Рішення № 77783951, 29.10.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/2571/15-ц

н/п 2/766/3261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Найдишак В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровського районної у м.Херсоні ради, Виконавчий комітет Херсонської міської ради про виселення,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 02.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №09096. Відповідно до п.1.2. кредитного договору банк зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 20000,00 доларів США строком до 02.04.2013 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. В забезпечення умов кредитного договору 02.04.2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 надала в іпотеку нерухомого майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: м.Херсон, вул.15-а Текстильна, буд.68. В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_6 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було задоволено та виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Позивач зазначив, що у відповідності до вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців. В зв’язку з цим представник позивача просить суд з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.02.2016 року виселити ОСОБА_3, 1987 р.н, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Херсонська область, м. Херсон. вул. 15-та Текстильна, буд. 68, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. В останнє судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності з урахуванням наданих в судовому засіданні пояснень.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував. В останнє судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти задоволення позову заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Треті особи в судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку. В матеріалах справи мається заява від представника Виконавчого комітету Херсонської міської ради про розгляд справи за його відсутності, при вирішення спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №09096, відповідно до якого Банк надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 20000,00 доларів США строком до 02 квітня 2013 року.

В забезпечення умов кредитного договору 02 квітня 2008 року між ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: м. Херсон, вул. 15-а Текстильна, буд. 68.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02.11.2010 року по справі №22-3396/2010 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №09096 від 02.04.2008 року, звернуто стягнення на житловий будинок, загальною площею 168,30 кв.м. та земельну ділянку площею 442 кв. м., що розташовані у м. Херсоні по вул. 15-й Текстильній, 68, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з початковою ціною не менше 715171 грн., з укладенням від імені ОСОБА_6, ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселення ОСОБА_6, ОСОБА_5

Житловий будинок у м. Херсоні по вул. 15-й Текстильній, 68 належить на праві власності ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу, який є предметом іпотеки, та придбано не за рахунок кредитних коштів.

Відповідачі зареєстровані та проживають у зазначеному будинку згідно будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в ІНФОРМАЦІЯ_2.

ПАТ КБ «ПриватБанк» 02.03.2015 року надіслав відповідачам письмову вимогу про їх добровільне виселення з житлового будинку 68, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.15-а Текстильна.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15.

Житловий будинок, який розташований в м.Херсоні по вул.15-а Текстильна, буд.68 , та який відповідачем ОСОБА_5 був переданий в іпотеку, був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а придбаний на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.05.2001 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення не підлягає задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду. Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги без зазначення іншого житлового приміщення, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 77, 81, 82, 258- 265 ЦПК України, ст.ст. 1, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.575, 589, 590 ЦК України, ст.109 ЖК Української РСР, суд

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровського районної у м.Херсоні ради, Виконавчий комітет Херсонської міської ради про виселення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан