Ухвала суду № 77788847, 09.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

09 листопада 2018 р. Справа №0540/6873/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення компенсації заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та просить суд: стягнути компенсацію заробітної плати за вересень, жовтень, листопад 2014 року у зв’язку порушенням строку її виплати (по грудень 2017 року включно) в сумі 3741,96 грн.; середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільнені за період з 27 квітня 2015 року по 07 серпня 2018 року в сумі 89 145,12 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №0540/6873/16-а, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року в порядку ч. 12. ст. 171 КАС України позовну заяву залишено без руху та надано відповідний термін на усунення недоліків, а саме шляхом надання суду позовної заяви з оригіналом власного підпису, а також, документів доданих до позову, засвідчених у порядку встановленому приписами ст. 94 КАС України. 13 вересня 2018 року на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позову без руху разом із клопотанням ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, клопотання про витребування доказів, копія сторінок паспорту, копія РНОКПП, копія сторінок трудової книжки, копія наказу про звільнення, копія довідки від 10.02.2015 року, копія розрахункового листа за липень 2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання у справі з метою витребування у сторін доказів у справі, а саме:

- у відповідача - докази про дату і суму здійснення розрахунку при звільненні на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року у справі № 805/1226/16-а та письмові пояснення з приводу дати надання розрахункового рахунку в установі уповноваженого банку для перерахування коштів на виконання вказаного судового рішення, а також копію зазначеного рахунку засвідчену в установленому порядку. Крім іншого, надати письмові пояснення щодо звернення, чи відсутності такого звернення позивача до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою з приводу нарахування та виплати відповідних сум компенсації заробітної плати у зв’язку із порушенням строку її виплати, у разі такого звернення, повідомити суд чи приймались рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати компенсації, або надавались листи - відповіді та у разі наявності таких, надати копії звернень, рішень, відповідей.

- у позивача письмові пояснення з приводу дати відкриття розрахункового рахунку в установі уповноваженого банку та дати надання його відповідачу для перерахування коштів на виконання судового рішення, а також копію зазначеного рахунку засвідчену в установленому порядку. Крім іншого, надати письмові пояснення щодо звернення, або не звернення нею до відповідача - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою з приводу нарахування та виплати відповідних сум компенсації заробітної плати у зв’язку із порушенням строку її виплати, у разі такого звернення, повідомити суд чи отримувались нею рішення, листи - відповіді про відмову у здійсненні нарахування та виплати компенсації та надати копії звернень та відповідей на них.

При цьому судом зобов’язано сторони надати витребувані судом документи до 24 жовтня 2018 року.

Відповідачем, на виконання судового рішення надані документи за наступним переліком: довідку від 27.09.2018 року №10.2-5/304, копію наказу від 30.10.2015 року №2463/1, копію наказу від 30.10.2015 року №2464/1, копію супровідного листа до постанови ВАСУ від 10.10.2017 року у справі №805/1226/16-а, копію платіжного доручення від 13.02.2018 року №11.

Позивачем у встановлений судом строк витребовуваних документів не надано.

Під час проведення підготовчого засідання, судом встановлено, що позивач звернулась до суду з метою відновлення порушеного права щодо невиплати відповідачем суми компенсації заробітної плати за вересень, жовтень, листопад 2014 року у зв’язку порушенням строку її виплати (по грудень 2017 року включно) в сумі 3741,96 грн.; середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільнені за період з 27 квітня 2015 року по 07 серпня 2018 року в сумі 89 145,12 грн.

Крім того, з наданих відповідачем доказів встановлено дату фактичного розрахунку з позивачем, а саме 13 лютого 2018 року, що підтверджено платіжним дорученням №11 від 13.02.2018 року відповідно до якого, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перерахувало кошти у сумі 3749,13 грн. на р/р 26252000113780, ОСОБА_1, із позначкою - «з/плата за жовтень-листопад 2014 року та комп. за нев.від. за 13к.д.».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано відповідний термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

На виконання вищезазначеної ухвали на адресу суду 08.11.2018 року надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Відповідно викладеного у даній заяві, позивачем зазначено, що остання вважає, що строк звернення нею не пропущено, адже на даний час, всупереч ст. 116 КзПП України, відповідачем не проведено розрахунок при звільнені у розмірі 3741 грн. 96 коп. по компенсації їй втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, нарахування якої передбачено Постановою КМУ №159 від 21 лютого 2001 року. Вказана компенсація (згідно інструкції №5 зі статистики заробітної плати), входить до структури заробітної плати.

Позивач наголошує, що суд помилково та всупереч закону рахує, що нею порушено строк звернення до суду, та в такому разі просить визнати причини його пропуску поважними. В обґрунтування зазначила наступне.

Позивач є особою, яка мешкає на території непідконтрольній українській владі території Донецької області у зв’язку із доглядом за житлом. Так просить суд врахувати поважні причини, а саме проведення АТО, потім ООС у Донецькій області, складнощі у роботі пошти та зв’язку, «Укрпошта» у м. Макіївка не працює, є великі транспортні затори та черги у транспортному сполученні м. Макіївка та територією, яка підконтрольна українській владі, якщо строк і був пропущений то дуже не суттєво та не значно та з незалежних від неї та поважних причин. Крім того, у заяві зазначено, що є можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння їй як особі, яка добросовісно ставиться до виконання свої обов’язків, але можливо пропустила строк за відсутності своєї волі. Звернула увагу суду, що раніше, зверталась до суду з аналогічним позовом у справі №805/2205/18-а, але вказаний позов після відкриття провадження у справі був залишений без розгляду у зв’язку із загубленням з матеріалів справи оригіналу позовної заяви або через помилкове направлення судом оригіналу позовної заяви комусь із сторін, через що в матеріалах справи залишилась копія позовної заяви. Зазначає, що інтересу до вирішення своєї справи не втратила, подавши позовну заяву повторно, за зазначених обставин просить суд визнати причини пропущеного строку поважними та поновити його.

Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення із даною позовною заявою суд, зазначає наступне.

Відповідно ст. 116 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.

За змістом ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим Кабінетом Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, дія вказаних нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Поряд із цим ч.3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Застосовуючи правове регулювання в частині визначення строків звернення до суду із позовними вимогами про стягнення компенсації заробітної плати за порушення строків її виплати, суд застосовує, відповідно вимог ст.242 КАС України, правову позицію висловлену у постанові Верховного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №806/1568/17 про правомірність застосування ч. 1 ст. 233 КЗпП при вирішенні питання щодо строків звернення до суду із позовом про компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, який має обчислюватись дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Обставини даної справи свідчать, що грошові кошти на рахунок, уповноваженого позивачем банку (№26252000113780), перераховані у лютому 2018 року.

Щодо застосування строків відносно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільнені, суд виходить з наступного.

Конституційний суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, на підставі викладеного, вбачається, що при визначенні початку перебігу строку до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення, а також, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення її прав, свобод та інтересів.

Початок перебігу строку звернення до суду, в адміністративному судочинстві розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Отже, законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків.

При вирішення питання щодо дотримання строків звернення до суду, а також їх поновлення необхідно брати до уваги також практику Європейського суду з прав людини, яка також свідчить про те, що право звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Так, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.

У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Так, позивачем зазначено про пропуск строку звернення до суду з даним позовом у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду, проте доказів на поважність або наявність причин стосовно його пропущення - позивачем до суду не надано.

Відтак, на думку суду починаючи з лютого 2018 року (з моменту отримання коштів нарахованих та виплачених відповідачем на заявлений ОСОБА_1 рахунок в уповноваженій установі банку) позивач мала всі підстави звернутися до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, однак, звернулась лише 10 серпня 2018 року.

У своєму клопотанні позивач, в одній частині не погоджується із висновком суду про порушення строку звернення, а в іншій просить суд їх поновити, в обґрунтування причин поважності зазначає проведення АТО, ООС, важкість сполучення між містами, відсутністю поштового зв’язку, між тим, на виконання ухвали суду від 24 жовтня 2018 року вчасно надіслане клопотання, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30 серпня 2018 року з підстав надання суду позовну заяву, яку не засвідчено у встановленому законом порядку, зазначені обставини не стали на заваді для вчасного направлення кореспонденції.

Щодо посилання позивача на той факт, що раніше, остання зверталась до суду з аналогічним позовом у справі №805/2205/18-а, але вказаний позов після відкриття провадження у справі був залишений без розгляду у зв’язку із загубленням з матеріалів справи оригіналу позовної заяви або через помилкове направлення судом оригіналу позовної заяви комусь із сторін, через що в матеріалах справи залишилась копія позовної заяви. Суд, не приймає до уваги зазначене посилання, оскільки ухвала про повернення позовної зави у справі №805/2205/18-а позивачем не оскаржена, отже набула законної сили.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не наведено суду достатніх та обґрунтованих підстав, що можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Позивач зазначає про об’єктивні обставини, проте безпосередніх доказів щодо неможливості своєчасного звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суду не надано. Посилання на загальновідомі обставини не можуть визнані судом як обґрунтування підстав поважності пропущення строку за відсутності доказів.

Частиною 3 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду.

Суд звертає увагу, що вказані нормативні приписи за своїм характером не є дискреційними, тобто не уповноважують суд на варіанти дій за своїм розсудом, натомість зобов'язують при встановлені факту пропуску строку звернення до суду за відсутності поважних причин, виконувати нормативний припис статті у спосіб залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, у зв'язку з відсутністю підстав, що можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку.

Керуючись ст.123, ст.ст. 240, 243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення компенсації заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 169, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.

Суддя Буряк І. В.