га (кадастровий номер: 0721882701:01:001:1145) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с. Жидичин, Ківерцівський район, Волинська область.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1; паспорт серії АЮ 100095, виданий 03.08.2013 року Луцьким МВ УДМС України у Волинській області; зареєстрована адреса місця проживання: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ніла Хасевича, будинок 1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2; паспорт серії СD № 070086) 6 741 грн. (шість тисяч сімсот сорок одна) 98 коп. понесених судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь

Волинської області