Ухвала суду № 77786691, 07.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"07" листопада 2018 р. Справа № 903/57/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем’як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши скаргу Приватного підприємства "Флора"

на дії Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

у справі № 903/57/18

за позовом: Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (м. Луцьк), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ

до відповідача 1: Приватного підприємства "Флора", м. Київ

до відповідача 2: Державного підприємства "ГрінЕнерго", м. Київ

про визнання недійсним договору про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015р., скасування його реєстрації та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників сторін :

від скаржника (відповідача 1): ОСОБА_1 – довіреність від 23.11.2016р.

від боржника (відповідача 2): не прибув

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 19.02.2018р.

від ДВС ГТУЮ у Волинській області: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - довіреність від 07.11.2018р.

від прокуратури: ОСОБА_5 - посвідчення №036267 від 12.11.2015р

Встановив: 29.10.2018р. ПП "Флора" звернулося до господарського суду із скаргою на дії ДВС (вих.№82 від 25.10.2018р.), в якій просить:

- поновити строк для звернення до суду із скаргою;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2018 року ВП № 57017206;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 03 жовтня 2018 року ВП № 57017206;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22 жовтня 2018 року ВП № 57017206;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 жовтня 2018 року ВП № 57017206.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подання скарги, скаржник зазначає, що про наявність виконавчого провадження ПП "Флора" дізналось лише 17.10.2018р. після блокування банком грошових коштів на рахунках та ознайомлення 18.10.2018р. повноважного представника з матеріалами виконавчого провадження ВП №57017206.

Ухвалою суду від 31.10.2018р. поновлено пропущений строк для подання скарги, призначено скаргу до розгляду.

Представник скаржника через відділ документального забезпечення та контролю подав:

- заяву вх. № 01-55/12097/18 від 07.11.2018р. про доповнення до скарги, в якій зазначив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р. державний виконавець прийняв рішення про стягнення з ПП "Флора" виконавчого збору у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а в постанові про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р. - ще 4 мінімальних розмірів заробітних плат, отже виконавець порушив вимоги ч. 3 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження",

- заяву вх. № 01-55/1296/18 від 07.11.2018р. про уточнення найменування відповідача за скаргою, а саме відповідачем просить вважати Маневицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

- заяву вх. № 01-55/12133/18 від 07.11.2018р., в якій просить врахувати уточнення, що відповідно за скаргою ПП "Флора" є Маневицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Прокуратурою Волинської області через відділ документального забезпечення та контролю подано:

- відзив на скаргу вих. № 05-1030-18 (вх. № 01-53/12123/18 від 07.11.2018р.), в якому скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, виходячи з наступного:

1) як вбачається з матеріалів виконавчого провадження постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р. надіслана боржнику рекомендованою кореспонденцією 16.08.2018р. за № 7810 та вручена 16.08.2018, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим, боржником пропущені строки для оскарження зазначених постанов;

2) не заслуговують уваги доводи скаржника про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р. винесена в порушення вимог п. 8 ч. 8 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" так як стягувачем не сплачено авансовий внесок.

За доводами прокурора, право постійного користування на земельну ділянку державної власності закріплено за державним підприємством, яке належить до сфери державного управління, тому дане підприємство звільнено від сплати авансового внеску із врахуванням абз. 2-7 ч. 2 ст. 26 Закону.

З приводу оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018р., 18.10.2018р. просить звернути увагу суду, що дана процесуальна дія була вчинена державним виконавцем за заявою боржника, який на адресу державної виконавчої служби подав заяву № 318, та повідомив Маневицький РВ ДВС про те, що рішення господарського суду ним виконано в повному обсязі (акт приймання - передачі № 14/06/18-1), та просив виконавче провадження закінчити у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження";

- заяву про застосування строку для звернення із скаргою вих. № 05-1032-18 (вх. № 01-55/12127/18 від 07.11.2018р.), в якій просить відмовити в задоволенні скарги, в зв’язку з пропуском строку для оскарження постанов;

- заяву вих. № 05-1031-18 (вх. № 01-81/162/18 від 07.11.2018р.) про закриття провадження, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, в якій просить закрити провадження за скаргою в частині визнання протиправною та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р, та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2018р. ВП № 57017206, в зв'язку з тим, що останні підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. (Постанова ОСОБА_6 Верховного Суду у справі №921/16/14-г/15 від 06.06.2018р.)

В судовому засіданні представник Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області подав відзив на скаргу вх. № 01-55/12135/18 від 07.11.2018р., в якому скаргу вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону та не підлягає задоволенню з наступних підстав:

- щодо пропущення скаржником строків для оскарження дій державної виконавчої служби, просить звернути увагу суду, на те що боржник у скарзі вказує, що ним не отримувалась постанова про відкриття виконавчого провадження №57017206 від 16.08.2018, постанова про арешт коштів та стягнення виконавчого збору, тому строк на подання скарги ним пропущено із поважних причин. Однак наведене спростовується наступним, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження (оригінали надані в судовому засіданні), постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018 надіслана боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за №7810 та вручена представнику юридичної особи.

Повідомлення про вручення №7810 є доказом того, що скаржник ПП “Флора” про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р. дізнався 28.08.2018, відтак строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження боржником пропущено, що, на думку державної виконавчої служби, є підставою для відмови у задоволенні скарги;

- не заслуговують до уваги і доводи скаржника про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018 винесена виконавцем з порушенням вимог п. 8 ч. 8 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, так як стягувачем не сплачено авансовий внесок, з огляду на наступне.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2018 у справі 903/57/18, справа розглядалася за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у Волинській області (м. Луцьк), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України м. Київ.

В наказі господарського суду Волинської області № 903/57/18-1 від 13.06.2018р. стягувачем в даній справі визначено Державне підприємство “ГрінЕнерго”.

Як вбачається зі змісту рішення від 21.05.2018р.: “ згідно п.п. 1.1, 4.1, 8.1 Статуту ДП "ГрінЕнерго" в редакції наказу Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами від 22.11.2012 року №230-07, підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України (далі - Уповноважений орган управління). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання”.

З положень статей 13, 14, 140. 142. 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84,121, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

При вирішенні даної справи судом було встановлено, що прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.08.2018 №826 цілісний майновий комплекс ДП “ГрінЕнерго” віднесено до сфери управління Мінекономрозвитку.

Відповідно до п.п. 66 п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до основних його завдань належить здійснення контролю за виконанням суб’єктами управління функцій з управління об’єктами державної власності шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності.

Крім цього, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до вимог ст.122 Земельного кодексу України є органом, який від імені держави здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від сплати авансового внеску звільнені державні органи.

Враховуючи, що даний спір розглядався за позовом прокурора в інтересах держави, стягувач ДП “ГрінЕнерго” засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, що діє як орган, через який держава реалізовує повноваження власника земельних ділянок, вважає що дане підприємство звільнено від сплати авансового внеску;

- щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р. та постанови про стягнення виконавчих витрат від 22.10.2018р., то в цій частині, вважає, що провадження по скарзі підлягає до закриття з врахуванням наступного.

Частиною 2 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України “Про виконавче провадження” встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Наведене підтверджує судовою практикою, зокрема у постанові від 06.06.2018 по справі № 921/16/14- г/15 ОСОБА_6 Верховного Суду.

- з приводу оскарження ПП “Флора” постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018р. то звертає увагу суду на те, що боржник не наводить аргументи для скасування даної постанови. Крім того, на адресу органу державної виконавчої служби надійшла заява від 18.10.2018р. за №318 від боржника “ПП Флора”. У даній заяві боржник у відповідності до ч.4 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” повідомляв Маневицький РВ ДВС області про те, що рішення господарського суду виконано в повному обсязі, а тому просить виконавче провадження закінчити у відповідності до п.9 ч.І ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” (копія заяви додається).

Клопотання прокуратури та ДВС про застосування строку для звернення із скаргою вих. № 05-1032-18 (вх. № 01-55/12127/18 від 07.11.2018р.) до задоволення не підлягає, оскільки при прийняті скарги до розгляду суд ухвалою від 31.10.2018р. визнав причини пропуску поважними та прийняв її до розгляду по суті.

Заяви прокуратури вих. № 05-1031-18 (вх. № 01-81/162/18 від 07.11.2018р.) та ВДВС (вх.01-55/12135/18 від 07.11.2018р. ) про закриття провадження за скаргою не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Як слідує, із матеріалів виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р. та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2018р. винесенні в межах виконання рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2018р. по справі № 903/57/18 (виконавче провадження ВП № 57017206). В межах даного виконавчого провадження № 57017206 скаржником подано скаргу, яка є предметом судового розгляду. Відтак згідно приписів ст. 339 ГПК України скарга в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Судова практика, викладена у Постанові ОСОБА_6 Верховного Суду у справі №921/16/14-г/15 від 06.06.2018р. на яку посилається прокурор та Маневицький районий відділ ДВС ГТУЮ відноситься до іншої правової конструкції, а саме, до практики розгляду скарг на дії Органів ДВС при виконанні постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження коли останні виокремлені у виконавче провадження окремо від провадження по виконанню рішення господарського суду.

Суд, оцінюючи скаргу та мотивацію в її обґрунтування за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, дійшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.05.2018р. у справі №903/57/18 позов Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Приватного підприємства "Флора", Державного підприємства "ГрінЕнерго" задоволено; визнано недійсним договір про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року, укладений між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1298, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11839488; скасовано реєстрацію договору про встановлення земельних сервітутів від 30.10.2015 року, укладеного між державним підприємством "ГрінЕнерго" та приватним підприємством "Флора", серія та номер 1298, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11839488; застосовано наслідки недійсності правочину та зобов’язано приватне підприємство “Флора” (код ЄДРПОУ 32890325) повернути державному підприємству "ГрінЕнерго" (код ЄДРПОУ 37814558) земельну ділянку площею 20,7632 га (двадцять одна ціла сім тисяч сімсот шістдесят два десятитисячних гектарів), яка знаходиться за адресою Волинська обл., Маневицький район, Галузійська сільська рада, кадастровий номер 0723681500:02:002:0080.

13.06.2018р. Господарським судом Волинської області видано накази Господарського суду Волинської області № 903/57/18-1, № 903/57/18-2, 903/57/18-3 про примусове виконання рішення.

08.08.2018р. наказ Господарського суду Волинської області № 903/57/18-1 від 13.06.2018р. про примусове виконання рішення від 21.05.2018р. Державним підприємством "Гріненерго" скеровано на примусове виконання до Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

16.08.2018р. головним державним виконавцем Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р. надіслана боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за №7810, яка була вручена представнику юридичної особи 28.08.2018р.

Актом державного виконавця від 07.09.2018р. встановлено, що при розмові в телефонному режимі з ДП "Грін Енерго" було встановлено, що акт прийому - передачі земельної ділянки не підписано, а отже рішення суду не виконано.

03.10.2018р. головним державним виконавцем Маневицького районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00грн. та постанову про арешт коштів боржника від 03.10.2018р., які надіслані боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за №9899, №9918-9922, які були вручені представнику юридичної особи 16.10.2018р.

Актом державного виконавця від 18.10.2018р. встановлено, що в телефоному режимі директор ДП "Грін Енерго" повідомив, що акт прийому - передачі був підписаний після відкриття виконавчого провадження.

18.10.218р. представник ПП "Флора" подав заяву № 323 від 18.1.2018р., в якій просив надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення з можливістю зробити фотокопії наявних в матеріалах виконавчого провадження документів.

Також 18.10.2018р. представник ПП "Флора" подав заяву № 318, в якій повідомив Маневицький РВ ДВС про те, що рішення господарського суду виконано в повному обсязі (акт приймання - передачі № 14/06/18-1 від 14.06.2018р.), а тому виконавче провадження підлягає закінченню у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження".

22.10.2018р. головним державним виконавцем Маневицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 150,00грн., які були направлені, які надіслані боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за №№10239-10245, які були вручені представнику юридичної особи 30.10.2018р.

Не погоджуючись із винесеними постановами про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, та закриття виконавчого провадження боржник звернувся із скаргою та просить їх скасувати посилаючись на те, що стягувач ДП "Гріненерго" не звільнене від обов'язку сплачувати авансовий внесок та при пред'явленні наказу № 903/57/18-1 до виконання до Маневицького РВ ГТУЮ у Волинській області не сплатило авансовий внесок, отже державний виконавець був зобов'язаний повернути судовий наказ №903/57/18-1 без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.

Однак, останній відкрив виконавче провадження в супереч п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з чим постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р., стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2018р., закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018р. є протиправними та не сумісними з принципом законності та верховенства права.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб’єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов’язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб’єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Скаржник звернувся до суду про скасування постанов про відкриття провадження від 16.08.2018р. ВП№57017206, про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р. ВП№57017206, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2018р. ВП№57017206, про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018р. ВП№57017206 по виконанню наказу господарського суду від 13.06.2018р. виданого на виконання рішення від 21.05.2018р.

При цьому, за його доводами, підставою для їх скасування є факт несплати стягувачем ДП “ГрінЕнерго” авансового внеску.

В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 8 ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначається вичерпний перелік рішень та осіб-стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску.

Так, від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Отже, із даної норми закону слідує, що від сплати авансових платежів звільнені і державні органи, які у виконавчому проваджені можуть бути учасником, який наділений правом звернення до виконання виконавчих документів.

Державний виконавець доводить, що до органу ДВС звернулось державне підприємство "Гріненерго", яке є стягувачем за наказом, із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа від 13.06.2018р.

Частиною 2 статті 15 Закону України “Про виконавче провадження ”визначено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

А відтак, в даному разі заступник прокурора Волинської області подав позов до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.08.2018р. № 826 цілісний майновий комплекс ДП "ГрінЕнерго" віднесено до сфери управління Мінекономрозвитку.

Відповідно до п.п. 66 п. 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, до основних його завдань належить здійснення контролю за виконанням суб’єктами управління функцій з управління об’єктами державної власності шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності.

Крім цього, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені держави здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту рішення від 21.05.2018р. згідно п.п 1.1,4.1,8.1 Статуту ДП “ГрінЕнерго” в редакції наказу Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України 22.11.2012р. №230-07 підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного аганства з інвестицій та управління національними проектами України (далі - Уповноважений орган управління). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З положень статей 13, 14, 140. 142. 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84,121, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

При вирішенні даної справи судом було встановлено, що прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави.

ДП "Гріненерго" після набрання рішенням законної сили видано відповідний виконавчий документ, котрий стягувач - ДП "Гріненерго" відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону подав органу ДВС разом зі своєю заявою, як державний орган в інтересах якого видано відповідний виконавчий документ. Відтак, в силу дії абзацу 8 частини 2 статті 26 та абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону, ДП "Гріненерго" набув статусу стягувача за Законом та звільнений від сплати авансового внеску.

Із такими доводами державного виконавця погоджується прокурор.

Судом досліджено, що за вказаних обставин щодо виконання рішення господарського суду несплата авансового внеску ДП «ГрінЕнерго» не зачіпає інтереси держави , оскільки такий платіж підлягає поверненню стягувачу.

Рішення зі справи має бути направлене на відновлення порушеного права або захист інтересів.

Отже, за вказаних обставин ПП "Флора" на довів про порушене своє право, яке підлягає захисту та відновленню у порядку господарського судочинства за скаргою .

Суд відмовляє у задоволені скарги за відсутності порушеного права скаржника та за відсутності об'єкта захисту за вимогами скаржника у цій справі.

Верховний Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Згідно позиції Верховного Суду, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Інших підстав, як відсутність доказів про сплату авансового внеску при відкритті виконавчого провадження для визнання дій державного виконавця незаконними та підстав для скасування постанов у виконавчому провадженні ВП№57017206 скаржник не наводить.

Крім того, не може залишитись поза увагою суду та обставина, що після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження скаржник (боржник у справі) подав добровільно заяву про закінчення виконавчого провадження .

Дану обставину суд розцінює, як таку, що скаржник погодився про підставність відкриття виконавчого провадження та його закінчення.

Враховуючи викладене, несплата стягувачем ДП «ГрінЕнерго» авансового внеску при поданні заяви про вконання наказу господарського суду не є безумовною обставииною для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2018р., постанови про стягнення виконавчого збору від 03.10.2018р., постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.10.2018р., постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018р. після фактичного виконання рішення суду.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище зазначене, доводи скаржника спростовуються встановленими обставинами справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги на дії Маневицього районого відділу ДВС, про :

- визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2018 року ВП № 57017206;

- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03 жовтня 2018 року ВП № 57017206;

- визнання протиправною та скасуваня постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22 жовтня 2018 року ВП № 57017206;

- визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22 жовтня 2018 року ВП № 57017206.

Керуючись ст. 232, 234, 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст

ухвали складено 12.11.2018.

Суддя В. М. Дем`як