Рішення № 77788738, 31.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 р. Справа№0540/7653/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 травня 2018 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30953-48 від 16.03.2018 року в сумі 8442,81 грн.

Позивач не згоден з зазначеною вимогою та просить визнати її протиправною та скасувати.

31 серпня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

19 вересня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 10.04.2000 року, номер запису про реєстрацію 22470170000000221, є платником податку та перебуває на обліку в Мангуській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області з 17.04.2000 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 86/10/29 від 27.04.2011 року).

Відповідно до пенсійного посвідчення № 121058 та довідки № 54/02 від 13.07.2018 року, виданої Мангушський об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_1, з 21.03.2012 року перебуває на обліку в Мангушському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач - є юридичною особою публічного права - установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб'єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

09 лютого 2018 року позивач подала до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, який зареєстровано за № 928663732. Відповідно до вказаного звіту було визначено зобов'язання зі сплати ЄСВ в сумі 8448,00 грн.

19 лютого ОСОБА_1, звернулась до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про скасування вищевказаного звіту як такого, що був поданий помилково, оскільки вона є інвалідом третьої групи та звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

29 травня 2018 року на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30953-48 від 16.03.2018 року в сумі 8442,81 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою та з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, ОСОБА_1 звернулась до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з проханням надати позивачу роз'яснення щодо законності її формування, а також з проханням надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19.02.2018 року, в якій позивач пояснювала, що подала звіт з ЄСВ помилково.

14 червня 2018 року позивач отримала відповідь Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 16.04.2018 року № 197/10/05-40-08-13-5 на свою заяву від 19.02.2018 року, в якій було зазначено, що оскільки ОСОБА_1 самостійно визначила базу нарахування єдиного внеску, сплата цього внеску здійснюється на загальних підставах.

14 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій повідомила, що помилково здала звіт ЄСВ за 2017 рік, а оскільки вона є інвалідом 3 групи, то відповідно до законодавства, звільнена від сплати ЄСВ та попросила вирішити це питання.

13 липня 2018 року позивачу було відмовлено в задоволенні її заяви від 14.06.2018 року та скасуванні вимоги про сплату боргу та надано відповідь про те, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI чинній до Закону N 219-VІІІ від 02.03.2015 року), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01 січня 2016 року, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Смт. Мангуш Донецької області, на території якого розташована Мангуська ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та м. Маріуполь, на території якого розташоване Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Посилання відповідача на неподання позивачем заяви про звільнення від обов'язків платника єдиного соціального внеску до формування вимоги суд до уваги не бере, оскільки як визначено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI така заява подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд також зазначає, що не приймає доводи відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані посиланням на пункти 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в статтю 4 якого було внесено зміни згідно із Законом № 3609-VІ від 07.07.2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016 року, № 2148-VIII від 03.10.2017 року, зокрема, її було доповнено частиною 4 наступного змісту: Особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) та 54 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відтак, як вбачається із вказаної норми, законодавець більш чітко заповнив прогалину, вказавши, що пенсіонери не сплачують ЄСВ при отриманні ними пенсії за віком або якщо вони є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, раніше вказана ст. 4, частина 4 зазначеного Закону, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що не тільки фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, а й фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску винятково за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основ.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності пільг для позивач, як платника єдиного внеску посилаючись на зміни до Закону № 2464-VI внесені Законом № 1669-VII, оскільки дана норма не визначає можливість звільнення особи від виконання обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску у зв`язку з призначенням пенсії саме на підставі Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI вона має альтернативні окремі підстави: або якщо вони є пенсіонером за віком; або якщо вони є особами з інвалідністю; або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

В даному випадку позивач є і отримувачем пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підстверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, і досягла віку визначеному статтею 26 цього Закону - 60 років.

Таким чином, спірна вимога про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправною на момент її формування.

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позов про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16 березня 2018 року № Ю-30953-48 в сумі 8442,81 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2018 року № Ф-30953-48 на суму 8442,81 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.