Рішення № 77788502, 06.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1742/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України, відповідач 2) про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 23.05.2018 №000555-40 на суму 34000,00 грн.

Згідно з поданою заявою про уточнення позовних вимог від 24.10.2018 позивач просить: визнати протиправними дії працівників ГУ ДФС у Волинській області щодо застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1; скасувати рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 23.05.2018 №000555-40; скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26.07. 2018 №10889/Д/99-99-11-03-01-25 (а.с.97-98).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2017 працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці пункт продажу товарів ТЦ «Гостинець», розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 11/Л, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За наслідками проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 29.11.2017 за №15048/03/20/14/НОМЕР_1 (бланк №001171), у висновку якого зазначено порушення позивачем п.1,2,12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР та ст.ст. 11, 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

23.05.2018 начальником ГУ ДФС у Волинській області було винесене рішення №000555-40 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та 17 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

01.06.2018 рішення ГУ ДФС у Волинській області №000555-40 від 23.05.2018 про застосування фінансових санкцій було оскаржене позивачем до ДФС України. Рішенням ДФС України від 26.07.2018 №10889/Д/99-99-11-03-01-25 рішення ГУ ДФС у Волинській області №000555-40 від 23.05.2018 про застосування фінансових санкцій залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

З вказаними рішеннями відповідачів позивач не погоджується, вважає їх незаконними, оскільки вона не займається діяльністю, пов’язаною з продажем алкоголю. Зокрема, алкоголь (віскі та інший), який знаходився у пункті продажу товарів ТЦ «Гостинець», розташованого за адресою Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 11/Л був призначений для особистого вжитку, а працівники ГУ ДФС у Волинській області, знаючи про призначення алкоголю, схилили позивача до його продажу та діяли із застосуванням провокації до вчинення адміністративного правопорушення. Відповідачем була здійснена контрольна закупка, хоча про необхідність з приводу проведення такої закупки не зазначено в наказі про проведення фактичної перевірки або в будь-якому іншому документі.

Крім того, у наказі на проведення перевірки від 28.11.2017 №3662 не зазначено чіткої назви господарської одиниці та реквізитів суб’єкта господарювання, що є порушенням пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Серед іншого, позивач зазначає, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2018 у справі 161/19334/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 164 ч.1, 164-5 ч.1 КУпАП, однак, дану постанову скасовано постановою Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018 та постановлено нову, якою провадження за обвинуваченням у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 164-5 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 23.05.2018 №000555-40 є необґрунтованим, незаконним і таким що порушує законні права та інтереси позивача, прийняте без належних правових підстав, оскільки в її діях не було порушено норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Враховуючи вищевикладене, просить позовні вимоги задоволити повністю.

У відзиві на позов від 04.10.2018 представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Працівниками ГУ ДФС у Волинській області 29.11.2017 було проведено фактичну перевірку пункту продажу товарів Торгового центру «Гостинець», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, пр.-т Соборності, 11Л, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, під час якої виявлено факт реалізації підакцизного товару, а саме Віскі «Бурбон» HEAVEN HILL 40% алкоголю, ємкістю 1л., без відповідної ліцензії на право здійснення продажу алкогольних напоїв та не проведення через реєстратор розрахункових операцій; реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору; порушення встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в господарській одиниці здійснюється реалізація алкогольних напоїв, на які не пред’явлено накладних чи будь-яких інших документів про їх походження.

Перевіркою встановлено порушення п.1,2,12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - невидача розрахункового документа встановленої форми, відсутність накладних на алкогольні напої та ст.ст. 11, 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без ліцензії та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

За порушення позивачем статей 11,15 Закону України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та керуючись статтею 17 цього Закону начальником ГУ ДФС у Волинській області було винесене рішення №000555-40 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та 17 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на постанову Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018р. у справі №161/19334/17 зазначає, що у даній постанові суд не спростовує факту зберігання ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного збору, а лише висловлює свою суб’єктивну думку відносно того, що за ч.1 ст.164-5 КУпАП України суб’єктом адміністративного правопорушення, є лише посадові особи підприємств-виробників, імпортерів і продавців алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також особи, які здійснюють транспортування продукції. Також судом підтверджено факт торгівлі ФОП ОСОБА_1 алкогольними напоями без ліцензії та визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КпАП України.

Враховуючи викладене, постанова Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018р. у справі №161/19334/17 не спростовує встановлені фактичною перевіркою порушення.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги №10889/Д/99-99-11-03-01-25 вказує на те, що згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України). У відповідності до пункту 56.18 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника податків, оскільки спірне рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення. Податковим кодексом України не передбачено винесення нового чи повторного рішення в процедурі адміністративного оскарження за наявності чинного (не скасованого) рішення, в той час як органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги №10889/Д/99-99-11-03-01-25 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.01.2015, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.20).

Працівниками ГУ ДФС у Волинській області 29.11.2017 на підставі наказу №3662 від 28.11.2017 та направлень на перевірку №003893, №003894 від 28.11.2017 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці пункт продажу товарів ТЦ «Гостинець», розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 11/Л, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с.80-81).

З наказом та направленнями на перевірку ФОП ОСОБА_1 ознайомилась під розписку та отримала копію наказу на проведення фактичної перевірки, про що свідчать відмітки на даних документах.

Під час проведення перевірки контрольно-розрахунковою операцією в магазині позивача було придбано одну пляшку Віскі «Бурбон»HEAVEN HILL 40% алкоголю, ємкістю 1л. за ціною 350,00 грн.

Реалізацію підакцизного товару, а саме Віскі «Бурбон» HEAVEN HILL 40% алкоголю, ємкістю 1л., не проведено через реєстратор розрахункових операцій. Крім того, реалізація підакцизного товару (Віскі «Бурбон» HEAVEN HILL 40% алкоголю) проведена без відповідної ліцензії на право здійснення продажу алкогольних напоїв.

Встановлено, що в господарській одиниці позивача здійснюється реалізація алкогольних напоїв з порушенням встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, на які не пред’явлено накладних чи будь-яких інших документів про їх придбання на загальну суму 2745 грн. (додаток №1 до акту перевірки).

Алкогольні напої, що знаходились в реалізації всі без марок акцизного збору, та реалізуються згідно вимог щодо маркування на загальну суму 2220,00 грн.

У господарській одиниці знаходились алкогольні напої, що реалізувались без відповідної ліцензії на право здійснення торгівлі підакцизними товарами (алкогольними напоями) на загальну суму 2745,00 грн.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у ФОП ОСОБА_1 відсутня.

За наслідками проведеної фактичної перевірки складено акт №15048/03/20/14/НОМЕР_1 від 29.11.2017, у висновку якого зазначено порушення пунктів 1,2,12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - невидача розрахункового документа встановленої форми, відсутність накладних на алкогольні напої та ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме, роздрібна торгівля алкогольними напоями без ліцензії

Акт перевірки підписано та отримано ФОП ОСОБА_1 без зауважень, заперечення до акту перевірки не подавались.

В ході перевірки на ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення №000371 та №00372 від 12.12.2017 за порушення передбачені ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 164-5 КУпАП.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2018 у справі 161/19334/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 164-5 КУпАП України та застосовано до неї на підставі ст.36 КУпАП України адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. з конфіскацією предметів торгівлі.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018 скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2018 у справі 161/19334/17 та постановлено нову, якою провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КпАП України, а за ч.1 ст. 164-5 КпАП закрито на підставі п.2 ст.247 КпАП України за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

За порушення позивачем статей 11,15 Закону України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 23.05.2018 начальником ГУ ДФС у Волинській області було винесене рішення №000555-40 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та 17 000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку (а.с.26).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем як суб’єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте рішення на підставі повноважень, у порядку та в спосіб, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент складення акту фактичної перевірки №15048/03/20/14/НОМЕР_1 від 29.11.2017) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із пунктами 80.5, 80.7, 80.10 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 81.1. статті 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

29.11.2017 працівники податкового органу на підставі наказу, направлень вийшли для проведення фактичної перевірки за місцем здійснення торгівельної діяльності ФОП ОСОБА_1

Як підтверджується матеріалами справи, наказ на проведення фактичної перевірки та направлення на перевірку пред’являлися позивачу згідно вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зазначені обставини суд зазначає, що в даному випадку у податкового органу були законні підстави для проведення перевірки, ним дотримано вимоги статтей 75, 80, 81 ПК України щодо процедури проведення фактичної перевірки та пред’явлено всі документи для її проведення.

Крім того, в направленнях на проведення перевірки зазначено дату їх видачі, найменування контролюючого органу.

Що стосується наказу на проведення перевірки, то згідно з п.81.1 статті 81 ПК України, у ньому вказано дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити та адреса господарської одиниці, що підлягала перевірці, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, ГУ ДФС у Волинській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання вимог ПК України, Законів України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відтак твердження позивача з цього приводу є безпідставними.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України 481/95-BP від 19 грудня 1995 року “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Маркування алкогольних напоїв здійснюється таким чином:

на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються:

загальна та власна назви виробу;

найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство);

знак для товарів і послуг;

географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає

місця розташування суб'єкта господарювання;

вміст спирту (% об.);

місткість посуду;

абзац дев'ятий частини першої статті 11 виключено

вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);

позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).

Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).

На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.

Відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Згідно до п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Механізм застосування фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку або з підробленими марками акцизного податку, передбачено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, зокрема до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абзац 15).

Згідно з вимогами частини 14 статті 15 Закону України N 481/95-BP від 19 грудня 1995 року роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно зі статтею 1 Закону №481/95-BP ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (пункт 2.1 Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджених наказом ДФС України від 24 жовтня 2014 року №213).

Відповідно до абзацу п’ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначений у Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі Порядок № 790).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 790 матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Пунктом 6 Порядку № 790 встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Відтак, акт фактичної перевірки від 29.11.2017 за №15048/03/20/14/НОМЕР_1, у висновку якого зазначено порушення ФОП ОСОБА_1 ст.ст. 11, 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” є підставою для прийняття по даному факту рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95.

З матеріалів, наявних в адміністративній справі, вбачається, що під час проведення фактичної перевірки контрольно-розрахунковою операцією у пункті продажу товарів ТЦ «Гостинець», розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 11/Л, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 було придбано одну пляшку Віскі «Бурбон» HEAVEN HILL 40% алкоголю, ємкістю 1л. за ціною 350,00 грн., продаж якої не проведено через реєстратор розрахункових операцій. При цьому, в господарській одиниці знаходились алкогольні напої, що реалізувались без відповідної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами (алкогольними напоями) на загальну суму 2745,00 грн. Алкогольні напої, які реалізуються згідно вимог щодо маркування та знаходились під час перевірки в реалізації на загальну суму 2220,00 грн. були без марок акцизного збору. Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у ФОП ОСОБА_1 відсутня. (а.с.78).

У поясненнях від 29.11.2018 ОСОБА_1 зазначила, що нею було продану одну пляшку Віскі «Бурбон» HEAVEN HILL за ціною 350,00 грн., яку вона придбала у «Дюті Фрі» для власних потреб без застосування РРО, оскільки її дуже просили продати цю пляшку на день народження. Відсутні накладні на алкогольні напої, оскільки їх не дав постачальник (а.с.79).

Варто зазначити, що усі торгові операції, які здійснюються на торговельному об'єкті, слід розглядати як такі, що провадяться від імені суб'єкта господарювання - власника такого торговельного об'єкта.

Вищевказане також було зафіксовано в протоколах про адміністративне правопорушення №000371 та №00372 від 12.12.2017 за порушення передбачені ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 164-5 КУпАП.

Акт перевірки від 29.11.2017 за №15048/03/20/14/НОМЕР_1 підписаний позивачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд вважає безпідставними твердження представника позивача відносно відсутності повноважень у відповідача здійснювати контрольну закупку перед початком фактичної перевірки, оскільки згідно п.80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Щодо посилань представника позивача на постанову Апеляційного суду Волинської області, суд зазначає наступне.

З постанови Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018 у справі №161/19334/17 вбачається, що суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КпАП України, а саме проводила певний вид господарської діяльності – реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії. Однак, провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КпАП України закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КпАП України. Разом з тим, суд закрив провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-5 КпАП (зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів ), оскільки дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є продавцем алкогольних товарів, так як не отримувала ліцензію на здійснення оптової чи роздрібної торгівлі такими товарами (а.с. 27-29)

Отже, у вищевказаній постанові суд підтвердив те, що позивач здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії та не спростував факт зберігання ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного збору, а лише висловив позицію, що за ч.1 ст.164-5 КпАП України суб’єктом адміністративного правопорушення може бути лише продавець алкогольних напоїв, який отримав ліцензію на здійснення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до п.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов’язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали ці дії (бедіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи викладене, постанова Апеляційного суду Волинської області від 18.04.2018р. у справі №161/19334/17 не спростовує встановлені фактичною перевіркою порушення.

Зважаючи на встановлення факту здійснення 29.11.2017 роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявної ліцензії та без марок акцизного збору у пункті продажу товарів ТЦ «Гостинець», розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності, 11/Л, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4, то відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції відповідно до абзаців п’ятого та шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у розмірі 34 000,00 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги №10889/Д/99-99-11-03-01-25 суд зазначає наступне.

Статтею 56 Податкового кодексу України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України). У відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника податків. Податковим кодексом України не передбачено винесення нового чи повторного рішення в процедурі адміністративного оскарження за наявності чинного (нескасованого) рішення, в той час як органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Крім того, слід враховувати, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника податків, оскільки спірне рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги №10889/Д/99-99-11-03-01-25 є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачі належними та допустимими доказами довели, що оскаржувані рішення прийняті ними з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих їм повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій, скасування рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 23.05.2018 №000555-40 та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 26 липня 2018 року №10889/Д/99-99-11-03-01-25 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 23 травня 2018 року №000555-40 та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26 липня 2018 року №10889/Д/99-99-11-03-01-25 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

ОСОБА_5 Димарчук