Постанова № 7778435, 25.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

25.11.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 4929/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кошева А.В.

Від відповідача: Чаричанський П.О.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення.

Державне підприємство ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.09 р. № 00004236/0 прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) про визначення податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 98571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 341720,8 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 17.02.09 р. по 17.03.09 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.12.08 р., про що складено Акт перевірки від 07.04.09 р. № 311/36/31821381 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що позивач порушив підпункт 5.1, підпункт 5.2.5 пункту 5.2, пункт 5.9 статті 5, підпункти 7.3.3, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 98571 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.04.09 р. за № 00004236/0, яким визначив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 98571 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 341720, 8 грн.

Висновки відповідача базуються на тому, що фахівцями було встановлено про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 07 декларації з податку на прибуток підприємств (сума амортизаційних відрахувань) на 392297 грн., у тому числі за 2007 р. - на 31494 грн., за 2008 р. - на 360803 грн. При цьому відповідач посилається на те, що в результаті вибіркової інвентаризації були виявлені 9 об’єктів, які не були введені позивачем в експлуатацію, так як потребують проведення доустаткування та додаткового монтажу, що підтверджується відповідними документами. Таким чином, на думку перевіряючих, позивач порушив вимоги підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби”.

Крім того, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення пункту 5.9. статті 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки на думку перевіряючих, позивачем несвоєчасно були включені до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів товарно-матеріальні цінності, отримані у 2 кварталі 2008 р. на суму 3163105,01 грн. Також відповідач в Акті перевірки зазначив, що позивач за договором поставки від 22.01.07 р. № 54002/07 отримав у червні 2008 р. від підприємства ВАТ ”Електрометалургійний завод ”Дніпроспецсталь” товарно-матеріальні цінності на суму 3159813 грн. Відповідач зробив висновки, що у червні 2008 р. позивачем не здійснено оприбуткування отриманого товару і в бухгалтерському та податковому обліку операції отримання товару не відображені. При цьому відповідач посилається на умови поставки товару відповідно до договору від 22.01.07 р. № 54002/07 та міжнародні правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р., згідно з якими, за умовами поставки FCA, право власності на товар переходить до покупця з дати штемпеля станції Запоріжжя-Ліве на квитанції про прийняття товару до перевезення. Таким чином, відповідач вважає, що саме з цієї дати позивач повинен був оприбуткувати товар і в цьому періоді включити до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів товарно-матеріальні цінності.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними, виходячи з наступного.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем Закону № 334/94-ВР та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби”, суд вважає його помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи вказані в Акті перевірки основні засоби були придбані позивачем, оприбутковані відповідно до прибуткових ордерів та введені в експлуатацію на підставі актів приймання-передачі основних засобів. Це підтверджується дослідженими судом:

- копією договору № 19/02-1 від 19.02.07 р.;

- копією накладної № 31/07 від 31.07.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 994982 від 08.08.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 214 від 18.07.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 218 від 21.07.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 219 від 22.07.07 р.;

- копією накладної № 01/11 від 01.11.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 995225 від 05.11.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 6 від 26.01.08 р.;

- копією накладної № 27/07 від 27.07.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 994964 від 30.07.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 68 від 20.02.08 р.;

- копією накладної № 26/02 від 26.02.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 994578 від 27.02.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 415 від 21.11.07 р.;

- копією накладної № 10/08 від 10.08.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 995008 від 13.08.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 370 від 24.09.07 р.;

- копією накладної № 04/06 від 04.06.07 р.;

- копією прибуткового ордеру № 994805 від 05.06.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 286 від 19.07.07 р.;

- копією акту приймання-передачі основних засобів № 236 від 21.06.07 р.;

- копією договору постачання № 54002/07 від 22.01.07 р. з додатковими угодами;

- копією прибуткового ордеру № 311526 від 07.07.08 р.;

- копією рахунку № 4112528 від 23.06.08 р.;

- копією накладної № 45246924;

- копією прибуткового ордеру № 311526 від 08.07.08 р.;

- копією рахунку № 4112758 від 25.06.08 р.;

- копією накладної № 45247548;

- копією прибуткового ордеру № 311526 від 04.07.08 р.;

- копією рахунку № 4112484 від 20.06.08 р.;

- копією накладної № 45246647.

Вказане спростовує висновки перевіряючих, що зазначене обладнання не було введено в експлуатацію. Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, в ході виробничої діяльності, виникла необхідність в міжцеховій передачі обладнання та проведенні позапланових ремонтів.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Враховуючи, що вказані в Акті перевірки 9 об’єктів є технологічним обладнанням - фрезерними, шліфувальними, та токарно-гвинторізними станками, і не включені до груп 1,2 і 4, ці основні засоби належать до групи 3.

Відповідно до підпункту 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться. Крім того, згідно з указаною вище нормою у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Крім того, вказані вище акти приймання-передачі за типовою формою ОЗ-1 були застосовані позивачем за рекомендаціями Державного комітету статистики України 05.12.05 р. № 14/1-2-25/102 ”Щодо надання роз’яснення стосовно застосування типових форм первинного обліку”.

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352 ”Про затвердження типових форм первинного обліку” затверджені типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів, у тому числі форма ОЗ-1 ”Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”. Згідно вказаного наказу Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об’єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

Згідно роз’яснень ДПА України від 21.04.03 р. № 3859/6/15-1116 та від 13.09.04 р. № 7978/6/15-1116 для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 та 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до вимог Закону № 334/94-ВР, нараховував амортизаційні відрахування за зазначеними об’єктами та проводив відповідне відображення у податковій звітності.

Стосовно висновків відповідача про несвоєчасне включення до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів товарно-матеріальні цінності, отриманих у 2 кварталі 2008 р., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що протирічать вимогам Закону № 334/94-ВР, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (надалі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пункту 4.2. договору від 22.01.07 р № 54002/07. укладеному позивачем з ВАТ ”Електрометалургійний завод ”Дніпроспецсталь” приймання продукції за кількістю та якістю проводиться відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7. Ці інструкції є діючими на території України до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі отримувача в наступні строки:

а) при поставці з іншого міста - не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується, - не пізніше 24 годин, після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад отримувача при доставці продукції поставщиком або при вивезенні продукції отримувачем;

б) при поставці в межах міста - не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується, - не пізніше 24 годин після надходження продукції на склад отримувача.

Таким чином вбачається, що позивач здійснював приймання продукції у строки, передбачені діючими нормативно-правовими актами та відповідно до умов укладеного договору, а саме, протягом двадцяти днів з моменту видачі продукції органом транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції з оприбуткування вищезазначених товарів (зі складанням відповідних первинних документів бухгалтерського обліку) були відображені позивачем в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, що відповідає вимогам пункту 5 статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті ”б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що фахівцями відповідача донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 98571 грн., максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій повинен складати 49285,5 грн. В порушення вказаної норми Закону відповідачем штрафні (фінансові) санкції були нараховані у розмірі 341720,8 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.04.09 р. № 00004236/0 прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визначення державному підприємству ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 98571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 341720,8 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

25.12.2009 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”25” листопада 2009 року Справа № 2а-4929/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колесникова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кошева А.В.

Від відповідача: Чаричанський П.О.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення.

Державне підприємство ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.09 р. № 00004236/0 прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) про визначення податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 98571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 341720,8 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.04.09 р. № 00004236/0 прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визначення державному підприємству ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 98571 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 341720,8 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа