Рішення № 7778142, 21.01.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р. Справа № 3/223/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомельє »

03680, м. Київ, вул. Лепсе, 4

поштова адреса: 04071, м. Київ, пров. Електриків, 15 а                    

До:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв»

м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/2

про: стягнення заборгованості в сумі 27813,49 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Панько А.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача борг в розмірі 20034,11 грн., пеню –2134,59 грн., інфляцію –4756,70 грн. та 3% річних –888,09 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № 4600019880 від 20.02.08 р., видаткових накладних, норм Цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані відсутністю розрахунків за поставлений товар з боку відповідача.

Відповідач свого представника в судове засідання двічі з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду від 18.12.09р. на зворотній стороні ухвали; вимоги ухвали суду від 19.11.09 р. та від 17.12.09р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував; 17.12.09 р. в судовому засіданні усно зазначив, що заборгованість перед позивачем складає тільки в розмірі 20034,15 грн.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

20.02.2008 р. між сторонами був укладений договір поставки № 4600019880 (з узгодженим протоколом розбіжностей), згідно з умовами якого, позивач, як постачальник, зобов’язався поставити товар разом з супровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень за цінами й в асортименті зазначеними у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати цей товар та своєчасно сплачувати його вартість.

За змістом п. 6.1 вищезазначеного договору (з тексту протоколу розбіжностей) сторони дійшли згоди, що при надані постачальником всіх належним чином оформлених, накладних і товаросупровідних документів протягом 3 банківських днів, з дати здійснення постаки товару, вказаній в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «Товар отриманий»покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в накладній протягом 90 календарних днів.

Умовами п. 11.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року, але в будь-якому випадку після виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до видаткових накладних:

№ С-01923 від 24.04.08 р. на суму 3070,12 грн.

№ С-01927 від 24.04.08 р. на суму 2404,58 грн.

№ С-02118 від 06.05.08 р. на суму 3854,38 грн.

№ С-02476 від 20.05.08 р. на суму 3442,46 грн.

№ С-02549 від 22.05.08 р. на суму 5816,95 грн.

№ С-03884 від 24.07.08 р. на суму 1445,62 грн., позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 20034,11 грн.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує позивач, та не спростовано відповідачем, останній не оплатив поставлений товар в обумовлені строки, чим односторонньо порушив умови договору.

Крім того, з акту звірки взаємних розрахунків скріпленого печатками та підписано представниками обох сторін вбачається, що станом на 16.12.2009 р. свій борг в розмірі 20034,11 грн. відповідач перед позивачем визнає.

Отже, за розрахунком позивача борг відповідача за поставлений товар цілком обґрунтовано складає в розмірі 20034,11 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують вимоги позивача, усні заперечення, які висловив в судовому засіданні 17.12.09 р. у вигляді відзиву не оформив, документальних доказів в обґрунтування заперечень не надав, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

За умовами п. 10.9 договору (з протоколом розбіжностей від 20.02.08 р.) у випадку затримки покупцем в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених даним договором, він зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Діючим законодавством, а саме п.1 ст. 612, п. 1 ст.624, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищенаведене, стягнення штрафних санкцій з боржника в розмірі заявленому позивачем є правомірним та підлягає задоволенню, а саме в сумі 7779,38 грн., з якої: пеня в розмірі 2134,59 грн., 3% річних в сумі 888,09 грн. та інфляційних в розмірі 4756,70 грн.

Таким чином, оскільки в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв»(м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/2, код ЄДРПОУ 33573373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомельє » (03680, м. Київ, вул. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 34453654) 20034,11 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2134,59 грн., 3% річних в сумі 888,09 грн., інфляційних в розмірі 4756,70 грн., 278,50 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя