Постанова № 7778432, 23.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

23.11.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 3440/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Миколаєві, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кошева А.В.

Від відповідача: Мезінов О.Г.

В засіданні приймає участь: прокурор не з’явився.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Державне підприємство ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв (надалі –позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.09 р. № 00003636/0, прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) про завищення суми бюджетного відшкодування на 316666,67 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 19.03.09 р. по 01.04.09 р. відповідач по справі провів позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період січень 2009 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08 р. по 31.12.08 р., про що складено Акт від 02.04.09 р. № 300/36/31821381 (надалі –Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що позивач порушив пункт 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі –Закон № 168/97-ВР), в результаті чого була завищена заявлена сума бюджетного відшкодування за січень 2009 р. по ТОВ ”Альт -Прайм” 316666,67 грн.

Висновки відповідача базуються на наступному. В Акті перевірки відповідачем зазначено, що порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем була завищена заявлена сума бюджетного відшкодування за січень 2009 р. по ТОВ ”Альт-Прайм” на 316666,67 грн. є наслідком дослідження факту, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини із суб’єктами господарської діяльності, що порушили свої податкові зобов’язання.

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні зустрічної перевірки ТОВ ”Альт-Прайм” та складеної довідки від 23.02.09 р. № 256/23/709/35773489, взаємовідносини позивача з ТОВ ”Альт-Прайм” були підтверджені, але під час перевірки останнім не були надані видаткові та податкові накладні постачальників, по яких був отриманий товар, зазначений у податкових накладних. Крім цього, документально не були підтверджені проведені взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ, не встановлено включення ПДВ до складу податкових зобов’язань по останньому ланцюгу постачання ТОВ ”Альт-Прайм”.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно ототожнив поняття формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування ПДВ. На думку відповідача право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з факту існування зобов’язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Відповідач зазначає в Акті перевірки, що позивач діяв без належної обачності та обережності, а тому заявлене відшкодування є безпідставним та завищеним. Це стало підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про відшкодування ПДВ з державного бюджету.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.04.09 р. № 00003636/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 р. на суму 316666,67 грн.

Дослідивши надані матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно приписів пунктів 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що висновки відповідача не ґрунтуються на відповідних доказах, а саме, в чому полягає порушення позивачем порушення пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідач в Акті перевірки не зазначає. Також не зазначено в Акті перевірки, що саме відповідач розуміє під поняттям належна обачність та обережність, та яка норма податкового або іншого законодавства порушується у цьому випадку.

Під час вирішення спору було встановлено, що поставка товару та його оплата здійснювалась позивачем відповідно із умовами договору від 18.08.08 р. № 08/3 та додаткової угоди до нього від 04.01.09 р. № 2 укладених з ТОВ ”Альт-Прайм” із складанням в подальшому усіх необхідних фінансових, бухгалтерських та податкових документів, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що укладений позивачем договір на поставку товару, який досліджувався відповідачем під час проведення перевірки, не визнаний у судовому порядку незаконними, а тому є чинними, а здійсненні за ним господарські операції є реальними, оскільки позивач фактично отримував товар, який в подальшому використовував в процесі виробництва. Це підтверджується відповідачем.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач мав правові підстави для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, оскільки отримання товару було підтверджено відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що Акт перевірки не містить інформації або належних доказів з питань: які саме господарські операції досліджувались відповідачем, не з’ясовано належним чином - ким, кому і який саме товар поставлявся. Тому, при вирішенні спору, суд прийшов до висновку, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного Акту перевірки відповідач досліджував не ланцюг поставки позивачу певного виду товару, а намагався встановити лише ланцюг взаємовідносин позивача з іншими суб’єктами господарювання з метою встановити, яке саме підприємство по ланцюгу не сплатило податок до бюджету.

Суд вважає, що висновки відповідача базуються на припущеннях, що підтверджується Актом перевірки, в якому зазначається, що у відповідача відсутня інформація щодо сплати (або несплати) суб’єктами господарювання податку до бюджету. Під час судового розгляду не зміг відповісти представник відповідача на питання суду, чому зменшення сум бюджетного відшкодування здійснювалось без врахування реально сплачених податків у бюджет, що вбачається з матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів Акту перевірки не можна ідентифікувати отриманий позивачем товар з урахуванням його поставок по ланцюгу, не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена, не можна з’ясувати за який товар надходили кошти до бюджету і таке інше. Наприклад, відповідачем вказано на те, що позивачем було сплачено в ціні товару ПДВ за придбану сільськогосподарську продукцію, хоча відповідно до договору від 18.08.08 р. № 08/3 укладеного з ТОВ ”Альт-Прайм”, видаткової накладної від 12.12.08 р. № РН-0001512 була придбана не сільськогосподарська продукція, а металопродукція.

Вказане свідчить про порушення відповідачем вимог наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 (затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205) про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, пункту 2.3.4 згідно якому не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України ”Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналіз норм діючого законодавства України, зокрема, норм Закону № 168/97-ВР свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом.

Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування.

З наведеного можна зробити висновок, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. При цьому необхідно брати до уваги той факт, що відповідно до вимог Конституції України, діючого законодавства, платник податків (позивач по справі) не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на пункт 1.8 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” згідно якому він вважає, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що не існує іншого механізму сплати податку на додану вартість до бюджету, в інший спосіб, ніж передбачено законом. У покупця за договором купівлі-продажу відсутнє право (або обов’язок) самостійно перерахувати у бюджет відповідну суму податку на додану вартість, яка є складовою частиною вартості товару (робіт, послуг) і яку необхідно сплатити покупцю, саме на якого в подальшому покладається обов’язок перерахувати кошти в бюджет. Норми діючого законодавства не покладають на платника податків (покупця) обов’язок здійснювати будь-який контроль по сплаті його контрагентом податку в бюджет.

При цьому, суд брав до уваги той факт, що зазначення в Акті перевірки про відсутність видаткових накладних і податкових накладних постачальників та документальне не підтвердження проведення взаємовідносин щодо придбання та постачання ТМЦ не може бути належним доказом несплати ТОВ ”Альт-Прайм” податку на додану вартість. Відповідач документально не підтвердив порушення ТОВ ”Альт-Прайм” податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарі (робіт послуг);

- отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” первинним документом, що засвідчує факт здійснення першої події є податкова накладна, яка є звітним документом, а тому датою виникнення права платника податку на податковий кредит необхідно вважати дату отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті товарів (робіт, послуг) –актом прийому робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З огляду на вищевказане судом з’ясовано, що позивачем були виконані усі необхідні умови для формування податкового кредиту і у нього виникло право на бюджетне відшкодування ПДВ, враховуючи, що - податкова накладна отримана, податковий період пройшов, сплата за товар підприємством здійснена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Акт перевірки не містить належних доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення не є законним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 08.04.09 р. № 00003636/0 про завищення суми бюджетного відшкодування на 316666,67 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

25.12.2009 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”23” листопада 2009 року Справа № 2а-3440/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв

до відповідача: спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у Миколаєві, м. Миколаїв

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колесникова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кошева А. В.

Від відповідача: Мезінов О. Г.

В засіданні приймає участь: прокурор не з’явився.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Державне підприємство ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) від 08.04.09 р. № 00003636/0 про завищення суми бюджетного відшкодування на 316666,67 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства ”Науково-виробничний комплекс газотурбобудування ”Зоря-Машпроект” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 08.04.09 р. № 00003636/0 про завищення суми бюджетного відшкодування на 316666,67 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя                                                                                 О. Ф. Середа