Постанова № 7778529, 29.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 6031/09/1470

м. Миколаїв

14:23

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                               «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»

(вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

до відповідача                     Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва

(вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

за участю представників:

від позивача: Боєва Г.О.

від відповідача: Мезінов О.Г.

про скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб’юційна компанія»(далі - позивач або підприємство) звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва (далі –відповідач або податковий орган) про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 392175,18 гривень, податку на додану вартість на суму 482628,25 гривень, які були нараховані відповідачем у зв’язку з невизнанням ним витрат підприємства на маркетингові послуги ТОВ «Асистент»такими, що відносяться до господарської діяльності підприємства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

Позивач є дистриб’ютором та офіційним постачальником продукції торгової марки «Wrigley»в роздрібну торгівлю на території м. Миколаєва. Його прибуток безпосередньо залежить від кількості поставленої в роздрібну мережу продукції цієї торгової марки. Підприємством було укладено договір з ТОВ «Асистент»по наданню інформації щодо магазинів, кіосків, лотків та інших торгових одиниць на території міста, які здійснюють продаж жувальної гумки «Wrigley», а також інформацію про запаси цього товару у кожній торговельній одиниці. Послуги, що надаються ТОВ «Асистент», безпосередньо пов’язані з господарською діяльності компанії, бо є суттєвими, регулярними, постійними та направлені виключно на отримання доходу компанією.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував наступним.

Жодний документ, наданий підприємством під час перевірки, не містить пояснення щодо економічної ефективності послуг, наданих ТОВ «Асистент», обґрунтування їх вартості.

Окрім цього, як було встановлено Вищим адміністративним судом України, надані ТОВ «Асистент»податкові накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені в них номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не співпадають з номером ТОВ «Асистент».

Щодо останнього аргументу, представник позивача зазначила, що в теперішній час від ТОВ «Асистент»надійшли дублікати податкових накладних, в яких помилка щодо номеру свідоцтву платника податку на додану вартість виправлена (том 4 арк.спр.137-161).

ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності 11.04.05 державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради (арк.спр.15).

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля продовольчими товарами.

29.04.05 ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»уклало договір №407 з ТОВ «Вертикаль-плюс», відповідно до якого позивач став офіційним дистриб’ютором та оптовим розповсюджувачем продукції торгової марки «Wrigley»(том 1 арк.спр.101).

01.04.05 ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»уклало договір №05/05/1 з ТОВ «Асистент», відповідно до якого останнє надавало позивачу маркетингові послуги щодо збору і надання інформації про роздрібні магазини/кіоски/лотки та інші торгові точки, які продають жувальну гумку «Wrigley»на території м. Миколаєва, а також інформацію про запаси цієї жувальної гумки у роздрібних продавців (том.1 арк.спр.109)

Розрахунки позивача з ТОВ «Асистент»відбувалися на підставі місячних маркетингових звітів (том 2 арк.спр.44-266) та актів виконаних робіт (том 1 арк.спр.114-129).

Всього за цим договором, відповідно до актів виконаних робіт, позивачем сплачено на користь ТОВ «Асистент»1867844,21 гривень (том 1 арк.спр.53).

За надання послуг на зазначену суму ТОВ «Асистент»виписувалися податкові накладні про сплату ПДВ на загальну суму 311307,16 гривень (том 2 арк.спр.9-32).

Позивач в своєму бухгалтерському та податковому обліку врахував суми, сплачені ТОВ «Асистент»за маркетингові послуги, як валові витрати, а суми сплаченого податку на додану вартість включив до податкового кредиту.

В листопаді 2006 року відповідач провів планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, результати якої було оформлено Актом від 29.12.06 №154/38-000/33513988 (том 1 арк.спр.16).

Податковий орган не погодився з тим, що надані ТОВ «Асистент»маркетингові послуги мають відношення до господарської діяльності підприємства, та зняв ці суми з валових витрат та податкового кредиту.

17 січня 2007 року уповноваженою особою відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №00000938/0, №00000838/0, №00000738/0 про донарахування недоїмки та накладення штрафних санкцій. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №00000938/0, було змінено у частині зменшення штрафних санкцій на 17935,74 гривень (том 1 арк.спр.75-82)

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

1. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

          Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши взаємовідносини між ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»та ТОВ «Асистент», суд дійшов висновку, що витрати, понесенні позивачем не можуть бути віднесені до господарської діяльності. Інформація, яку начебто надавало ТОВ «Асистент»позивачу, є звичайний перелік роздрібних торгівців продовольчих товарів на території Миколаївській області. Всі ці торгові одиниці були і раніше відомі позивачу, оскільки ним здійснювалася реалізація інших видів продовольчих товарів зазначеним у звітах роздрібним торговим точкам (чіпси, кофе, цукерки та ін.). У будь-якому випадку, у позивача не було ніякої економічної необхідності замовляти одні й ті самі списки роздрібних торговців жувальної гумки кожний місяць протягом двох років, сплачуючі за це ТОВ «Асистент» 58% (!) прибутку від реалізації продукції «Wrigley», коли інформацію про всі точки роздрібної торгівлі було відомо позивачу вже після першого маркетингового звіту.

Безперечно, позивач має право організовувати ведення господарської діяльності підприємства на власний розсуд, з урахуванням особистих бажань, смаку та уподобань, навіть якщо укладені договори носять завідомо збитковий або абсурдний характер, і податковий орган не має право втручатися у цю діяльність.

Але податковий орган має право давати оцінку цій діяльності щодо можливості врахування таких операцій для зменшення податкового навантаження (віднесення до валових витрат та податкового кредиту).

Діяльність позивача по укладанню та виконанню зазначеного вище договору на надання маркетингових послуг з ТОВ «Асистент»не мала на меті отримання доходів, а здійснювалася лише з метою штучного завищення валових витрат, що в свою чергу переслідувало ціль за рахунок цього зменшити зобов’язання перед бюджетом щодо сплати податків.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про безпідставність віднесення позивачем коштів, сплачених ТОВ «Асистент»за маркетингові послуги на валові витрати, та зарахування до податкового кредиту.

          2. Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремим рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними.

          В договорі №05/05/1 від 01.04.06 між ТОВ «Імпульс Миколаїв Дистриб'юційна компанія»та ТОВ «Асистент»зазначені реквізити останнього, зокрема номер свідоцтва про реєстрацію платника №36378415. Однак, податкові накладні №91, 129, 157, 158, 166, 167, 195, 196, 225, 224, 239, 240, 268, 269, 30, 12, 29, 51, 69, 68, 97, 110 в обов’язкових реквізитах продавця зазначають інший номер свідоцтва №36404410 (том 2 арк.спр.9-32).

Досліджуючи це питання, суд перевірив відомості щодо номеру свідоцтва ТОВ «Асистент» на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України (том 4 арк.спр.162-164).

Свідоцтво з №36378415 було дійне в період з 25.08.04 по 30.07.06.

Свідоцтво №36404410 було дійсне в період з 30.07.06 по 30.09.08.

В теперішній час у ТОВ «Асистент»діє свідоцтво № 100142165.

Враховуючи, що всі зазначені накладні виписувалися в період з 12.05.05 по 15.06.06, в них у всіх повинен бути зазначений №36378415, якій діяв в той період.

Більш того, наявність в податкових накладних з 12.05.05 по 15.06.06 номеру свідоцтва продавця №36404410, який було отримано ТОВ «Асистент»лише 30.07.06, свідчить, що зазначені податкові накладні виписувалися не в ті податкові періоди, які зазначені в самих накладних, а вже після 30.07.06.

Надані в судове засідання позивачем дублікати податкових накладних №91, 129, 157, 158, 166, 167, 195, 196, 225, 224, 239, 240, 268, 269, 30, 12, 29, 51, 69, 68, 97, 110 (том 4 арк.спр.137-161) з виправленим номером свідоцтва на №36378415 не можуть бути прийняті як доказ протиправності дій відповідача, оскільки вочевидь, що вони були виписані вже після ухвалення рішень, що оскаржуються. Навпаки, це є підтвердженням того факту, що позивач разом з ТОВ «Асистент»маніпулює документами в залежності від потреби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та необхідно відмовити в їх задоволенні.

Також суд не знайшов інших підстав для скасування рішення суб’єкта владних повноважень, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України.

По справі маються судові витрати (сплата судового збору том.1 арк.спр.12, 13), які необхідно віднести за рахунок позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 31.12.09

Суддя В.В. Біоносенко